Юлія Лаффранк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юлія Лаффранк
Юлія Лаффранк
Юлія Лаффранк
Нині на посаді
Народився25 липня 1974(1974-07-25)[1][2] (50 років)
Тарту, Естонська РСР, СРСР[1]
Відомий яксуддя, акторка, юристка, адвокатка
Місце роботиТартуський університет
КраїнаЕстонія
Alma materТартуський університет
БатькоВайно Вагінґ
МатиMaimu Bergd
Нагороди
 Медіафайли у Вікісховищі

Юлія Лаффранк ((25 липня 1974(1974-07-25), Тарту)) — естонська юристка, вчений, суддя Верховного суду Естонії[3].

Навчання

[ред. | ред. код]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Юлія Лаффранк є автором підручників і статей на теми Європейського союзу, прав людини та конституційного права, одним з авторів поправок до Конституції Естонії та коментарів до Конституції Естонії[9].

Родина

[ред. | ред. код]

Одружена з Родольфом Лаффранком, має трьох синів[9].

Визнання

[ред. | ред. код]
  • 2003 — шевальє ордену «За заслуги» (Франція)[10]
  • 2005 — Орден Білої зірки (четвертий клас) — за участь в організації вступу Естонії до ЄС[11]
  • 2009 — нагорода англ. Justice in the World (як президент Консультативної ради європейських суддів)[12]
  • 2016 — титул «Наставник року» (Державний суд Естонії) — за навчання суддів з питань практики ЄСПЛ[9][13]

Окремі видання і публікації

[ред. | ред. код]
  • Laffranque, J. Dissenting Opinion and Judicial Independence : [ест.]. — Juridica. — 2003. — Vol. 8. — P. 162—172.
  • Laffranque, Julia. = Euroopa Liidu õigussüsteem ja Eesti õiguse koht selles. — Таллин : Juura, 2006. — 536 с. — ISBN 9985751841.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1036099385 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Естонський дослідницький портал
  3. ↑ а б Список судей Государственного суда Эстонской республики. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
  4. ↑ а б Julia Laffranque. Estonian Research Information System (англ.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  5. ↑ PCA annual report 2016 (PDF). Постоянная палата третейского суда (англ.). Архів оригіналу (pdf) за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  6. ↑ JUDGES OF THE COURT SINCE 1959 (PDF). Європейський суд з прав людини (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  7. ↑ Pro-active European Ombudsman re-elected. The Brussels Times (англ.). 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  8. ↑ PCA annual report 2011 (PDF). Постійна палата третейського суду (англ.). Архів оригіналу (pdf) за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  9. ↑ а б в г Information : Julia Laffranque – Candidate European Ombudsman. European Ombudsman Institute (англ.). 2019. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  10. ↑ Ordre national du Mérite. Франція в Естонії (фр.). 31 жовтня 2018. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  11. ↑ Teenetemärkide kavalerid. Президент Естонської Республіки (ест.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  12. ↑ Prize awarding ceremony - Justice in the World. Рада Європи (англ.). 3 листопада 2009. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
  13. ↑ Знака почета судов Эстонии удостоены судьи Мадис Кягу, Андрус Мийласте и Эрик Кергандберг. Верховний суд Естонії (рос.). 9 лютого 2017. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 23 травня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юлія_Лаффранк&oldid=39831120