Юнгерманія густюща
| Юнгерманія густюща | |
|---|---|
_1236.JPG)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Печіночники (Marchantiophyta) |
| Клас: | Jungermanniopsida |
| Порядок: | Юнгерманіальні (Jungermanniales) |
| Родина: | Юнгерманієві (Jungermanniaceae) |
| Рід: | Юнгерманія (Jungermannia) |
| Вид: | J. confertissima
|
| Біноміальна назва | |
| Jungermannia confertissima Nees, 1833
| |
Юнгерманія густюща (Jungermannia confertissima) — вид печіночників порядку юнгерманіальних (Jungermanniales)[1].
Таксон вважається синонімом до Solenostoma confertissimum (Nees) Schljakov
Поширення[ред. | ред. код]
Батьківщиною є Європа, Азія, Північна Америка[2].
Середовищем існування Jungermannia confertissima є гірські райони, від вологих до мокрих, від світлих до сонячних місць на ґрунті та скельних детритах, у відкритих піонерних місцях, таких як насипи шляхів, поверхні ерозії, наноси, тріщини на берегах струмків, також у захищених ущелинах скель або на снігових ґрунтах, рідше безпосередньо на скелях.
Характеристика[ред. | ред. код]
Це від висхідних до прямовисних, від малих до середніх розмірів утворюють густі килимки від жовто-зелених або зелених до коричневих; вони рідко ростуть між іншими видами моху. Нижня сторона стебла вкрита численними ризоїдами. Щільні бокові листки помітно більші вшир та дещо порожнисті. На одну клітину листка припадає приблизно від 4 до 11 масляних тілець від сферичних до витягнутих. Вид однодомний. Спорогони поширені. Виводкові тіла відсутні.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jungermannia confertissima. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 12.02.2024.
- ↑ Jungermannia confertissima. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 12.02.2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jan-Peter Frahm, Wolfgang Frey: Moosflora (= UTB. 1250). 4., neubearbeitete und erweiterte Auflage. Ulmer, Stuttgart 2004, ISBN 3-8252-1250-5.
- Martin Nebel, Georg Philippi (Hrsg.): Die Moose Baden-Württembergs. Band 3: Spezieller Teil (Bryophyta: Sphagnopsida, Marchantiophyta, Anthocerotophyta). Ulmer, Stuttgart 2005, ISBN 3-8001-3278-8.
- Heribert Köckinger: Die Horn- und Lebermoose Österreichs (Anthocerotophyta und Marchantiophyta), Catalogus Florae Austriae, II Teil, Heft 2, ISBN 978-3-7001-8153-8.
|