Юнкеров Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Іванович Юнкеров
Народження4 листопада 1918(1918-11-04)
село Хоніно, (нині Псковська область, Росія)
Смерть3 листопада 1943(1943-11-03) (24 роки)
Київ
ПохованняЛук'янівське військове кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Рід військпіхота
Роки служби1940—1943
ПартіяКПРС
Званнякапітан
Командуваннябатальйон 465-го стрілецького полку
Війни / битвиРадянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Кутузова III ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня

Юнкеров Микола Іванович (*4 листопада 1918, Хоніно — †3 листопада 1943, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни — командир батальйону 465-го стрілецького полку 167-ї штурмової стрілецької дивізії 38-ї армії 1-го Українського фронту, капітан.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 4 листопада 1918 року в селі Хоніно (нині Питалівського району, Псковської області, Росії) в селянській родині. Проживав в Латвії. Закінчив 6 класів школи. Працював ковалем. Член ВКП(б)/КПРС з 1936 року. Брав участь у нелегальній комуністичній організації.

1940 року призваний до лав Червоній Армії. На фронті радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Після закінчення в грудні 1941 року Ризького військового піхотного училища призначений командиром взводу 465-го стрілецького полку. Брав участь в боях під Воронежем, Курській битві.

Відзначився в боях на Лютізькому плацдармі при форсуванні Дніпра. 30 вересня 1943 року батальйон під його командою, форсував Дніпро в районі Вишгорода, захопив плацдарм та стійко його утримував.

3 листопада 1943 року капітан Микола Іванович Юнкеров загинув у Пущі-Водиці, в бою за відвоювання Києва.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за мужність та героїзм виявлений при форсуванні Дніпра та звільнені Києва капітану Юнкерову Миколі Івановичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу[1].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, орденом Кутузова 3-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
Могила Миколи Юнкерова

1949 року прах Миколи Юнкерова урочисто перепоховано на Лук'янівському військовому цвинтарі.

На батьківщині героя в парку міста Питалово встановлено обеліск.

1984 року на його вшанування названо вулицю в Пущі-Водиці, Київ.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1987. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юнкеров_Микола_Іванович&oldid=40841382