Перейти до вмісту

Юраков Олександр Дмитрович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юраков Олександр Дмитрович
Народився9 червня 1963(1963-06-09) (61 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьполітик, адвокат
Alma materІсторичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1992), Західноукраїнський національний університет і Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1997)
Нагороди

Олександр Дмитрович Юраков (нар. 9 червня 1963(19630609) р., Київ) — український громадський і політичний діяч, експерт у галузі транспорту. Засновник громадського руху «Ми разом». У минулому — підприємець. Депутат Києво-Святошинської районної ради VI скликання, кандидат у депутати на парламентських виборах 2014 року.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народився та виріс у Солом'янському районі Києва в сім'ї професійних будівельників. У 1981 р. здобув професію плиточника-облицювальника в Київському міському професійному технічному училищі № 25, після чого отримав перший досвід роботи: в будівельному управлінні № 6 тресту «Укрнафтогазспецмонтаж» (с. Тарасівка Києво-Святошинського району). У 1984–1986 рр. служив у радянській армії: здобув звання старшого сержанта та посаду заступника командира взводу артилерійської батареї.

Впродовж 1987–1992 рр. навчався на історичному факультеті Київського національного університету ім. Т. Шевченка за спеціальністю «Історія». У 1992 р. вступив на другий курс юридичного факультету того ж університету (заочне відділення) й у 1997 р. отримав другу вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». У 2002–2004 рр. також навчався в Інституті післядипломної освіти Тернопільської академії народного господарства (Нині - Західноукраїнський національний університет) за спеціальністю «Фінанси». Має диплом фахівця з управління державними корпоративними правами, виданий Фондом державного майна. Виховує двох синів.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З 1992 р. розпочав юридичну практику, а згодом — адвокатську. Від 1997 р. працював на керівних посадах будівельних і транспортних підприємств різних форм власності. У 2005–2008 рр. був радником Міністра транспорту України, завідував секретаріатом Комітету Верховної Ради України з питань транспорту і зв'язку. З 2009 до 2014 рр. був директором компанії L.I.T. Group, що спеціалізувалася на вантажних перевезеннях залізничним транспортом. До червня 2013 р. був співвласником телеканалу UBR. Директор ТОВ «Універсальна транспортно-машинобудівна група», підприємство не провадить господарської діяльності.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2012 році заснував громадський рух «Ми разом»[1]. За визначенням Олександра Юракова, це відкритий громадський рух, створений для захисту інтересів простих людей. Задекларовані напрямки діяльності руху: організація проектів щодо підвищення рівня життя громадян, забезпечення дотримання трудових прав найманих працівників, правове консультування та допомога у відновленні порушених прав найменш захищених верств населення, пропагування здорового способу життя та підтримка розвитку масового спорту в малих містах та селищах України. У містах Боярка, Вишневе й Ірпінь Києво-Святошинського району функціонують громадські приймальні руху «Ми разом»[2], де фахові юристи безоплатно консультують громадян щодо пенсійного забезпечення, соціальних виплат, комунальних пільг тощо.

Також у 2014 р. Олександр Юраков заснував Професійну спілку «Єдина асоціація працівників виборчих комісій»[3]. Мета організації — захист економічних і соціальних прав працівників.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

31 жовтня 2010 р. був обраний депутатом VI скликання Києво-Святошинської районної ради Київської області[4]. Очолював постійну комісію райради з питань капітального будівництва, інвестицій, реклами та благоустрою[5]. В рамках цього органу займався проблемою незаконних сміттєзвалищ і нецільового використання рекреаційних ресурсів.

На парламентських виборах 2012 р. балотувався до Верховної Ради за одномандатним виборчим округом № 95[6]. Спочатку — як самовисуванець, але пізніше прийняв пропозицію підтримки своєї кандидатури від партії УДАР[7]. За словами самого Юракова[8], під час короткої співпраці він розчарувався партією УДАР, оскільки керівництво політичної сили не дотрималося домовленостей про його єдину кандидатуру: разом із ним балотувався ще один «ударівець», який «відтягнув» в Юракова 3002 голоси виборців[9]. З огляду на це на парламентських виборах 2014 р. балотувався в народні депутати від Радикальної партії Олега Ляшка[10].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня[11][12], знаком «Почесний працівник транспорту України» від Міністерства транспорту, орденом Князя Костянтина Острозького І ступеня, орденом Святого Миколи Чудотворця III ступеня.

Критика

[ред. | ред. код]

У лютому 2014 р. на антикорупційному порталі «Наші гроші» вийшов матеріал[13] про укладання угоди за результатом тендеру між ДП "Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та ПП «Тіді ЛТД» на суму 22,39 млн грн, який, за інформацією НГ, відбувся непрозоро. В матеріалі йдеться про те, що до тендеру нібито мав стосунок Олександр Юраков, тому що власником і керівником комерційної структури «Тіді ЛТД» виявилась його колишня дружина Оксана Юракова. Також, за даними Єдиного державного реєстру, телефонний номер «Тіді ЛТД», зазначений у документах, збігається з контактним номером ТОВ «Універсальна транспортно-машинобудівельна група», власником якої був і є Юраков. На момент проведення тендеру компанія «Тіді ЛТД» існувала протягом півроку і до цього ніколи не вигравала тендерів. Окрім того, в матеріалі зазначено, що пропозиція «Тіді ЛТД» не була найдешевшою на тендері: троє учасників пропонували виконати замовлення на 25–50 % дешевше, але їм було відмовлено без пояснення причин. На критику щодо причетності до цього непрозорого тендеру Юраков відповів, що на момент проведення тендеру більш ніж 5 років був із нею розлучений і відтоді не мав жодного стосунку до її бізнес-діяльності. Також ЗМІ звинувачували Олександра Юракова в тому, що він «змінив політичну віру»[14], маючи на увазі перехід із партії УДАР до Радикальної партії Олега Ляшка. Причини переходу Олександр Юраков пояснив у своєму блозі[15].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Громадський рух «Ми разом». Архів оригіналу за 25 вересня 2014. Процитовано 27 вересня 2014. [Архівовано 2014-09-25 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Влітку 2012 запрацювали громадські приймальні руху «Ми разом». Архів оригіналу за 25 вересня 2014. Процитовано 27 вересня 2014. [Архівовано 2014-09-25 у Wayback Machine.]
  3. ↑ У 2014 р. О. Юраков заснував Професійну спілку «Єдина асоціація працівників виборчих комісій». Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 27 вересня 2014. [Архівовано 2014-09-24 у Wayback Machine.]
  4. ↑ О. Юраков на сайті Києво-Святошинської районної ради. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 27 вересня 2014. [Архівовано 2018-09-09 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Постійна комісія з питань капітального будівництва, інвестицій, реклами та благоустрою Києво-Святошинської райради. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 27 вересня 2014. [Архівовано 2014-10-06 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Список кандидатів у народні депутати України на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 27 вересня 2014.
  7. ↑ Присяга О. Юракова на сайті партії УДАР. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 вересня 2014. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Запис «Як УДАР делает из друга недруга…» у блозі О. Юракова
  9. ↑ Протокол ЦВК
  10. ↑ Ляшко і Юраков — одна команда. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 27 вересня 2014. [Архівовано 2014-10-06 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Указ Президента України від 19 грудня 2003 року № 1470/2003 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій»
  12. ↑ Юраков Олександр Дмитрович // Почесні імена України — еліта держави: довідково-бібліографічне видання. Т. 4 / [авт.-упоряд. Я. Білейчук; редкол.: О. С. Янчук та ін.]. — К.: Логос Україна, 2017. — 347 с.
  13. ↑ Юракова за 5 мільйонів поїтиме VIPів у «Борисполі». «Наші гроші»
  14. ↑ Олександр Юраков змінив політичну віру. «Правда тут»
  15. ↑ Пояснення у блозі на liga.net

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юраков_Олександр_Дмитрович&oldid=43962230