Перейти до вмісту

Юрій Долгорукий

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юрій I Довгорукий)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Юрій Долгорукий (значення).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Юрій Володимирович (значення).
Юрій Долгорукий
Юрій Долгорукий
Юрій Долгорукий
Юрій Долгорукий
Прапор
Прапор
 Великий князь Київський
1149 — 1151
Попередник: Ізяслав II Мстиславич
Наступник: Ізяслав II Мстиславич
1155 — 1157
Попередник: Ізяслав III Давидович
Наступник: Ізяслав III Давидович
Прапор
Прапор
 Князь переяславський
1132 — 1132
Попередник: Всеволод Мстиславич
Наступник: Ізяслав Мстиславич
1135 — 1135
Попередник: В'ячеслав Володимирович
Наступник: Андрій Добрий
 
Народження: бл.1099
Київ
Смерть: 15 травня 1157(1157-05-15)
Київ
Поховання: Церква Спаса на Берестові, Київ, Україна
Країна: Київська Русь[1]
Релігія: православ'я
Рід: Рюриковичі (Мономаховичі)
Батько: Володимир Мономах
Мати: Єфимія
Шлюб: 1) донька хана Аєпи;
2) Ольга
Діти: Ростислав, Андрій, Гліб, Михайло, Всеволод, Іван, Борис, Ольга, Василько, Мстислав

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Володи́мирович (бл.1099[2] — 15 травня 1157, д.-рус. Гюрги Володи́мирович, Дюрги Володи́мирович) — князь із династії Рюриковичів, шостий син Володимира Мономаха та його другої дружини, дочки половецького хана, а за припущеннями деяких істориків — його першої дружини Гіти Уессекської. Великий князь київський (1149—1151, 1155—1157), князь суздальський (1108—1135, 1136—1149, 1151—1155) і переяславський (1132, 1135), родоначальник володимиро-суздальських князівської династії Юрійовичів. Відповідно до запису у Любецькому пом'янику (поз. 4) перед смертю став іноком Гавриїлом. Відомий під прізвиськом Долгорукий («Довгорукий») за те, що втручався у боротьбу за київський престол та міжусобиці на Русі, перебуваючи у далекому периферійному Володимиро-Суздальському князівстві. Отруєний на бенкеті у київського осьменика Петрили[3]. Похований у Києві в Церкві Спаса на Берестові.

Біографія

[ред. | ред. код]

Прізвисько Долгорукий — «Довга рука», надана князю через його фізіологічні особливості (сутулість), через що його руки здавались довшими ніж у інших людей. За іншою гіпотезою прізвисько «Долгорукий» надано деякими літописцями після його смерті за постійні втручання із загарбницькою метою у справи Київського князівства.

Ще за життя Володимира Мономаха за Юрієм Довгоруким було закріплено Ростово-Суздальську землю із резиденцією у Суздалі, де місцеве боярство служило для нього підпорою. З 1125 року, після смерті Володимира, Юрій став незалежним ростово-суздальським князем. Після смерті свого старшого брата київського князя Мстислава Великого (1132), Юрій силою захопив Переяслав, згодом виміняв його за частину північних земель у свого брата Ярополка Володимировича, князя київського. Перехід Переяславщини до Юрія спричинив його боротьбу з братами, яка закінчилася 1135 року поразкою Юрія, внаслідок чого він був змушений покинути південні землі й повернутися на Суздальщину.

За його князювання зросла економічна і політична сила північних князівств, тут засновано місто Переяславль-Заліський, Юр'єв-Польський, Кострому, 1147 року вперше згадується Москва (в Іпатіївському літописі, мимоходом, як місце зустрічі Юрія з його союзником Святославом Ольговичем Новгород-Сіверським[4]. Наступна згадка в Тверському літописця 16 століття під 1156 роком в списку міст, заснованих Юрієм, і в Лаврентіївському літописі під 1177 в зв'язку з військовими подіями, що відбулися одразу після вбивства Андрія Боголюбського)[5]). Тому Юрія Долгорукого вважають засновником Москви. Археологічні дані свідчать, що велике укріплене поселення племені в'ятичів, з церквою, існувало на місці Московського Кремля вже до кінця 11 століття, знайдені також залишки фортеці 12 століття, влаштоване Долгоруким[6]. Він оформив на Північно-Східній Русі уділи, які роздав своїм синам, ставши засновником московської династичної лінії Рюриковичів («молодших Мономаховичів») та організатором Ростово-Суздальського князівства, ядра пізнішої Московської держави.

1149 року, користуючись з усобиць між князями, Юрій Долгорукий пішов у похід на південь і разом з половцями, біля Переяслава на Дніпрі, розбивши війська київського князя Ізяслава II Мстиславича, оволодів Києвом. 1150 року мусив його покинути, але згодом знову опинився в Києві. Після поразки на річці Руті (1151), якої йому завдав Ізяслав Мстиславич, Юрій повернувся до Суздаля. Втретє здобув він Київ 1155 року й залишився там до кінця свого життя (близько двох років). Щоб закріпитись на півдні, він роздавав тут своїм синам удільні князівства.

Юрій Долгорукий не був улюбленцем киян; його отруїли під час бенкету в київського боярина Петрила 15 травня 1157 року. Після його смерті повсталі кияни ліквідували встановлену ним владу, «суздальців — бояр і дружину — побивали по містах і селах» (М. Грушевський). Також було розтягнуто його майно («Красний двір», інший двір, за Дніпром, — «Рай»), двір сина Василька в місті[7].

Двори Юрія Долгорукого в Києві

[ред. | ред. код]
Див. також: Князівські двори домонгольського Києва

Юрій Долгорукий мав в Києві так званий Красний двір. Можливо, це був відбудований Красний двір Всеволода[8], або ж інший двір з такою ж назвою. Цей двір згадується у літопису під 1150 та 1158 роками. Окрім цього, Юрій також мав ще заміський двір за Дніпром, що мав назву «Рай» та імовірно ототожнюється з городищем на острові Муромець[9]. Обидва двори були пограбовані повсталими киянами у 1158 році[10].

Родина

[ред. | ред. код]
Докладніше: Мономаховичі та Юрійовичі

Батько: Володимир Всеволодович (Мономах) — великий князь київський

Мати: Єфимія (†1126), константинопільска гречанка за походженням; «Гюргева мати» (Денник Володимира Мономаха)

1-а дружина (з 12 січня 1108): NN, донька половецького хана Аєпи Осеневича. Цей шлюб скріплював мирну угоду Володимира Мономаха із половцями[11].

2-а дружина: NN; вислана Андрієм Боголюбським у Візантію з молодшими братами.

Родовід

[ред. | ред. код]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Ярослав Мудрий, великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Всеволод Ярославич, великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Інгігерда, принцеса шведська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Володимир Мономах, великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Костянтин IX Мономах, візантійський імператор
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Марія-Анастасія Мономах
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Олена Склирена (?)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Юрій Долгорукий, великий князь київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Єфимія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Оцінки

[ред. | ред. код]

Російський історик Василь Татіщев (1686—1750) негативно оцінював князя Юрія Довгорукого.

Цей великий князь був росту немалого, товстий, лицем білий, очі не вельми великі, ніс довгий і викривлений, борода мала, великий любитель жінок, солодкої їжі й пиття; більше про веселощі, ніж про управління й воїнство пильнував, але все інше перебувало у владі й нагляді вельмож його і улюбленців... Сам мало що робив, все більше діти й князі союзні...[12]

Історик і публіцист Михайло Щербатов (1733—1790) вважав, що князя Юрія прозвали Довгоруким подібно до перського царя Артаксеркса — «через жадобу до надбання»[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Юрий Долгорукий // Малая советская энциклопедия / под ред. Н. Л. Мещеряков — 2 — Советская энциклопедия, 1936.
  2. ↑ ГЛАВА 13 Чудо св. Пантелеймона о «русском короле Харальде»: монастырь. web.archive.org. 29 жовтня 2019. Процитовано 26 вересня 2024.
  3. ↑ Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
  4. ↑ Іпатіївський літопис, 1147
  5. ↑ Лаврентіївський літопис, 1177
  6. ↑ Рабинович М. Г. Древний центр Москвы [Архівовано 2018-08-05 у Wayback Machine.]// Вопросы истории. — 1990. — № 3. — 107—119
  7. ↑ Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 23
  8. ↑ Мовчан, 1993, с. 42.
  9. ↑ Звід пам'яток історії та культури України, 2003, с. 799.
  10. ↑ Каргер, 1958, с. 277.
  11. ↑ Володимѣръ… створиша миръ и поя Володимѣръ за Юргя Аепину дщерь, Осеневу внуку, а Олег поя за сына Аепину дщерь, Гиргеневу внуку.
  12. ↑ Татищев В.Н. История Российская. — Москва, 2005. — Т. 2. — С. 303.
  13. ↑ Карамзин Н. М. История государства Российского. — Москва, 1991. — Т. 2-3. — С. 143.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юрій Долгорукий

Попередник
Ізяслав II Мстиславич 		Великий князь Київський
1149-1151 		Наступник
Ізяслав II Мстиславич
Попередник
Всеволод Мстиславич 		Князь переяславський
1132 		Наступник
Ізяслав Мстиславич
Попередник
Ізяслав III Давидович 		Великий князь Київський
1155-1157
вдруге 		Наступник
Ізяслав III Давидович
Попередник
В'ячеслав Володимирович 		Князь переяславський
1135
вдруге 		Наступник
Андрій Добрий
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юрій_Долгорукий&oldid=43662192