Юха Маннеркорпі

Юха Маннеркорпі
Народився	28 червня 1915(1915-06-28)  Ештабула, Ештабула, Огайо, США
Помер	15 вересня 1980(1980-09-15) (65 років)  Гельсінкі, Фінляндія
Країна	Фінляндія  США
Діяльність	автор, перекладач, сценарист
Alma mater	Гельсінський університет
Знання мов	фінська
Діти	Jukka Mannerkorpid
Нагороди	Aleksis Kivi Awardd (1962) Eino Leino Prized (1961)
IMDb	ID 1834327

Ю́ха То́ймі Та́пані Ма́ннерко́рпі (Juha Toimi Tapani Mannerkorpi; *28 червня 1915(19150628), Ештабула, Огайо, США — 15 вересня 1980, Гельсінкі, Фінляндія)  — фінський письменник, поет, драматург і перекладач; нагороджений медаллю Pro Finlandia (1958, премією Ейно Лейно (1961) та відзнакою Алексіса Ківі (1962).

З життєпису

Батьками Юхи Маннеркорпі були вікарій Калле Хейккі Маннеркорпі та Таймі Лах'я Тапанінен.

У 1936 році він вступив до Гельсінського університету, а 1945 — отримав ступінь бакалавра філософії.

Був одружений у період від 1943 до 1963 року на Анні Матильді Хуусконен (Anni Matilda Huuskosen, пом. 1963), магістр філософії, а від 1966 року — на Ліні Майятта Говіла (Leena Maijatta Hovila), бакалавр філософії.

Його син від першого шлюбу Юкка Маннеркорпі (1944–2012) — як і батько, перекладач з французької.

Юха Маннеркорпі помер у Гельсінках у вересні 1980 року. Похований на кладовищі Хонканумме.

З доробку

Літературний спадок Юхи Маннеркорпі включає поезію, оповідання, романи, п'єси, радіоп'єси та щоденники. Він перекладав фінською мовою твори Жана-Поля Сартра, Альбера Камю та Семюеля Беккета.

З поезії його найвідомішим твором, напевно, є «Пішов сіяч сіяти» (Kylväjä lähti kylvämään, 1954).

Найбільше ж автор відомий своїм прозовим доробком. З-під його пера вийшли 2 популярні збірки оповідань і новел «Так і так» (Niin ja toisin, 1950) і «Коло» (Sirkkeli, 1956).

Програмною є новела-монолог «Ключ» (Avain, 1955), яку автор сам назвав «монологом уявного серця», що є описом життєвої ситуації самотньої людини, де поєднуються як трагічні, так і гумористичні (переважно чорний гумор) елементи.

Крім новел Ю. Маннеркорпі також написав декілька повістей, зокрема «Човен відпливає» (Vene lähdössä, 1961): історія, як запускали химерний човниковий мотор.

За текстами Маннеркорпі Калеві Ахо написав оперу-монолог «Ключ» (Avain, 1977–1978, перша постановка 1979) та оперу «Перш ніж ми всі потонемо» (Ennen kuin me kaikki olemme hukkuneet, 1995/99, перша постановка 2001).

Бібліографія

Поезія

• Lyhtypolku (Otava, 1946)
• Ehtoollinen lasikellossa (Otava, 1947)
• «Пішов сіяч сіяти» (Kylväjä lähti kylvämään, Otava, 1954)
• Runot / «Вірші» 1945–1954 рр., включає попередні поетичні збірки автора (Otava, 1962)
• «Сіяч продовжує сіяти та інші вірші» (Kylväjä lähti kylvämään ja muita runoja, Отавський літературний аудіодиск 24, 1962, декламатор Yrjö Jyrinkoski)
• «Думки» (Mielipiteet Otava, 1971)

Збірки оповідань і новел

• «Так і так» (Niin ja toisin : novelleja, lastuja, hämähäkkejä Helsinki, 1950)
• «Коло» (Sirkkeli Otava, 1956)

Романи

• Jyrsijät (Otava, 1958)
• «Човен відпливає» (Vene lähdössä Otava, 1961)
• Jälkikuva (Otava, 1967)
• «Квитки на всі поїзди» (Matkalippuja kaikkiin juniin Otava, 1967)
• Sudenkorento : Erään Pakaraisen esittävät seikkailut (Otava, 1970)
• Päivänsinet : muuan loppukesä, merkintöjä (Otava, 1979)

П'єси

• Pirunnyrkki (Otava, 1952)
• «Лист» (Kirje Otava, 1952)
• «Ключ» (Avain Otava, 1955)
• «Маска» (Naamio 1960)

Радіоп'єси

• Perämoottori (1960)
• Viilut (Громадське радіо, 1966)
• «Біла магія» (Valkoinen magia 1968)
• «Перш ніж ми всі потонемо» (Ennen kuin me kaikki olemme hukkuneetЮ 1969, сценічна версія, монолог 1971, як телевізійна вистава 1972)
• Kuikka käskee lähtemään (1971)
• Isot lapset leikkii (Громадське радіо, 1979)

Переклади

• Андре Мальро: «Повстання душ» (Tammi, 1947)
• Жан-Поль Сартр: «Огида» (Tammi, 1947)
• Еміль Золя: «Пастка» (Tammi, 1947)
• Альбер Камю: «Чума» (Otava, 1948)
• Семюел Беккет: «Як це» (Otava, 1962)
• Семюел Беккет: «О, який чудовий день» (Otava, 1967)

Нагороди

• Pro Finlandia (1958)
• Нагорода Спілки письменників Фінляндії (1958)
• Премія Ейно Лейно (1961)
• Премія Алексіса Ківі (1962)
• Премія Мікаеля Агріколи (1963)
• Державна премія з літератури (1971)

Джерела та посилання

• Об авторах // Совремеменная финская новелла. М.: Художественная литература, 1985. — 591 с. — С. 580-581 (рос.)
• Живий архів Elävä: екзистенціалізм Юхи Маннеркорпі, радіоінтерв'ю з письменником 27 травня 1963 р.