Яблонський Андрій Якович

Яблонський Андрій Якович
Народився	26 липня 1880(1880-07-26)  Дурбе, Латвія
Помер	28 березня 1951(1951-03-28) (70 років)  Рига, Латвійська РСР, СРСР
Країна	Латвія
Національність	латиш
Діяльність	політик
Alma mater	HU Berlin
Партія	КПРС
Нагороди

Андрій Якович Яблонський (Яблонскіс) (26 липня 1880(18800726), містечко Дурбен Лієпайського повіту Курляндської губернії, тепер місто Дурбе, Латвія — 28 березня 1951, місто Рига, тепер Латвія) — латвійський радянський державний і комуністичний діяч, народний комісар (міністр) юстиції Латвійської РСР, секретар ЦК КП(б) Латвії. Депутат Народного Сейму Латвії і Верховної Ради Латвійської РСР. Член Бюро ЦК КП(б) Латвії з жовтня по грудень 1940 року.

Життєпис

Народився в родині слуг німецького барона в Дурбенській волості. У 1890 році родина переїхали до Лієпаї, де батько працював портовим робітником.

У десятирічному віці Андрій Яблонський почав пасти овець. З 1896 по 1899 рік — робітник на корковому заводі в Лієпаї. Потім працював листоношею. З 1899 року брав участь у діяльності Латвійської соціал-демократичної робітничої партії в Лієпаї.

У 1900 році був заарештований царською жандармерією за незаконне поширення першотравневих гасел, після звільнення з в'язниці був під поліцейським наглядом. Працював матросом на кораблях, вів нелегальну роботу серед моряків.

У 1904—1906 роках працював у підпільній друкарні в Лієпаї. Під час революції 1905 року у Латвії був одним із лідерів курземських бойовиків. У 1906 році за революційну діяльність був заарештований, наприкінці 1907 року вийшов з ув'язнення. У 1908 році емігрував до Німеччини.

У 1912 році закінчив Берлінський університет (Берлінський семінар наукового соціалізму). У січні 1914 року брав участь у 4-му з'їзді соціал-демократії Латвії у Брюсселі.

У 1914 році повернувся до Риги та був знову заарештований і засуджений до ув'язнення в фортеці. Перебував у в'язниці до 1916 року. У 1917—1920 роках жив у радянській Росії.

Член Комуністичної партії Латвії з 1920 року.

З 1921 по 1938 рік — секретар Ризької лікарняної каси. У 1924—1933 роках — голова Спілки латвійських лікарняних кас. Брав активну участь у робітничому русі Латвії. Один із засновників Незалежної соціалістичної партії Латвії в 1929 році.

У лютому 1939 року обраний членом ЦК нелегальної Комуністичної партії Латвії та членом редакційної колегії газети «Cīņa». У квітні 1940 року заарештований владою Латвійської республіки. Після окупації Латвії СРСР у червні 1940 року звільнений із в'язниці.

21 червня — жовтень 1940 року — 3-й секретар ЦК КП(б) Латвії.

З червня по вересень 1940 року — редактор центрального органу ЦК КП(б) Латвії газети «Cīņa».

Одночасно, з липня по серпень 1940 року — заступник міністра закордонних справ Латвійської РСР.

13 серпня 1940 — 12 березня 1951 року — народний комісар (з 1946 року — міністр) юстиції Латвійської РСР.

Помер 28 березня 1951 року після важкої тривалої хвороби в місті Ризі. Похований 31 березня 1951 року на цвинтарі Райніса в Ризі.

Нагороди

• орден Вітчизняної війни І ст. (31.05.1946)
• два орден Трудового Червоного Прапора (20.07.1950)
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної ради Латвійської РСР (26.03.1949)

Джерела

• Яблонский Андрей Яковлевич (Jablonskis Andris) (рос.)