Яблонський Василь Миколайович
Василь Миколайович Яблонський | |
---|---|
Василь Яблонський у 2019 | |
Народився |
27 грудня 1966 (57 років) м. Кам’янець-Подільський |
Місце проживання | м. Київ |
Країна | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | історик |
Alma mater | Київський університет |
Галузь | |
Вчене звання | доцент |
Науковий ступінь | доктор історичних наук |
У шлюбі з | Яблонська Тетяна Миколаївна |
Діти |
Донька Яблонська Анастасія Син Яблонський Олексій |
Нагороди |
Медаль «15 років Збройним Силам України» Подяка Президента України Орден «За заслуги» III ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня |
Василь Миколайович Яблонський (нар. 27 грудня 1966 р., м. Кам’янець-Подільський) — український історик, політолог. Завідувач кафедри міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка.
Доцент Національного університету "Києво-Могилянська академія" (1999-2004). Заступник керівника Головної аналітичної служби – керівник департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Президента України, Секретаріат Президента України (2005-2006). Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень (2018-2019). Член Ради з питань національної єдності (2015-2019). Кандидат історичних наук (1998). Доцент (2001). Доктор історичних наук (2021).
Василь Миколайович Яблонський народився 27 грудня 1966 року в Кам’янці-Подільському. У 1990 році закінчив історичний факультет, а у 1996 році - аспірантуру Київського університету.
Захистив кандидатську дисертацію «Директорія УНР: формування засад української державності (1918-1920)».
Захистив докторську дисертацію "Діяльність Державного центру УНР в екзилі. 1920-1992 рр." (2021)
У 2001 - 2005 роках навчався в докторантурі Національного університету "Києво-Могилянська академія".
У 2006 році нагороджений Медаллю «15 років Збройним силам України».
У 2009 році отримав Подяку Президента України.
У березні 2012 року нагороджений Орденом «За заслуги» III ступеня.
У травні 2019 року нагороджений Орденом «За заслуги» ІІ ступеня.
У 1990 — 1993 рр. викладав у Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка.
У 1993 — 1994 роках — працював головним спеціалістом у Міністерстві України у справах національностей та міґрації.
1994 — 1995 — керівник аналітичного відділу Фонду "Українська перспектива".
1996 — 1997 — заступник генерального директора ТОВ "РІА-Світ", а у 1997 — 1998 роках — помічник голови правління ЗАТ "Інформаційні технології XXI".
1999 — 2001 рік — доцент Київського національного лінгвістичного університету.
2002 — 2003 роках — заступник директора Української аграрної конфедерації.
У 2000 — 2007 рр. — доцент Національного університету "Києво-Могилянська академія".
2005 — 2006 — заступник керівника Головної аналітичної служби — керівник департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Президента України, Секретаріат Президента України.
2006 — 2010 — завідувач оперативно-аналітичного, аналітично-інформаційного відділів Національного інституту стратегічних досліджень.
2010 — 2018 — заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.
З 05 вересня 2018 — перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень. Звільнений з посади 24 грудня 2019 року[1].
З 17 травня до 13 серпня 2019 — виконував обов'язки директора[2] Національного інституту стратегічних досліджень.
З 25 грудня 2019 по 30 серпня 2021 - радник при дирекції НІСД.
Фіналіст державного конкурсу на посаду очільника Українського інституту національної пам'яті (2019)
З 1 вересня 2021 по серпень 2022 - завідувач кафедри міжнародних відносин і міжнародного права Київського університету імені Бориса Грінченка.
З 1 вересня 2022 - завідувач кафедри міжнародних відносин Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
У квітні 2023 року став лауреатом Премії імені Івана Виговського (Nagroda im. Iwana Wyhowskiego) за 2021 рік (Польща).
У 2003 — 2004 рр. член ради проекту "Громадська стратегія розвитку; у 2006 — 2010 рр. член Ради з питань етнонаціональної політики; у 2016 -2019 рр. член Ради з питань національної єдностіhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/697/2015#Text. У 2017 - 2019 рр. член Комісії при Міністерстві юстиції України з питань дотримання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
У 2016-2019 - член редколегії фахового журналу "Стратегічні пріоритети", у 2018-2019 - заступник головного редактора.
З 2021 член редколегії фахового журналу "Гуманітарні студії: історія та педагогіка" http://gsip.wunu.edu.ua/index.php/gsipua/about/editorialTeam
Третій ранг державного службовця (серпень 2005 року).
У квітні 2014 р. рішенням Президії Національної академії наук України заступнику директора Національного інституту стратегічних досліджень Яблонському Василю Миколайовичу присуджено премію НАН України імені М. І. Костомарова за видатні наукові роботи в галузі історії та історичного джерелознавства за працю «Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали, 1920-1992»[3].
Основні наукові праці:
- Ісак Мазепа. Україна в огні і бурі революції. / Упорядник В. Яблонський. К.: Темпора, 2003. С. 5-24.
- Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали, 1920-1992 / Упорядник В. Яблонський. К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2012. 840 с.
- Політична ситуація в Україні: кризові тенденції та шляхи їх подолання: (2007 р. - вересень 2008 р.): [зб. аналіт. мат-ів] / За ред. В. М. Яблонського. К.: НІСД, 2009.108 с.
- Яблонський В. Сучасні політичні партії України: Довідник. К.: Лексикон, 1996. 151 с.
- Яблонський В., Латко Я. Сучасні політичні партії України. К.: Альтерпрес, 1999. 227 с.
- Зущик Ю., Кривошеєнко О., Яблонський В. Фігури. Політичне лідерство в сучасній Україні (у співавторстві). К.: Альтерпрес, 1999. 275 c.
- Яблонський В. Від влади п’ятьох до диктатури одного. Історико-політичний аналіз Директорії УНР. К.: Альтерпрес, 2001. 160 с., іл.
- Інформаційні війни. К.: Телекритика, 2005. 200 с.
- Бурковський П. А., Яблонський В. М. Антисемітизм в Україні: стан та шляхи подолання. // Україна в 2007 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: Монографія / За заг. ред. Ю.Г . Рубана. К.: НІСД, 2007. С. 204-217.
- Бурковський П. А., Кисельов С. С., Яблонський В. М. Взаємодія гілок влади та провідних політичних сил у процесі здійснення конституційної реформи. // Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: Монографія / За заг. ред. Ю. Г. Рубана. К.: НІСД, 2008. С. 90-94.
- Vasyl Jablonskyj. Symon Petlura et les problemes de consolidation de l'emigration politique ukrainienne de 1947 a 1950 // Symon Petlura et l'independance de l'Ukraine. 24 novembre 2004. Journee d'etude internationale. Paris-Kyiv, 2008. С. 23-31.
- Яблонський В. М. Державний центр УНР в екзилі: ідеї, боротьба, традиція (1921– 1992 роки). К.: КНТ, 2020. 648 с., іл.
Одружений, дружина Яблонська Тетяна Миколаївна, має двох дітей – доньку Анастасію та сина Олексія.
Нумізматика, туризм, футбол, риболовля.
- ↑ Розпорядження Президента України від 24 грудня 2019 року № 591/2019-рп «Про звільнення В.Яблонського з посади першого заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень»
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №245/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 4 січня 2021.
- ↑ http://old2.niss.gov.ua/articles/1505/.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка); Пропущений або порожній|url=
(довідка)
Ця стаття не містить посилань на джерела. (червень 2020) |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 27 грудня
- Народились 1966
- Керівники Національного інституту стратегічних досліджень
- Уродженці Кам'янця-Подільського
- Випускники історичного факультету Київського університету
- Кандидати історичних наук України
- Українські історики
- Історики XXI століття
- Лауреати премії НАН України імені М. І. Костомарова