Яворницьке (селище)

селище Яворницьке
Вокзал станції = Яворницьке Вокзал станції = Яворницьке
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Синельниківський район
Тер. громада	Іларіонівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA12140110010072197
Основні дані
Засновано	1875 (150 років)
Статус	із 26 січня 2024 року
Населення	▲ 8 610 осіб (01.01.2022)
Поштовий індекс	52520, 52521
Телефонний код	+380 5663
Географічні координати	48°24′21″ пн. ш. 35°16′20″ сх. д.
Висота над рівнем моря	152 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Яворницьке
Селищна влада
Адреса	52520, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с-ще Яворницьке, вул. Робоча, 19
Голова селищної ради	Екзархов Дмитро Іванович
Карта
Яворницьке
Яворницьке

Яворни́цьке (до 26 вересня 2024 року — Іларіо́нове) — селище в Україні, адміністративний центр Іларіонівської селищної громади Синельниківського району Дніпропетровської області. Населення — 10079 осіб (станом на 2017 рік).

Географічне розташування

Селище Яворницьке розташоване біля витоків річки Маячка, примикає до села Іванівка, за 1 км від селища Сад. Через селище пролягають автошляхи територіального значення Т 0401Т 0442, залізниця, на якій знаходиться станція однойменна станція.

Історія

3асноване у 1875 році під первинною назвою Іванівка, у 1897 році перейменовано на Іларіонове, на честь Ілларіона Воронцова-Дашкова (1837—1916) — російського державного і військового діяча, міністра імператорського двору і наділів (1881—1897), намісника на Кавказі (1905—1916), одного з найбільших землевласників у Катеринославській губернії.

У 1938 році набуло статусу селища міського типу.

26 січня 2024 року в Україні набув чинності Закон № 3285-IX, який передбачає дерадянізацію адміністративно-територіального устрою України, селище міського типу Іларіонове набуло статусу селища.

19 вересня 2024 року Верховна Рада України підтримала перейменування села Іларіонове на Яворницьке, на честь відомого історика та видатного діяча Дмитра Яворницького. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.

Населення

За переписом 2001 року чисельність населення складала 8495 осіб. Станом на 2017 рік — 10079 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	7451	87,71 %
російська	940	11,07 %
циганська	55	0,65 %
вірменська	7	0,08 %
білоруська	6	0,07 %
румунська	5	0,06 %
болгарська	4	0,04 %
угорська	1	0,01 %
інші / не вказали	26	0,31 %
Всього:	8495	100 %

Економіка

• ТОВ «Нівада-7».
• Кондитерський цех.
• Цех з виробництва запасних частин до побутової техніки.

Об'єкти соціальної сфери

• Школа I—III ст.
• Школа I—II ст.
• 3 дитячих садочка.
• Філія музичної школи.
• Лікарня.
• Поліклініка.
• Маркет «ТПП».
• Маркет «Аврора».
• Супермаркет «Делві».
• Олійниця.

Пам'ятки

• В околицях селища розкопані кургани з похованнями епохи бронзи (III—I тисячоліття до н. е.) і скіфські кургани (IV—III ст. до н. е.);
• Два військовий меморіала.

Релігія

У селищі знаходяться наступні сакральні споруди релігійних громад:

• Храм ікони Божої Матері Іверської (вул. Виноградна, 8);
• Храм Різдва Христового (Центральний парк).

• Храм ікони Божої Матері Іверської
• 
• 

Транспорт

В селищі розташована однойменна залізнична станція на лінії Нижньодніпровськ-Вузол — Синельникове II. Автобусне сполучення з містами Дніпро та Синельникове.

Постаті

• Овчаренко Олександр Григорович (1974—2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея

• 
  Храм Різдва Христового
• 
  Військовий меморіал
• 
  Військовий меморіал загиблим у Другій світовій війні

Джерела

• Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста : Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К. : Наукова думка, 1978. — 152 с.
• Сайт Верховної Ради України.^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Погода в селищі Іларіонове. [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]

Література

• Яворницьке (Іларіо́нове) // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969: 959с. — С. 773-774