Перейти до вмісту

Ядвіга Хмельовська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ядвіга Хмельовська
 
Ім'я при народженні: пол. Janina Jadwiga Chmielowska Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження: 29 червня 1954(1954-06-29) Редагувати інформацію у Вікіданих (70 років)
Сосновець, Республіка Польща
Країна:  Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: католицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Сілезький університет у Катовицях Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Солідарність Редагувати інформацію у Вікіданих, Fighting Solidarityd Редагувати інформацію у Вікіданих і Solidarity Electoral Actiond Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди:
золотий хрест Заслуги Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі Командорський хрест ордена Відродження Польщі медаль «Pro Patria» Почесна відзнака «За заслуги перед польською культурою»

Яніна Ядвіга Хмельовська (пол. Janina Jadwiga Chmielowska; 29 червня 1954(1954червня29), Сосновець) — польська журналістка, правозахисниця, громадська та політична діячка. Активістка рухів Солідарність і Солідарність, що бореться. Представниця радикальної позасистемної опозиції у Третій Речі Посполитій. Антикомуністка, демохристиянка.

Активістка-підпільниця

[ред. | ред. код]

Закінчила Сілезький технічний університет у 1978 році. За освітою — технолог автоматичних систем. Працювала програмістом у катовицькому Інституті систем управління[1]. З ранньої молодості приєдналася до антикомуністичної опозиції. Займалася поширенням нелегальної літератури, включно з легендарним виданням КОС-КОР «Robotnik»[2].

У 1980 році вступила до «Солідарності», перебувала в керівному органі профспілки Катовиць. Опікувалася правозахисним напрямком, домагалася звільнення політв'язнів[3].

Після введення воєнного стану 13 грудня 1981 року пішла в підпілля. З квітня 1982 року вважалася в розшуку, але завдяки дотриманню правил конспірації так і не була виявлена комуністичною держбезпекою. Брала активну участь у діяльності підпільних структур «Солідарності», публікувалася у польському самвидаві. У 1985 році приєдналася до «Солідарності, що бореться», керувала територіальною структурою у Катовицях.

У польській політиці та журналістиці

[ред. | ред. код]

1990 року скасовано ордер на арешт Яніни Ядвіги Хмельовської. Вона заснувала у Варшаві Інформаційний центр «Схід», який займається правозахистом і пропагандою демократичних ідей у Центральній та Східній Європі.

Хмельовська категорично відкинула переговори у Магдаленці та домовленості Круглого столу. Угоди між «Солідарністю» та ПОРП визнала змовою за спиною повсталого народу. Політичну систему Третьої Речі Посполитої характеризувала як «владу домовленостей і знайомств, встановлену у Магдаленці з келихами в руках». Жорстко критикує Леха Валенсу й особливо Адама Міхніка. Лояльніше ставилася до Леха Качинського.

Після загибелі президента Качинського та його супутників в авіакатастрофі під Смоленськом Хмельовська стала одним із засновників радикально-опозиційної групи «Солідарні 2010». Безкомпромісна опозиційність Хмельовської викликає явне роздратування у польській політичній еліті, особливо у колах, які підтримують уряд Дональда Туска.

У польській політиці Яніна Ядвіга Хмельовська посідає праві християнсько-демократичні позиції. У 1993—1995 роках була активним членом правопопулістського Руху за Республіку, очолюваного Яном Ольшевським. У 1997—2001 роках — активістка Виборчої акції «Солідарність». Хмельовська брала участь у діяльності організацій жертв воєнного стану, а також міжнародного соціально-християнського руху Католицька Акція.

Хмельовська — знана журналістка, авторка численних публікацій соціального, політичного, екологічного характеру. Редагувала «Бюлетень Сходу», публікувалася у «Західному щоденнику», «Супер Експресі», «Варшавській газеті», низці інших видань. У 1994—2000 роках — редакторка Польського телебачення. Закінчивши 1998 року Національну академію оборони, вела військові телепрограми. У 2002—2007 роках — викладач університету в Ченстохові. У другій половині 2000-х років була одним із керівників Радіо Катовиці. У 2018 році отримала медаль Української Гельсінської групи[4].

Міжнародні виступи

[ред. | ред. код]

Ядвіга Хмельовська активно виступала на підтримку національно-демократичних рухів Східної Європи та пострадянського простору. Тісно співпрацює з кримськотатарським рухом[5]. У грудні 2013 року підписала звернення на підтримку українського Євромайдану. Її виступи різко критикувалися російськими організаціями Криму як ворожі й антиросійські[6].

На початку 2012 року, у розпал протестних акцій, Хмельовська застерігала російську опозицію від переговорів з урядущим режимом[7].

Ідейно-політична характеристика

[ред. | ред. код]

Хмельовська — яскрава представниця радикального «фундаменталізму Солідарності». Її погляди характеризуються непримиренним антикомунізмом, соціальним католицизмом, націонал-патріотизмом, політичною безкомпромісністю. Цікаво, що такі позиції властиві діячам старшого покоління «Солідарності» (Анджей Гвязда, Мар'ян Юрчик, Северин Яворський). Хмельовську відрізняють також правозахисні акценти й особлива міжнародна активність.

Нагороджена Золотим Хрестом Заслуги (від польського уряду у вигнанні), Орденом Відродження Польщі (від президента Леха Качинського), медаллю ордену «За заслуги перед Литвою» (2009)[8], спеціальними почесними знаками від ветеранів «Солідарності». У 2019 році міністр культури та національної спадщини Пйотр Глінський нагородив її почесним знаком «За заслуги перед польською культурою»[9]. У 2021 році отримала Командорський хрест із зіркою Ордена Відродження Польщі[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Narodowej, Instytut Pamięcie. Chmielowska Janina Jadwiga. Encyklopedia Solidarności (пол.). Процитовано 5 березня 2024.
  2. ↑ Encyklopedia Solidarności. Janina Jadwiga Chmielowska. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 8 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Недашківський, Владислав (29 березня 2018). Ядвіга Хмельовська: Ми маємо ту саму мету і того самого ворога (ч. 1). Український інтерес. Процитовано 5 березня 2024.
  4. ↑ XXX-lecie Ukraińskiego Związku Helsińskiego. Wszyscy jego członkowie w latach 1977-81 trafili do łagrów lub na emigrację. WNET.fm (pl-PL) . 28 листопада 2018. Процитовано 5 березня 2024.
  5. ↑ Крымские татары вместе с поляками. Отметили 30-летие «Борющейся Солидарности». Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 8 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Правозащитный русофобский угар. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 8 лютого 2014. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Цена «круглого стола». Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 8 лютого 2014.
  8. ↑ Dėl Lietuvos Respublikos ir užsienio valstybių piliečių apdovanojimo Lietuvos valstybės ordinais ir medaliais Liepos 6-osios – Valstybės (Lietuvos Karaliaus Mindaugo karūnavimo) dienos proga. Архів оригіналу за 24 вересня 2022. Процитовано 24 вересня 2022.
  9. ↑ Minister kultury odznaczył działaczy opozycji antykomunistycznej. gov.pl. 14 grudnia 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  10. ↑ Wręczenie orderów w Śląskim Urzędzie Wojewódzkim. prezydent.pl. Процитовано 15 червня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ядвіга_Хмельовська&oldid=43963869