Якоб Штемпфлі
| Якоб Штемпфлі | |
|---|---|
| нім. Jakob Stämpfli | |
_by_Carl_Friedrich_Irminger_(1813%E2%80%931863)_ZBZ_(A).jpg) | |
| Член Федеральної ради Швейцарії | |
| 6 грудня 1854 — 31 грудня 1863 | |
| Попередник | Ульріх Оксенбейн |
| Наступник | Карл Шенк |
| 8-й Президент Швейцарії | |
| 1 січня — 31 грудня 1856 | |
| Попередник | Йонас Фуррер |
| Наступник | Констан Форнеро |
| 11-й Президент Швейцарії | |
| 1 січня — 31 грудня 1859 | |
| Попередник | Йонас Фуррер |
| Наступник | Фрідріх Фрей-Ерозе |
| 14-й Президент Швейцарії | |
| 1 січня — 31 грудня 1862 | |
| Попередник | Йозеф Мартін Кнюзель |
| Наступник | Констан Форнеро |
| Народився | 23 лютого 1820[1][2][3] Венгі, Швейцарія |
| Помер | 15 травня 1879[1][2][3] (59 років) Берн, Швейцарія[1] |
| Похований | Бремгартенський цвинтарd |
| Відомий як | політик, суддя, адвокат |
| Країна | Швейцарія[3] |
| Alma mater | Бернський університет |
| Політична партія | Free Democratic Party of Switzerlandd |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Якоб Штемпфлі (нім. Jakob Stämpfli; 23 лютого 1820, Янценхаус, кантон Берн, Швейцарія — 15 травня 1879, Берн, Швейцарія) — швейцарський політик, юрист і журналіст. Один з найвпливовіших радикальних лібералів у кантоні Берн, де служив урядовим радником з 1846 по 1850 роки.
Перебував у Національній раді з 1848 до 1854 рік і з 1863 року до своєї смерті (як президент Національної ради у 1851 і 1875 роках), а також на короткий час у Раді кантонів. Між тим він був членом Федеральної ради з 1854 до 1863 рік і очолював чотири різні департаменти протягом цього часу. Тричі обіймав посаду федерального президента Швейцарії (1856, 1859 і 1862 роки). Після відставки працював менеджером банку й арбітром у справі «Алабами».
Народився в сім'ї фермера Ганса Штемпфлі й Елізабет Вонеш. Виріс на батьківській фермі в селі Янценхаус в муніципалітеті Венгі. Після завершення навчання в початковій школи деякий час працював на фермі в Кортебері, щоб вивчити французьку мову. У віці 16 років почав навчання в офіційній конторі в Бюрен-ан-дер-Ааре. У вільний час самостійно вивчав історію та громадянство[4].
З 1840 року Штемпфлі вивчав право в Бернському університеті. У той час університет навмисне не вимагав середньої освіти, оскільки ліберальний кантон Берн потребував державних службовців і вчителів із сіл, а не з міського патриціату, який раніше правив одноосібно. Під впливом Вільгельма Снелля, з чиєю дочкою Елізою Снелл він одружився у 1845 році, Штемпфлі став переконаним прихильником радикального лібералізму. Невдовзі він відіграв провідну роль у студентській асоціації «Гельвеція»[4].
Після успішного завершення навчання Штемпфлі у 1843 році заснував адвокатську контору, а через два роки заснував компанію Berner-Zeitung (не плутати з Berner Zeitung[en], яка була заснована набагато пізніше і існує досі). Будучи головним редактором, він зробив цю щоденну газету рупором радикалів, які були в опозиції до поміркованих лібералів при владі на той час. Наприкінці березня 1845 року Штемпфлі взяв участь у другому Фрайшаренському марші[de] як явний противник єзуїтів. Його відтіснили під час нічного бою під Мальтерсом, після чого він змушений був пробиватися до Цюріха.
Коли уряд Берна запровадив санкції проти нерегулярних формувань, він об'єднав радикальні сили в «Bernischer Volksverein», який успішно закликав до повного перегляду кантональної конституції Берна[4]. Штемпфлі був обраний до Конституційної ради 2 березня 1846 року і разом з Ульріхом Оксенбайном одразу взяв на себе керівну роль. Радикали мали переважну більшість і здебільшого змогли просунути свої вимоги. 31 липня 1846 року народ прийняв нову конституцію переважною більшістю (34 079 голосів «за» проти 1 257 «проти»), завдяки чому народний суверенітет остаточно переміг.
Велика рада обрала Штемпфлі, якому було лише 26 років, до урядової ради 28 серпня 1846 року, після чого він перебрав на себе управління фінансовим департаментом. У 1847 році він зробив аванс у розмірі двох мільйонів франків із державної скарбниці для парламентських військ у Зондербундській війні[5]. Він запровадив пряме оподаткування через сучасний прибутковий податок, скасував усі феодальні тягарі та очолив централізацію системи бідняків. Фінансові наслідки Зондербундської війни, значно збільшені витрати на освіту та будівництво доріг, а також соціальні витрати економічної кризи призвели до дефіциту державних рахунків, що постійно зростав з року в рік, і до посилення консервативної опозиції. У 1849 році Штемпфлі був обраний президентом кантону[6]. Після того, як радикали зазнали дивовижної поразки на виборах до Великої ради в травні 1850 року, він не був переобраний урядовим радником 11 червня теперішньою більшістю консервативної Великої ради[7].
- Mesmer: Das Bundesratslexikon. S. 74.
- Junker: Geschichte des Kantons Bern seit 1798. S. 93.
- Mesmer: Das Bundesratslexikon. S. 74–75.
- Junker: Geschichte des Kantons Bern seit 1798. S. 123.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #117202827 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
- ↑ а б в Mesmer: Das Bundesratslexikon. S. 74.
- ↑ Junker: Geschichte des Kantons Bern seit 1798. S. 93.
- ↑ Mesmer: Das Bundesratslexikon. S. 74–75.
- ↑ Geschichte des Kantons Bern seit 1798. S. 123.
|
Це незавершена стаття про політика чи політикиню Швейцарії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |