Ямковий Максим Сергійович
| Ямковий Максим Сергійович | ||
|---|---|---|
 Лейтенант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 2 березня 1996 с.Паріївка,Вінницька область, Україна | |
| Смерть | 27 лютого 2022 (25 років) поблизу села Павлопіль Сартанської селищної громади Маріупольського району (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2018—2022 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Максим Сергійович Ямковий — лейтенант Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну.
Максим Ямковий народився 2 березня 1996 року в селі Паріївка Вінницької області. Навчався в Іллінецькій загальноосвітній школі № 1. У квітні 2018 року його призвали на строкову службу в ЗСУ, через кілька місяців — підписав контракт зі Збройними Силами та ніс військову службу в зоні проведення Антитерористичної операції, перебуваючи в районі Рубіжного на Луганщині. Навчався на Курсах лідерства у Львівському видовому виші. Через рік, у званні молодшого лейтенанта, був розподілений для проходження служби в складі 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Тут він у вересні 2020 року обійняв посаду командира танкового взводу в складі 2-ї танкової роти. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій.
Загинув 27 лютого 2022 року під час оборони Маріуполя поблизу села Павлопіль Сартанської селищної громади Маріупольського району в ході запеклих боїв, рятуючи життя членів екіпажу. Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Максима Ямкового нагороджено орденом Данила Галицького (посмертно). Чин прощання відбувся 6 жовтня 2022 року в рідному місті[1][2][3][4]
У загиблого залишилися дружина Оксана, дві доньки, батьки та молодший брат Ярослав. У дружини окрім чоловіка також загинув і брат молодший сержант Олександр Пошевко[3].
- орден Данила Галицького (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
2 березня 2023 року на будівлі Іллінецької загальноосвітньої школи № 1 встановили меморіальну дошку в пам'ять про загиблого офіцера Максима Ямкового, де він навчався[1].
- ↑ а б Бараболя, Юлія (3 березня 2023). На Вінниччині встановили пам'ятну дошку загиблому військовослужбовцю (укр) . Суспільне Новини. Процитовано 5 квітня 2023.
- ↑ В Іллінцях прощатимуться з Героєм, який загинув під Маріуполем. vitatv.com.ua (укр.). Процитовано 5 квітня 2023.
- ↑ а б «Я не жалкуватиму, що обрав цей шлях». Піхотинця Максима Ямкового посмертно нагородили - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 5 квітня 2023.
- ↑ На Вінниччині в останню путь проведуть офіцера, захисника Маріуполя Максима Ямкового. www.vinnitsa.info (укр.). Процитовано 5 квітня 2023.
- Указ Президента України від 19 березня 2022 року № 149/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Лейтенанти (Україна)
- Народились 2 березня
- Народились 1996
- Померли 27 лютого
- Померли 2022
- Військовики 36-ї окремої бригади морської піхоти
- Кавалери ордена Данила Галицького
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Учасники битви за Маріуполь (2022)
- Загинули в бою
- Українські воїни, загиблі під час російського вторгнення в Україну 2022
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)