Перейти до вмісту

Янович Ігор Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Янович Ігор Анатолійович
Народився30 червня 1944(1944-06-30)
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер28 грудня 2023(2023-12-28) (79 років)
Львів, Україна
ПідданствоСРСР СРСР Україна Україна
Діяльністьживописець
Alma materЛьвівська національна академія мистецтв
ЧленствоНаціональна спілка художників України

Янович Ігор Анатолійович (30 червня 1944, Київ — 28 грудня 2023, Львів[1]) — український художник, який працював у стилях монументалізму[2], абстракціонізму[3],  нефігуративізму[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 30 червня 1944[2] у Києві. В 1971 році закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (кафедра художньої кераміки). Дипломна робота — Декоративне оформлення інтер'єру танцювального бару готелю «Інтурист»[5]. Із 1986 року — член Спілки художників СРСР (зараз — НСХУ). З 1988 року працював з об'єднанням «Експрес-Авангард» при Фонді культури СРСР (Москва). Протягом 1988—1991 років брав участь у виставках в СРСР та інших країнах. Учасник понад 70 зарубіжних та міжнародних проектів, автор 25 персональних експозицій і проектів в Україні, Польщі, Австрії та Німеччині. Жив та працював у Львові[6]. Виставки у Львові: «Контекст» (2009), «Інтервал» (2014), «100+1» (2015)[4].

Помер у Львові, похований на 20 полі Личаківського цвинтаря.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Тричі отримував нагороду Міжнародного трієнале живопису держав Карпатського регіону «Срібний квадрат» у Польщі — у 1998, 2003 і 2006 роках. 2015 — II Премія Міжнародного Трієнале живопису країн Карпатського регіону «Срібний Квадрат 2015»[4][7]

Роботи

[ред. | ред. код]

«В ніч під новий рік» (1988), «Катастрофа» (1992), «Медитація» (1994), «Рух № 3» (1995), «Рельєфи № 1, 10» (1995), «Композиція № 25, 26» (1999), «Монохромні структури № 32» (2000), «Трансформації № 4» (2002), «Натюрморт з червоним» (2006), «Композиція з чорним» (2007), «Матерія» (2007), «Червоний простір» (2007), «Горизонталі» (2009), «Жовта композиція» (2009), «Контекст 3» (2012), «Субпростір» (2011), «Течія № 4, 5, 6» (2013)[3][4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Помер український художник Ігор Янович. Українська правда _Життя. Процитовано 29 грудня 2023.
  2. а б Довідник Членів Спілки Художників України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 лютого 2020.
  3. а б Профиль Янович Игорь на сайте artstorepro.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2020.
  4. а б в г Ігор Янович. ArtLvivOnline (Арт Львів Онлайн) (укр.). 29 квітня 2015. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
  5. Випускники кафедри - Львівська Національна Академія Мистецтв. lnam.edu.ua. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 22 лютого 2020.
  6. Ігор Янович. Я Галерея (укр.). Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
  7. Міністерство культури України, Національна парламентська бібліотека України, Інформаційний центр з питань культури та мистецтва «Митці України –лауреати конкурсів 2015 року», Київ 2016, укладач - О.М. Ісаченко, головний бібліотекар відділу ДІФ Інформаційного центру з питань культури та мистецтва (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 липня 2019.