Януш Курчаб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Януш Курчаб
Народився6 вересня 1937(1937-09-06)
Варшава, Польська Республіка
Помер11 квітня 2015(2015-04-11) (77 років)
Ласьк, Лодзинське воєводство, Республіка Польща
ПохованняБруднівський цвинтарd
Країна Республіка Польща
Діяльністьфехтувальник
Знання мовпольська
Нагороди
Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі

Януш Курчаб (пол. Janusz Kurczab) (6 вересня 1937(19370906) у Варшаві — † 11 квітня 2015)[1] — польський фехтувальник, татерник i альпініст.

Двократний індивідуальний (1961 i 1965), а також 14-кратний командний чемпіон Польщі в змаганнях на шпазі, учасник Олімпійських ігор 1960 р., член команди шпажистів Ліги Варшави, що здобули перший в історії польського командного спорту Кубок Європи в 1961 р., автор багатьох статей і книжок на гірську і альпіністську тематику, редактор квартальника «Taternik» в 2003–2007 рр., інструктор альпінізму. В 2004–2011 рр. Був членом Kapituły Nagrody Środowisk Wspinaczkowych «Jedynka»[2]. Знавець історії гімалаїзму, редактор інтернет-сайту wspinanie.pl.

Досягнення в альпінізмі

[ред. | ред. код]

Татри

[ред. | ред. код]
  • 1962 — новий маршрут по Kazalnicy[pl] (разом з Eugeniuszem Chrobakiem, Zygmuntem Andrzejem Heinrichem i Krzysztofem Zdzitowieckim),
  • 1964 — новий маршрут Wielkim Ściekiem по північно-східній стіні Kazalnicy (з Samuelem Skierskim i Andrzejem Skłodowskim),
  • 1964 — новий маршрут по східній стіні Młynarczyka[pl] (з Wojciechem Biedermanem i Maciejem Pogorzelskim),
  • 1970 — новий маршрут по північно-східній стіні Małego Młynarza[pl] (разом з Wojciechem Kurtyką i Michałem Gabryelem).

Разом приблизно сорок першопроходжень.

Альпи

[ред. | ред. код]

Літні сходження

[ред. | ред. код]
  • 1963 — Monte Civetta[pl] (Punta Tissi) — першопроходження поляками маршрутом Philipp-Flamm (разом з Ryszardem Szafirskim),
  • 1963 — третє проходження Filara Wiewiórek на Cima Ovest di Lavaredo[3] (разом з Ryszardem Szafirskim),
  • 1967 — Les Droites[pl] — пошуки нового маршруту лівим краєм північно-східної стіни (разом з Maciejem Kozłowskim),
  • 1971 — Aiguille Noire de Peuterey[en] — польське першопроходження маршрутом Ratti-Vitali (разом з Wojciechem Kurtyką),
  • 1973 — Монблан — польське першопроходження маршрутом Major на східній стіні (разом з Barbarą Kozłowską, Єжи Кукучкою i Markiem Łukaszewskim).

Зимові сходження

[ред. | ред. код]
  • 1964 — Tofana di Rozes[pl] — перше зимове проходження південної стіни маршрутом Stössera, партнери Jerzy Krajski, Ryszard Rodziński i Ryszard Szafirski,
  • 1969 — Cima Scotoni[de] — друге зимове проходження маршрутом Ivano Dibona (з Andrzejem Mrozem),
  • 1971 — Wielki Filar Narożny Mont Blanc — перше зимове проходження (разом з Andrzejem Dworakiem, Andrzejem Mrozem i Tadeuszem Piotrowskim,
  • 1973 — Мармолада — перше зимове проходження маршрутом Via dell'Ideale по південній стіні (разом з Єжи Кукучкою, Marianem Piekutowskim, Januszem Skorkiem i Zbigniewem Wachem).

Гіндукуш i Каракорум

[ред. | ред. код]
  • 1972 — Ношак — перше проходження 1500-метрової південно-західної стіни в альпійському стилі
  • 1974 — Гхента-Сар (7090 м) — перше сходження (соло)
  • 1974 — Шіспаре (7611 м) — перше сходження на чолі спільної польсько-німецької експедиції
  • 1976 — К2 — перша спроба прокласти новий маршрут, закінчилася на висоті 8400 м

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Filar Kazalnicy // Sport i Turystyka. — Warszawa, 1976.
  • Ostatnia bariera — K2 8611 m // Sport i Turystyka. — Warszawa, 1980. — ISBN 83-217-2268-7
  • Na szczytach Himalajów (razem ze Zbigniewem Kowalewskim) // Sport i Turystyka. — Warszawa, 1983. — ISBN 83-217-2412-4
  • Najpiękniejsze szczyty tatrzańskie (razem z Markiem Wołoszyńskim) // Sport i Turystyka. — Warszawa, 1991. — ISBN 83-217-2686-0
  • Filar Kazalnicy oraz historia zdobywania ściany Kazalnicy Mięguszowieckiej // EXPLO. — Gliwice, 1995. — ISBN 83-86054-40-9
  • Najpiękniejsze polskie szczyty. — Wydawnictwo MUZA S.A., 1999. — ISBN 83-7200-445-5
  • Polskie Himalaje. — Tomy I–VI: Pierwsi zdobywcy, Lodowi wojownicy, Wielkie wspinaczki, Panie w górach, Największe tragedie, Leksykon polskiego himalaizmu. — Wydawnictwo Agora S.A. — Biblioteka Gazety Wyborczej. — Warszawa 2008. — ISBN serii 978-83-7552-377-5
  • Wokół Annapurny i Dhaulagiri. Trasy i szczyty trekkingowe. — Wyd-wo Sklep Podróżnika. — Warszawa 2011. — ISBN 978-83-7136-080-0
  • Wokół Everestu i Makalu. Trasy i szczyty trekkingowe. — Wyd-wo Sklep Podróżnika. — Warszawa 2011. — ISBN 978-83-7136-084-8
  • Himalaje Nepalu. Przewodnik trekkingowy. — Wyd-wo Sklep Podróżnika. — Warszawa 2013. — ISBN 978-83-7136-094-7

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://off.sport.pl/off/1,111379,17736401,Nie_zyje_Janusz_Kurczab__Wspinacz__kierownik_wypraw.html [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.] Nie żyje Janusz Kurczab. Wspinacz, kierownik wypraw górskich, olimpijczyk odszedł w wieku 78 lat / data = 2015-04-11 / opublikowany off.sport.pl
  2. ↑ http://wspinanie.pl/jedynka/?a=Zasady [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] / Zasady działalności Kapituły Nagrody Środowisk Wspinaczkowych «Jedynka» wspinanie.pl
  3. ↑ може Тре Чіме ді Лаворедо?
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Януш_Курчаб