Янівський район
| Янівський (з 1946 р. — Івано-Франківський) район | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: |  СРСР, .svg){kind=small} УСРР
|
| Округа/Область: | Львівська область |
| Утворений: | 17 січня 1940[1] |
| Ліквідований: | 1962 |
| Населені пункти та ради | |
| Районний центр: | Янів (Івано-Франкове) |
| Районна влада | |
Янівський район (з 1946 р. — Івано-Франківський) — колишній район Львівської області, центром якого було м.Янів (з 1946 — Івано-Франкове).
10 січня 1940 року політбюро ЦК КП(б)У обговорило питання про утворення районів у Львівській області УРСР. Зокрема ухвалено створити Янівський район центром якого стало смт. Янів.[2]
Однак вже у 1941 році радянські війська залишили район і він перейшов під контроль німців. 25 липня 1944 року радянські війська увійшли в Янів, в районі повторно була відновлена комуністична влада.[3]
У 1946 р районний центр було перейменовано на смт. Івано-Франкове, а район, відповідно, став Івано-Франківським районом Львівської області. 30 грудня 1962 року постановою президії Верховної Ради УРСР було укрупнено сільські райони до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь, тож район було ліквідовано, а його територія увійшла до складу Яворівського району Львівської області.[4]
Янівський район було утворено 17 січня 1940 року із гмін Городоцького повіту Бялоґура, Вішенка, Домажир, Лозіна і Мшана. До району входили села Жорниська, Ясниська, Кожичі, Домажир, Дубровиця, Лозина, Ставки, Зелів, Страдч, Рясна-Руська та інші.[5]
13 лютого 1940 р. РНК УРСР прийняв постанову про виселення сіл, відведених під Львівський артполігон. Виселялися села Міхалейки, Верещиця, Березяки, І Заязд Янівського району.[6]
Янівський райком КП(б)У було утворено у січні 1940 року, однак вже у червні 1941 року він тимчасово припинив свою діяльність. Її він поновив вже у 1944 році, однак вже як Івано-Франківський районний комітет КП(б)У. У грудні 1962 його було ліквідовано у зв'язку з приєднанням району до Яворівського.
До структури Янівського (Івано-Франківського) райкому КП(б)У входили: Бюро (загальний відділ), організаційно-інструкторський відділ (з 1949 року — відділ партійних, профспілкових та комсомольських організацій), сектор партійної статистики, відділ пропаганди і агітації, сільськогосподарський відділ, військовий відділ, відділ по роботі серед жінок, відділ кадрів[7].
Мережу ОУН на території Янівського повіту розпочали створювати ще у 1938 році, робота продовжилась і після створення Янівського району. Її діяльність не збігалась з територією Янівського району, часто виходила за його межі. Зокрема у 1939–1940 роках мережею ОУН керував Йосиф Гнип, під керівництвом якого проводилась робота з підготовки антирадянського повстання з початком радянсько-німецької війни (збір зброї і амуніції, наради активу з питань визначення тактики дій у конкретній ситуації, вербування бійців).
Наприкінці квітня — на початку травня 1940 року підпілля було викрито, на той момент у ньому перебувало 13 осіб, середній вік 25—30 років. 20 травня 1940 року був заарештований Йосип Гнип. Після цього тільки у селі Жорниська було арештовано 14 активістів ОУН. У січні 1941 року львівський суд виніс вирок Йосипу Гнипу та ще 6 бойовикам ОУН — розстріл, решту було засуджено на тривалі терміни ув'язнення.
Втім, повністю підпільну мережу ОУН так і не вдалось розгромити і вона продовжила свою діяльність у період німецької окупації. Зокрема спочатку у селі Жорниська, а потім, восени 1941–1942 років у інших селах Янівського району було створено осередки «ОУН-Юнацтва». У роки війни на території району діяв курінь «Холодноярців», яким командував курінний «Град». Курінь складався із двох сотень, першою з них командував «Глухий» Володимир Гуль, другою — «Грізний».
Перша сотня, сформована 1943 року, переважно дислокувалася в районі янівських лісів, на захід від Львова. Майже всі її бійці були уродженцями Львівщини. Сотня Володимира Гуля («Глухий», «Чугайстер») у різний час налічувала від кількох десятків до 300 бойовиків. За німецької окупації вона мала декілька сутичок з німцями, які однак не були значними і не потягли за собою людських жертв. В цей час сотня переважно дислокувалася у північних лісистих районах Яворівщини. У села Янівського повіту вона приходила епізодично на тимчасовий постій і для поповнення продовольства. У квітні 1944 р. за вказівкою повітового проводу ОУН усі чоловіки, які раніше були у підпіллі, приєдналися до сотні «Чугайстера-Глухого». Переважно поповнення прибувало із сіл Янівського району — Кожичів, Ясниськ, Зелова і Жорниськ.
У липні 1944 року сотня мала сутичку з червоними партизанами, а в серпні біля сіл Скварів і Балиська з частинами радянської армії. У січні-лютому 1945 року радянські спецслужби завдали серйозного удару підпіллю Янівського району, заарештувавши декількох чільних його учасників, серед них Петра Демчишина і Костянтина Колодія, а потім і деяких бійців сотні «Чугайстра-Глухого». Посилення репресій наприкінці 1945 року, особливо початку 1946 року спричинилися до розгрому основних кадрів сітки ОУН у Янівському районі. Задля конспірації чимало його активних учасників переїхало до Львова, де намагалися продовжувати боротьбу.
- ↑ Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 1 квітня 2019.
- ↑ 1940 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 9 травня 2013.
- ↑ 1944 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 9 травня 2013.
- ↑ 1962 рік в історії. history.org.ua. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 9 травня 2013.
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 331.
- ↑ Степан МАКАРЧУК. ВТРАТИ НАСЕЛЕННЯ ГАЛИЧИНИ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945). mankurty.com. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 5 травня 2016.
- ↑ Державний архів Львівської області. Путівник по фондах партійних організацій Львівської та Дрогобицької областей
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 331–332.