Яніс Клидзейс

Яніс Клидзейс
латис. Jānis Klīdzējs
Народився	6 травня 1914(1914-05-06) Вілянська волостьd, Резекненський повітd, Вітебська губернія, Російська імперія
Помер	5 травня 2000(2000-05-05) (85 років) Напа, Каліфорнія, США
Країна	Латвія
Діяльність	письменник
Alma mater	Латвійський університет і Університет Каліфорнії (Берклі)
Мова творів	латгальська
Нагороди

Яніс Клидзейс (латис. Jānis Klīdzējs; *6 травня 1914, Сакстагальска волость, Режіцький повіт — †2 травня 2000, Каліфорнія, США) — латвійський письменник. Почесний член Латвійської академії наук.

Біографія

У 1933 закінчив Резекненське комерційне училище. Потім вивчав сільськогосподарські науки в Латвійському університеті.

З 1944 жив в еміграції: в Німеччині, з 1950 — в США, в тому числі з 1953 — в Каліфорнії, на березі Тихого океану.

У США закінчив Каліфорнійський університет в Берклі, отримав ступінь магістра клінічної соціології, працював у психіатричній лікарні, викладав в університеті.

Помер в 2000 в Каліфорнія|Каліфорнії (США).

У 2008 урни з прахом Яніса Клидзейса і його дружини Емілії були перевезені з США в Латвію і поховані на кладовищі Кантініекської волості Резекненського краю.

Творчість

Клидзейс — автор 24 книг, в тому числі 10 романів, 12 збірок оповідань, 2 збірок есе.

Основна тема його творів — Латгалія, долі її людей, надія на відродження рідного краю.

Тільки дві книги автора були написані в Латвії. Люди старшого покоління пам'ятають Клидзейса по пісням «Брунаціте» («Кароока») і «Латгола».

Дебютував в 1931 в журналі «Саул», що виходив латгальською мовою, з віршем «Історія». Перший роман молодого автора «Jaunieši» був опублікований в 1939.

Популярність прийшла до Яніса після виходу в 1991 на екрани першого художнього фільму латгальською мовою «Дитя людське», знятого за його однойменним романом, виданим в 1956. Як перший фільм латгальською мовою занесений в Книгу рекордів Гіннесса, удостоєний головного призу «Великий Крістап» в Латвії, Гран-прі на міжнародному фестивалі в Сан-Ремо, 2-го місця на міжнародному фестивалі дитячих фільмів в Чикаго, премії Ватикану.

У своїй автобіографії Клидзейс писав:

«Я — письменник. Соціологія — моє захоплення. Але, практикуючи в психіатричній лікарні, я пройшов другий університет. Ця практика мені дала натхнення і матеріал для письменницької роботи. Ні, Я не лікар. Я міг би себе назвати лікарем душ»

— З інтерв'ю Яніса Клидзейса, 1992

.

Метою творчості Яніса Клидзейса, як вважають фахівці^{[хто саме?]}, було «поставити літературу Латгалії поруч з іншою латиською літературою, зобразити латиша Латгалії таким, яким він був насправді, а не його карикатуру, як це робилося в багатьох роботах латиських письменників…»^{[джерело?]}.

Твори

• Gōjputnu dzīsme (1943)
• Upe plyust (1945)
• Mīlētāji un nīdēji (1946)
• Cilvēki uz tilta (1948)
• Pajumte (1948)
• Grēks uz pusēm (1951)
• Viņas un viņi (1954)
• Dženitors (1955)
• Cilvēka bērns (1956)
• Otrais mūsos (1957)
• Zilie kalni (1960)
• Sniegi (1963)
• Dzīvīte, dzīvīte (1967)
• Debešu puse (1968)
• Tās balsis, tās balsis (1973)
• Prezidents un Latvijas paaudze (1975)
• Ievainotā dzīve (1976)
• Dzīvīte, dzīvīte šūpojos tevī (1979)
• Laidiet, laidiet, laidiet! (1984)
• Dāvātās dvēseles (1986)
• Satikšanās Rīgā (1989)
• Seši kalni (1991)
• Bārenis (1995)

Нагороди

• Орден Трьох зірок
• Лауреат багатьох літературних премій^[яких?]

Посилання

• Jānis Klīdzējs(латис.)
• Neraudi, ja nepārnākšu (1990)
• Eņģelīši nav miruši (1993)
• Gribējās saullēkta (1995)