Ян Єнштейн
Ян Єнштейн | |
---|---|
чеськ. Jan z Jenštejna | |
Ім'я при народженні | Jan z Jenštejna |
Народився | 27 грудня 1347 Прага |
Помер | 17 червня 1400 (52 роки) Рим |
Поховання | Санта-Прасседе |
Національність | чех |
Діяльність | політик, церковний діяч, поет, письменник, композитор |
Alma mater | Падуанський університет, Болонський університет, Карлів університет, Університет Монпельє і Паризький університет[d] (1375) |
Знання мов | чеська і латина |
Титул | шляхтич |
Посада | Roman Catholic Bishop of Meissend і Roman Catholic Archbishop of Pragued |
Військове звання | архієпископ Празький |
Термін | 1379—1396 |
Попередник | Ян Очко-Влашим |
Наступник | Олбрам III Шкворк |
Конфесія | католицтво |
Рід | Єнштейни |
Батько | Павло Єнштейн |
Родичі | Влашими |
Брати, сестри | Kateřina of Jenštejnd |
Ян Єнштейн (*27 грудня 1347 або 1350 — †17 червня 1400) — чеський політичний та церковний діяч, архієпископ Празький у 1379–1396 роках, поет, письменник.
Походив із впливової родини Єнштейнів. Син Павла Єнштейна, королівського нотаріуса. Отримав гарну освіту. Спочатку студіював у єпископа Яна IX Літомишлянського. Згодом вивчав науки у Празі. після цього займався богослів'ям в університетах Болон'ї та Падуї. Вслід за цим проходив науки в університеті Монпельє та Сорбонні. Тут готувався стати професором, коли у 1373 році був викликаний до Праги своїм дядьком Яном Очко-Влашимом, архієпископом Празьким. Завдяки підтримці останнього Ян Єнштейн стає королівським канцлером при співволодарі Карла IV у Богемії — Вацлаві.
Єнштейн затоваришував з молодим спадкоємцем трону Вацлавом та усією родиною Люксембургів. Водночас Янові продовжував допомагати батько. Ян Єнштейн вирішив зробити церковну кар'єру. У 1375 році він стає єпископом Мейсенським, а 19 березня 1379 року — архієпископом Празьким. Водночас отримує посаду верховного канцлера Богемії.
У 1380 році Єнштейн перехворів якоюсь, хворобою, що позначилося на його внутрішньому стані. Він став прихильником течії, так званої «нової побожності» (devolto moderna), яка полягала у необхідності віднайти найближчий зв'язок між Богом та особою. У зв'язку з цим вирішив вести суворе аскетичне життя. Починає скликати синоди, щоб покласти край моральній розбещеності духівництва. Така нова позиція Єнштейна протирічала стану справ при королівському дворі. Тому архієпископ Празький виступив з критикою моралі короля Вацлава IV. Водночас вступив у суперечку з останнім щодо збереження самостійності церкви, її прав та привілеїв усередині королівства Богемія. також відстоював право селян на спадковість своєї землі, що й запровадив у своїх маєтках. Під час протистояння Ян Єнштейн почав підбурювати магнатів проти короля. Боротьба поміж архієпископом та королем сягнула апогею у 1384 році. Спалахують численні майнові конфлікти. Внаслідок чого Вацлав IV позбавляє Ян Єнштейна посади верховного канцлера.
Після цього король почав робити спроби з тим, щоб позбавити Єнштейна архієпископства Празького. Боротьба з новою силою спалахнула у 1393 році, коли король забажав створити нове єпископство за рахунок Кладорубського абатства. Архієпископ Празький виступив проти нової фундації. Тоді ж Єнштейн призначив нового очільника цього абатства без згоди із Вацлавом IV. У відповідь король ув'язнив речників архієпископа, зокрема генерального вікарія Яна Непомука. Втім тоді ж папа римським Боніфацій IX потребував допомоги богемського короля у німецьких справах. Тому не дотримав свого прелата. Ян Єнштейн у 1396 році вимушений був виїхати до Риму. Тут 2 липня цього ж року склав свої повноваження, висвятивши на архієпископа Празького свого небожа Олбрама Шкворка.
Назваєм Ян Єнштейн отримав у 1397 році титул латинського патріарха Олександрійського. З цього моменту він не залишав Риму, зважаючи на те, що його майно у Богемії було конфісковано королем. Сконав Ян Єнштейн 17 червня 1400 року.
Був непересічною творчою та культурною особистістю свого часу. Також відомим меценатом. На його кошти відновлювалися старовинні замки та церкви.
Полюбляв складання музичних творів різного штибу. До 1380 року у нього були численні музичні композиції до танців, після посилення в Єнштейн релігійності став створювати лише релігійну музику, зокрема літургії.
Окрім того писав релігійні та філософські праці, трактати, складав вірші, поеми.
Твори:
- Tractatus de potestate clavium
- De veritate Urbani
- Liber considerationis
- Liber dialogorum
- Contra Adalbertum
- Miracula beatae Mariae visitationis
- De bono mortis
- Acta in curia Romana
- Libellus quod nemo laeditur nisi a se ipso
- Libellus de fuga saeculi
- Libellus apologorum
- Martin Luchterhandt: Johann von Jenstein. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 3, Herzberg 1992, ISBN 3-88309-035-2, Sp. 159–160.
- Френсіс Дворнік. Слов'яни в Європейській історії та цивілізації/Пер. з англ.—К.:ДУХ І ЛІТЕРА, 2005.—С.134—135