Ян Кміта (руський староста)
| Ян Кміта | |
|---|---|
| Jan Kmita | |
| Псевдо | Ясько Кміта |
| Народився | бл. 1330 |
| Помер | 7 грудня 1376 Краків ·влучання стріли в шию |
| Підданство | Королівство Польське |
| Національність | поляк |
| Діяльність | військовик, урядник |
| Відомий завдяки | руський староста |
| Суспільний стан | шляхтич |
| Посада | руський, серадзький і краківський староста |
| Рід | Кміти гербу Шренява |
| Батько | Ян із Дам'яниць і Вісьнича |
| У шлюбі з | Катажина |
| Діти | Пйотр |
 варіант гербу Шренява | |
Ян Кміта (іноді Ясько Кміта[1] пол. Jan Kmita, бл. 1330 — 7 грудня 1376) — польський шляхтич, військовик, придворний короля, урядник Польського королівства. Представник роду Кмітів гербу Шренява.
Народився близько 1330 року[2]. Походив із родини, яка осіла у Краківському воєводстві. Батько — Ян із Дам'яниць і Вісьнича (пол. Jan z Damianic i Wiśnicza)[3] (Адам Бонецький називав його Ясек Кміта (пол. Jasiek Kmita[4], пом. після 1364[3]), 1358 року забезпечив йому 200 гривень на Малому Вісьничу, а 1364 року провів із ним поділ своїх маєтностей, після чого Ян-молоший посів Дужий і Малий Вісьнич (пол. Mały Wiśnicz), Кобиле (пол. Kobyle), Ломну (пол. Łomna), Лександрову (пол. Leksandrowa). Ймовірною причиною поділу маєтностей 1364 року було нове одруження його батька[4]. Ян був старшим сином батька.
Досягнув певних вершин на службі королю Казимирові ІІІ, який добирав своїх придворних з числа біднішої шляхти. У 1364—1368 роках згаданий у джерелах як свідок у грамотах короля, при цьому ще не посідав жодного уряду[3].
Уряди (посади): львівський (генеральний руський; можна вважати, що його призначив на цю посаду Казимир ІІІ близько 1369 року),[5] серадзький, краківський староста.
Загинув 7 грудня 1376 року під час сутички між придворними маршалка Королівства Польського та угорськими вояками королеви під Вавельським замком: після пострілу з лука одного з угорців, внаслідок якого стріла потрапила йому в шию[6].
Був одружений із Катажиною[7] (пом. після 1376); відомо, що мали сина:
- Пйотр — краківський і сандомирський воєвода, сяноцький, сєрадзький і ленчицький староста, люблінський (пол. lubelski) каштелян; вірний прихильник Анжуйської династії.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr… — T. 2. — S. 539. (пол.)
- ↑ Jan Kmita z Damianic h. Śreniawa (ID: 10.417.5). Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 25 травня 2017.
- ↑ а б в Strzelecka A. Kmita Jan (Jaśko) h. Szreniawa (zm. 1376)… — S. 89. (пол.)
- ↑ а б Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 10. — S. 190. (пол.)
- ↑ Jan Kmita z Damianic h. Śreniawa (ID: 10.417.5). Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 25 травня 2017.
- ↑ Strzelecka A. Kmita Jan (Jaśko) h. Szreniawa (zm. 1376)… — S. 90. (пол.)
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 10. — S. 191. (пол.)
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 190—191. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 760 s. — S. 539—540. (пол.)
- Strzelecka A. Kmita Jan (Jaśko) h. Szreniawa (zm. 1376) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1967. — T. XIII/1, zeszyt 56. — S. 89—90. (пол.)
- Jan Kmita z Damianic h. Śreniawa (ID: 10.417.5) [Архівовано 19 червня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- Kmitowie (01). (пол.)