Ян Станкевич

Ян Станкевич
біл. Ян Станкевіч
Псевдоніми	Янучонак Я., Янучонак І., Янучонак, Вайцюлевіч П., Скарыніч Б., Скарыніч Бр., Скарыніч Брачыслаў
Народився	26 листопада 1891(1891-11-26) або 23 листопада 1891(1891-11-23) Орленятиd, Ошмянський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер	16 серпня 1976(1976-08-16) (84 роки) Готорн, Пассаїк, Нью-Джерсі, США
Поховання	Білоруський цвинтар (Саут-Рівер)
Країна	Білоруська Народна Республіка,  Польща,  США
Діяльність	мовознавець, історик, політик
Alma mater	Вільнюська білоруська гімназія Карлів університет Факультет мистецтв Карлового університету Q65437845? Семінарія Святого Йосифаd
Галузь	історія і мовознавство
Заклад	Варшавський університет Stephen Báthory Universityd Вільнюський університет Наша нива
Посада	member of the Sejm of the Second Polish Republicd
Науковий ступінь	доктор філологічних наук
Членство	Білоруське наукове товариство Білоруська народна самопоміч Vilna Belarusian Councild Організація білоруських націоналістів Білоруська центральна рада Q13028697? Q13031139? Білорусо-американське об'єднання Белорусский комитет (Польша)d Central Belarusian Concil of Wilno and Grodnod
Партія	Білоруська незалежницька партія
У шлюбі з	Maryja Stankievičd
Діти	Vyacheslav Stankevichd Jurka Stankievičd
Ян Станкевич у Вікісховищі

Ян Станкевич (26 листопада 1891(18911126), c. Арляняти, Ошмянський повіт, Віленська губернія, Російська імперія — 16 липня 1976, Готорн, Пассаїк, Нью-Джерсі, США; Псевдонім: Брачыслаў Скарыніч) — білоруський мовознавець, історик та політичний діяч. Доктор слов’янської історії та філології (1926).

Життєпис

У 1909 році закінчив Ошмянське міське училище. Навчався у Вільнюській католицькій духовній семінарії. Працював у газеті «Наша нива».

У 1914 році, під час Першої світової війни був призваний до російської армії.

У 1917 році на Румунському фронті потрапив до австрійського полону. Після звільнення повернувся до Вільнюса. Учасник Конгресу білоруських національних організацій у Мінську (березень 1917), Конгресу вчителів Мінської губернії (травень 1917). З грудня 1917 — у Вільнюсі, один із засновників Білоруського наукового товариства.

У січні 1918 року обраний до Вільнюської білоруської ради, брав участь у засіданні Ради БНР у Мінську (24 — 25 березня 1918).

У листопаді 1918 році прийнятий до складу Литовської Таріби.

Після окупації Вільнюса Червоною Армією працював у літературно-видавничому відділі Народного комісаріату Литовсько-Білоруської РСР, за замовленням білоруського видавництва «Веда». Під час польсько-радянської війни 1919-1920 був членом Центральної білоруської ради Віленщини та Гродненщини, Президії Білоруської центральної шкільної ради.

Закінчив Віленську білоруську гімназію (1921), Карлів університет у Празі (1926). Доктор слов’янської філології та історії (1926). Працював викладачем білоруської мови у Варшавському університеті (1928 — 1932) та Університеті Стефана Баторія у Вільнюсі (1927 — 1940). Публікувався у журналі «Крывіч», західнобілоруських виданнях.

Ян Станкевич був послом Сейму Польщі (1928 —1930). Як політик був прихильником польсько-білоруського зближення, за що його неодноразово критикували білоруські угруповання.

У 1940 році Ян Станкевич виїхав до Варшави, аби долучитися до діяльності Білоруського комітету. Співпрацював з Вацлавом Івановським, встановив контакти з польським антифашистським підпіллям, створив гурток під назвою «Партія білоруських націоналістів» (ПБН). Стратегічною метою його діяльності було відновлення білоруської державності за рахунок підтримки Польщі.

З осені 1941 року Станкевич жив у Мінську, куди переїхав і ПБН. Нетривалий час працював у шкільному відділі Мінської управи. Станкевич був членом Білоруської народної самодопомічі, Білоруської незалежницької партії, наукового відділу Білоруської центральної ради та одним із засновників Білоруського наукового товариства. Викладав історію Білорусі в школі поліцейських в Мінську. Він брав участь у Другому Загальнобілоруському конгресі.

У 1944 році Станкевич опинився на еміґрації. У Німеччині відновив діяльність Білоруського наукового товариства. З 1949 року жив у США, брав участь в роботі Білорусько-американського об'єднання, Білорусько-американського союзу, видавав журнал «Веда», «Незалежнік», співпрацював з Білоруським інститутом науки і мистецтва і його виданням «Запісы», журналом «Сяўбіт», газетою «Бацькаўшчына» (Мюнхен), «Беларус» (Нью-Йорк) та ін. Засновник (разом зі Станіславом Станкевичем) Великолитовського фонду імені Льва Сапеги.

Наукова діяльність

Ян Станкевич — автор праць з білоруської історії, історіографії, мовознавства («Місце білоруської мови серед інших слов'янських мов та час її виникнення», 1930; «Час виникнення білоруського та українського народів», 1931; «Криво-Білорусь у минулому», 1942; «Етнографічні та історичні території і межі Білорусі», 1953, білоруською та англійською мовами; «3 історії Білорусі», 1958; «Mova rukapisu Al Kitab. Kryvickaha muzeju Jvana Łuckieviča u Vilni. Čaść 1. Fonetyka, New York», 1954; «Нариси з історії Великої Литви—Білорусі», 1978). Білорусь називав Кривією (виходячи з "кривицької" концепції етногенезу білорусів) або Великолитвою. Транслітераційний китаб першої половини 18 століття (китаб Івана Луцкевича). Підготував «Білорусько-російський (великолитовсько-російський) словник» (вийшов у 1990).

Праці

Книги, брошури

• Беларускія мусульмане і беларуская літаратура арабскім пісьмом. Вільня, 1933 (3-е выд. Мн., 1991);
• Гістарычны творы / Ян Станкевіч. — Менск: Энцыклапедыкс, 2003. — 772 с. — ISBN 985-6599-77-6.
• Гісторыя беларускага языка. Вільня, 1939 (рэпр. выд.: Мн., 1992);
• Друкары Иван Хведаровіч Рагаза а Пётра Мсьціславец. Нью Ёрк, 1969;
• 3 украінскіх дачыненняў да Вялікалітвы-Беларусі. Нью Ёрк, 1970;
• Зьмена граматыкі беларускага яэыка ў БСРР. Вільня, 1936 (рэпр. выд.: Мн., 1991);
• Кніжка вучыцца чытаць і пісаць лацінкаю (Мн., 1943).
• Крыўя-Беларусь у мінуласці / Ян Станкевіч. — Вільня — Беласток: Інстытут беларусістыкі — Беларускае гістарычнае таварыства, 2010. — 772 с. — ISBN 83-60456-22-4.
• Курс гісторыі Крывіі — Беларусі. — Прага, 1941.
• Лемантар пераходны з лацініцы на кірыліцу (Мн., 1942);
• Я. Станкевіч. Нашыя прозьвішчы. / Клаўдзі Дуж-Душэўскі // Беларускі сьцяг : часопіс. — Коўна: Урад БНР, 1922. — № 4. жнівень—верасень. — С. 29—33.
• Філ. Канд. Я. Станкевіч. Кнігапісь. Крывіч, месячнік літэратуры і грамадзкага жыцьця пад рэдакцыяй В. Ластоўскага. / Ст. Вольскі // Сялянская ніва : газэта. — Вільня: Орган Беларускага Сялянскага Саюзу, 30 траўня 1926. — № 16. — С. 2, 3.
• Філ. Канд. Я. Станкевіч. Кнігапісь. Крывіч, месячнік літэратуры і грамадзкага жыцьця пад рэдакцыяй В. Ластоўскага. / Ст. Вольскі // Сялянская ніва : газэта. — Вільня: Орган Беларускага Сялянскага Саюзу, 8 чэрвеня 1926. — № 17. — С. 2, 3.
• Філ. Канд. Я. Станкевіч. Кнігапісь. Крывіч, месячнік літэратуры і грамадзкага жыцьця пад рэдакцыяй В. Ластоўскага. / Ст. Вольскі // Сялянская ніва : газэта. — Вільня: Орган Беларускага Сялянскага Саюзу, 20 чэрвеня 1926. — № 18. — С. 2, 3.
• Філ. Канд. Я. Станкевіч. Кнігапісь. Крывіч, месячнік літэратуры і грамадзкага жыцьця пад рэдакцыяй В. Ластоўскага. / Ст. Вольскі // Сялянская ніва : газэта. — Вільня: Орган Беларускага Сялянскага Саюзу, 18 ліпеня 1926. — № 21. — С. 2, 3.
• Я. Станкевіч. Некаторыя праўніцкія тэрміны беларускія. — Нью-Ёрк: Крывіцкае навуковае т–ва Пранцішка Скарыны, 1953. — 84 с.
• Маленькі маскоўска–беларускі (крывіцкі) слоўнічак фразэолёгічны і прыказкаў ды прывітаньні, зычэньні і інш. Менск. 1944
• Гісторыя Беларусі і расейская чорная сотня // Спадчына. 1998. № 2.

Статті

• Беларускія плямёны і їхняе расьсяленьне / Я. Станкевіч // Родная мова. — 1930. — № 1 — 2. — С.; № 3 — 4. — С.
• Гісторыя Беларусі і расейская чорная сотня // Спадчына. — 1998. — № 2. — С. 106-131. [Архівовано 29 травня 2020 у Wayback Machine.]
• Повесьці й апавяданьні беларускіх (крывіцкіх) летапісцаў / Я. Станкевіч // Маладая Беларусь. Кн. I. — Вільня, 1936. — С.

Посилання

• Кривія-Білорусь у минулому [Архівовано 11 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
• «Хід історії Кривії-Білорусі» [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.]
• «Етнографічні та історичні території та кордони Білорусі» [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.]
• «Казки та оповідання білоруських (кривицьких) літописців» [Архівовано 4 грудня 2010 у Wayback Machine.]
• "Білоруські племена" [Архівовано 21 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Білоруська латина від Яна Станкевича [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Історична правда