Японська каліграфія
 |
| Каліграфія |
|---|
Японська каліграфія (яп. 書道, shodō), що також називається shūji (яп. 習字) — різновид мистецтва каліграфії, або художнього письма, символів і текстів японською мовою. Тривалий час найшанованішим майстром каліграфії у Японії був Ван Січжи, китайський каліграф із 4-го століття, але після створення хіраґани і катакани, розвинулися унікальні японські складове письмо, і відмінна власна японська система письма і каліграфи створили стилі написання, що властиві Японії. Термін shodō (書道, "спосіб написання") має китайське походження і широко використовується як термін, що опсиує мистецтво китайської каліграфії середньовічних часів Династії Тан[1].
Написаний в 7-му столітті н.е.
Китайське коріння японської каліграфії бере початок ще із двадцять-восьмого століття до н.е., до тих часів, коли символьні піктограми ще вирізьблювалися на кістках при релігійних обрядах. Коли таке письмо розвинулося у інструмент адміністрування держави, відчувалася потреба в уніфікації письма і Лі Си, прим'єр міністри при правлінні китайської династії Цінь, стандартизував письмо і його спосіб написання. Він затвердив форму письма, в основу якого покладено була розмітка квадратами однакового розміру, за якої всі ієрогліфи можна було записати за допомогою дев'яти штрихів. Він також розробив правила компонування, згідно яких горизонтальні штрихи пишуться першими а ієрогліфи складаються зверху-вниз, зліва на право. Оскільки ієрогліфи були різьблені за допомогою загострених інструментів письма, початково лінії були прямими і багато у чому, досягнення Лі Си застаріли із появою пензля та чорнила. Написання пензликом і вологим чорнилом створює зовсім інші лінії ніж загострений стилус. Вона дозволяє змінювати ширину штриха і загнуті опуклі лінії. В каліграфії збереглася структура з епохи Лі Си і його дев'ять штрихів, але той хто пише має повну свободу створювати ієрогліфи, які естетично підкреслюють бажану форму і рівновагу. Те як був написаний символ вказує на стиль написання.
Каліграфія із китайської традиції була представлена Японії ще близько 600 року н.е., і була відома як традиція karayō (唐様), і вона практикується до сьогодні, і постійно оновлювалася завдяки контакту з китайською культурою.[2]
Найстаріший каліграфічний текст, що зберігся в Японії це напис на ореолі статуї Медичного Будди в храмі Хорю́дзі. Цей текст китайською мовою був написаний в стилі Shakyōtai (写経体), що притаманний періоду Шести династій[en] в Китаї.
Цілий ряд інструментів використовується для створення робіт із сучасної каліграфії.[3]
- Чотири основні базові інструменти мають загальну назву — «Чотири скарби навчання» (яп. 文房四宝, bunbō shihō).
- Ручка-пензлик — сучасне приладдя для каліграфічного письма.
- ↑ Shodo and Calligraphy. Vincent's Calligraphy (брит.). Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 28 травня 2016.
- ↑ Nakata 1973, p. 145 ff.
- ↑ Yuuko Suzuki, Introduction to japanese calligraphy, Search Press, 2005
- ↑ Tools of Japanese Calligraphy. Les Ateliers de Japon. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 12 лютого 2020.
- Nakata, Yujiro (1973). The Art of Japanese Calligraphy. New York/Tokyo: Weatherhill/Heibonsha. ISBN 0-8348-1013-1.
- History of Japanese calligraphy (和様書道史), Hachiro ONOUE (尾上八郎), 1934
- Yuuko Suzuki, Introduction to japanese calligraphy, Search Press, 2005.
- Shodo Journal Research Institute
- Japanese Calligraphy in Zen Spirit [Архівовано 20 червня 2009 у Wayback Machine.]
- Shodo. Japanese calligraphy [Архівовано 13 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Brush Calligraphy Galleries [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Japanese Calligraphy galleries and more (hungarian language) [Архівовано 9 червня 2010 у Wayback Machine.]
- The History of Japanese Calligraphy [Архівовано 16 січня 2013 у Wayback Machine.] In English, at BeyondCalligraphy.com
- Bridge of dreams: the Mary Griggs Burke collection of Japanese art [Архівовано 4 квітня 2018 у Wayback Machine.], a catalog from The Metropolitan Museum of Art Libraries (fully available online as PDF), which contains material on Japanese calligraphy