Войцех Ярузельський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ярузельський Войцех)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Войцех Вітольд Ярузельський
пол. Wojciech Witold Jaruzelski
Войцех Вітольд Ярузельський
Войцех Вітольд Ярузельський
Президент Польщі (Польська Народна Республіка)
31 грудня 1989 — 21 грудня 1990
Попередникпосада відновлена
НаступникЛех Валенса

Народився6 липня 1923(1923-07-06)
Курів, Польща
Помер25 травня 2014(2014-05-25) (90 років)
Варшава, Польща
ПохованийВійськові Повонзки
Відомий якполітик, військовослужбовець
ГромадянствоПольща Польща
Національністьполяк
Alma materAkademia Sztabu Generalnegod
Політична партіяПольська об'єднана робітнича партія[1] і Польська робітнича партіяd
БатькоWładysław Jaruzelskid
МатиWanda Jaruzelskad
У шлюбі зBarbara Jaruzelskad
ДітиMonika Jaruzelskad
Нагороди
Підпис
wojciech-jaruzelski.pl

Во́йцех Ві́тольд Ярузе́льський (пол. Wojciech Witold Jaruzelski; 6 липня 1923, Курів, Польща — 25 травня 2014, Варшава, Польща[2]) — польський військовий і державний діяч, генерал армії (1973), міністр оборони Польщі (1969–1983), перший секретар ПОРП (1981–1989), прем'єр-міністр ПНР (1981–1985), Голова Державної Ради ПНР (1985–1989), другий Президент ПНР (1989) і перший Президент посткомуністичної Республіки Польща (1989–1990).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1923 року. За походженням шляхтич гербу Сліповрон, коріння його роду прослідковується до XV століття. Його дід — учасник повстання 1863–1864 років — провів 10 років у сибірському засланні. Батько добровольцем пішов на польсько-радянську війну 1920 року.

Навчався в католицькій гімназії. Після початку Другої світової війни опинився разом з батьками на території Литви, яка незабаром була анексована СРСР.

14 червня 1941 родина Ярузельських, як і сотні тисяч інших поляків, була вислана до Сибіру. Батько помер від виснаження після звільнення з табору 1942-го. Щоб прогодувати родину (матір і сестру), Войцех працював вантажником та лісорубом в алтайській тайзі.

У травні 1943 записався добровольцем в організоване польськими комуністами Військо Польське (ВП). Навчався у військовому училищі в Рязані. Брав участь у воєнних операціях 1-ї армії ВП. Нагороджений вищим польським військовим орденом — Virtuti Militari. Після війни вчився в академіях Генерального штабу у Варшаві і Москві. У 33 роки став наймолодшим польським генералом. Швидко пройшов шлях від командира дивізії (1957) до начальника Головного політичного управління Війська Польського (1960), начальника Генерального штабу (1965) і міністра національної оборони (1968). У 1964-му став членом ЦК ПОРП, а у 1971 — членом його політбюро.

У лютому 1981 взяв на себе обов'язки голови польського уряду. У жовтні того ж року обраний першим секретарем ЦК ПОРП, зберігши посади голови уряду і міністра оборони. У ніч на 13 грудня 1981, після введення воєнного стану в країні, очолив Військову раду національного порятунку (воєнний стан був скасований 22 червня 1983). Під тиском обставин був змушений погодитись на проведення «круглого столу», за результатами якого була укладена угода з політичною опозицією (5 квітня 1989), згідно з якою Польща мирно вийшла із соціалістичного блоку[3]. Особисто Ярузельский не брав участі у роботі круглого столу.

19 липня 1989 на засіданні Національних зборів більшістю був обраний президентом ПНР.

У вересні 1990 добровільно подав у відставку і 12 грудня, після проведення президентських виборів, залишив президентський палац.

Помер 25 травня 2014 року у Варшаві.

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений, мав дочку.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/301467/Wojciech-Witold-Jaruzelski
  2. Gen. Wojciech Jaruzelski nie żyje. Miał 91 lat. Архів оригіналу за 25 травня 2014. Процитовано 25 травня 2014.
  3. Obrady Okrągłego Stołu. dzieje.pl (пол.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2018. Процитовано 14 березня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • О. Гнатюк. Ярузельський Войцех // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.799 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

[ред. | ред. код]