Ясінський Микола Миколайович

Микола Ясінський
Микола Ясінський;
Стрілець
Загальна інформація
Народження	2 січня 1900; м. Кнігинин-Бельведер
Смерть	1 січня 1945 (44 роки); м. Станиславів
Військова служба
Роки служби	1918-1919
Приналежність	Австро-Угорщина; УНР; ЗУНР
Рід військ	УГА

Мико́ла Микола́йович Ясінський (2 січня 1900, м. Кнігинин-Бельведер, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 1 січня 1945, м. Станиславів) — провідний бойовик Летючої Бригади УВО, бойовий референт окружної екзекутиви ОУН у Станиславові.

Життєпис

Народився 2 січня 1900 р. в м. Кнігинин-Бельведер у багатодітній (15 дітей) родині рільника Миколи Омеляновича Ясінського. Мати Євдокія з дому Грицюк, була домогосподаркою.

Закінчив народну школу і з 1910 року продовжив навчання в Станиславівській українській гімназії^[1]. Восьмирічне гімназійне навчання переривали дві російські окупації міста з закриттям гімназії та польсько-українська війна, коли Микола пішов добровольцем в УГА.

Після війни деякий час перебував у Чехословаччині. Після відмови польського консула в Кошицях видати паспорт для повернення на Батьківщину, нелегально повернувся до Станиславова. Там Володимир Моклович залучив його до «Летючої бригади».

Брав участь в обох акціях Летючої бригади в Калуші, експропріації під Богородчанами, замаху на президента Польщі Войцеховського у Львові, акціях під Дунаєвом, на Центральній пошті у Львові та в Долині. Після провалу Барановських пробував їх відбити у Львові та Станиславові, що виявилося неможливим через посилені заходи безпеки. Зрештою схоплений поліцією у Стрию, тяжко скатований, але нікого й нічого не видав. На т. зв. «процесі поштівців» за наказом керівництва УВО зізнався про участь в акції в Долині та отримав присуд на 4 роки важкої тюрми. Ув'язнення відбував у найжорстокішій в'язниці Польщі — «Святий Хрест», де захворів на туберкульоз.

Після повернення додому 6.05.1929 поєднував підпільну роботу з легальною в товариствах «Просвіта», «Молода громада», «Відродження». Проходив вишкіл у Подєбрадах (Чехословаччина), за що відбув 9 місяців ув'язнення в Кошицях. Став бойовим референтом Станиславівської окружної екзекутиви ОУН. Польська поліція ув'язнювала Миколу 6 разів у станиславівській в'язниці, також відбув концтабір Береза Картузька. Не залишила його поза увагою і радянська влада, тож Микола знову опинився у в'язниці, тут загострився туберкульоз, потрапив у тюремну лікарню. Зрештою дивом вижив, але під час німецької окупації задля утримання сім'ї змушений важко працювати — на розбиранні руйнувань. Через важку фізичну працю і туберкульоз герой помер у 45 років, похований на Княгининському цвинтарі.

Вшанування пам'яті

У 1993 році в Івано-Франківську була названа вул. Ясінських на честь видатних діячів його родини, в тому числі і Миколи Ясінського.^[2]

Найвищу людську оцінку Миколи залишив його співкамерник Ярослав Микитюк:

Я стрінув у малому словацькому містечку адвоката д-ра Льва Ганкевича, одного з найвизначніших наших оборонців українських політичних в’язнів. Ми представились взаємно й розговорилися. Коли він почув, що я зі Станиславова, він запитав мене, чи я знав Миколу Ясінського. Коли я притакнув, він мені сказав такі слова: «Пане-товаришу, ви знаєте, що я виступав у багатьох політичних процесах і багато знав наших політичних в’язнів, але Ясінський був один, що йому належиться в Українській Державі пам’ятник». Коли буде наша держава, не знаємо, може наші нащадки ніколи не поставлять Ясінському пам’ятника, тому хай ця моя згадка буде задатком того пам’ятника, який повинен бути в Станиславові, у вільній Українській Державі на його честь і пам’ять про нього.^[3]

Родина

У 1937 році Микола одружується з Ольгою Пасічняк, наступного року народилася донька Ольга. Народжений у 1940 році син помер через пів року, у 1942 і 1944 роках дружина народила ще двох синів.

Примітки

↑ Державний архів Івано-Франківської області, фонд 304, опис 1, справа 2 "Українська державна гімназія з українською мовою навчання в місті Станиславові. Журнал успішності учнів за 1910/1911 навчальний рік", а. 41 зв.
↑ Михайло Головатий. 200 вулиць Івано-Франківська. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — ISBN 978-966-668-231-7 (№25), ISBN 978-966-668-149-5 (серія «Моє місто»). — С. 445.
↑ Ярослав Микитюк. Микола Ясінський. / Альманах Станиславівської землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини, т. 2. / ред. М. Климишин. — Нью-Йорк — Париж — Сідней — Торонто : Наукове Товариство ім. Шевченка. Український архів, том ХХІХ, 1985 — С. 299.

Джерела

Дейчаківський І. Микола Ясінський — Льолько, леґендарний бойовик УВО. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2015. — 96 с. — ISBN 978-966-668-346-8 (№9).
Книш З. Дух, що тіло рве до бою…(Юліян Головінський, Крайовий Командант У.В.О.) — Накладом 4 Відділу ОДВУ імени Юліяна Головінськоrо в Дітройт-Гемтpeмк (Мішіrен) ЗДПА. — Вінніпег, 1951. — С. 42—88.
Книш З. «На повні вітрила! (Українська Військова Організація в 1924—1926 роках)». — Торонто: «Срібна Сурма», 1970 р. — С. 170—309.
Книш З. Говорить Підгір'я: розповідь Володимира Мокловича, колишнього бойового референта Окружної команди УВО в Станиславові. — Бібліотека «Самостійної України». Випуск 6. — Чікаґо, 1958. — 103 с.
Державний архів Івано-Франківської області, ф.2, оп.14, спр.5а «Фотоальбом членів Української національної армії», а.25, №57.

[1] Державний архів Івано-Франківської області, фонд 304, опис 1, справа 2 "Українська державна гімназія з українською мовою навчання в місті Станиславові. Журнал успішності учнів за 1910/1911 навчальний рік", а. 41 зв.

[2] Михайло Головатий. 200 вулиць Івано-Франківська. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — ISBN 978-966-668-231-7 (№25), ISBN 978-966-668-149-5 (серія «Моє місто»). — С. 445.

[3] Ярослав Микитюк. Микола Ясінський. / Альманах Станиславівської землі : збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини, т. 2. / ред. М. Климишин. — Нью-Йорк — Париж — Сідней — Торонто : Наукове Товариство ім. Шевченка. Український архів, том ХХІХ, 1985 — С. 299.

[1]

[2]

[3]