Перейти до вмісту

Ящурка середня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ящурка середня

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Lacertilia
Родина: Справжні ящірки
Рід: Eremias
Вид: Ящурка середня
Eremias intermedia
Strauch, 1876 та Boulenger, 1921
Посилання
EOL: 794753
МСОП: 164746
NCBI: 1561959

Я́щурка сере́дня (Eremias intermedia) — представник роду Ящурок з родини Справжні ящірки.

Загальна довжина 17 см з досить довгим хвостом. Шкіра спини темно-сірого кольору з буруватим відтінком. На тулубі поздовжні ряди круглих або витягнутих у довжину білих або світло-сірих плям, обрамлених колами чорного або темно-сірого кольору. Уздовж хребта є нечисленні темні подовжені цятки або їх замінює вузька темна смужка. Лапи зверху у плямах. Черево має біле забарвлення. Підочний щиток не торкається краю рота. Є 1 лобоносовой щиток. Передлобні щитки стикаються один з одним, рідше — розділені 1-2 невеликими додатковими щитками. Надочноямкові щитки відокремлені від лобового і лоботім'яних щитків. Навколо середини тіла 44-60 лусочок. Луска зверху хвоста ребриста. Навколо 9-10 хвостового кільця 20-30 лусок. Стегнових пір 12-18, Зовнішній ряд щитків на нижньому боці гомілки різко відрізняється шириною від сусіднього.

Поширення

[ред. | ред. код]

Ареал охоплює Туркменістан, Узбекистан, крайній захід Таджикистану, Киргизстан, Казахстан, Іран, Афганістан[1].

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Полюбляє піски та міжбарханні низини з саксаулом, тамариском, верблюжою колючкою. Зустрічається і в умовах антропогенного ландшафту. Ховається у норах гризунів, черепах, невеликих власних нірках довжиною до 60 см. У різних частинах ареалу чисельність коливається від кількох до 16 і більше особин на гектар. У спекотні літні місяці у червні-липні дорослі особини місцями практично перестають зустрічатися на поверхні і впадають у стан літньої сплячки.

Харчується мурашками, жуками, сарановими, термітами, гусінню. Відзначено випадки канібалізму і поїдання інших дрібних ящірок.

Це яйцекладна ящірка. Парування починається у середині березня—наприкінці квітня. Відкладання 2—6 яєць триває з середини квітня до середини липня. За сезон буває 2 кладки. Через 35-40 днів з'являються молоді ящурки.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 96). — ISBN 5-98092-007-2
  • Брушко З. К. Ящерицы пустынь Казахстана. — Алматы: Конжык, 1995. — 231 с. (с. 156—165). — ISBN 5-7667-3312-7
  • Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 180—181, 358)

Посилання

[ред. | ред. код]