Перейти до вмісту

Яґужинський Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Яґужинський Павло Іванович
Народився1683[1]
Кублічиd, Полоцьке воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер17 квітня 1736(1736-04-17)
Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
ПохованняБлаговіщенська церква Олександро-Невської лавриd
Країна Російська імперія[1]
Діяльністьдипломат, політик
Військове званнягенерал-аншеф
РідHouse of Yaguzhinskiyd
БатькоJanisd[3]
У шлюбі зБестужева-Рюміна Анна Гаврилівна і Anna Fyodorovna Khitrovod
ДітиSergey Yaguzhinskyd, Praskovya Yaguzhinskayad і Natalya Pavlovna Yaguzhinskayad
Нагороди
орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського

Яґужинський Павло Іванович (1683(1683) — 6 (17) квітня 1736, Санкт-Петербург) — російський державний діяч, литвин за походженням, обер-шталмейстер (1726), генерал-аншеф (1727), перший російський генерал-прокурор (1722-26, 1730-35).

Під час Північної війни Ягужинський регулярно виконував дипломатичні доручення Петра I, в 1713 їздив з ним за кордон. У 1711 році брав участь в Прутському поході. У тому ж році супроводжував Петра в Карлсбад і Торгау на весілля царевича Олексія. У червні 1711 року одержав чин полковника, 3 серпня 1711 року — генерал-ад'ютанта.

Як генерал-прокурора Ягужинський служив противагою могутньому князю Меншикову і дещо обмежував його апетити. Після створення Верховної таємної ради та встановлення меншиковського всевладдя Ягужинський покинув пост генерал-прокурора і був відправлений 3 серпня 1726 повноважним міністром при польському сеймі в Гродно, де розбиралось питання про Курляндське престолонаслідування. З 24 жовтня 1727 року — генерал-аншеф, хоча в армії вже давно не служив.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]