Перейти до вмісту

Я бачив світло телевізора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Я бачив світло телевізора
англ. I Saw the TV Glow Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанргорор, фільм-трилер, психологічний фільмd, драматичний фільм і transgender filmd Редагувати інформацію у Вікіданих
РежисерДжейн Шенбрун[en]
Продюсер
СценаристДжейн Шенбрун
У головних
ролях
ОператорЕрік К. Ю
КомпозиторAlex G
МонтажСофі Маршалл
Кінокомпанія
Дистриб'юторA24
Тривалість100 хвилин[2]
МоваАнглійська
КраїнаСША
Дата виходу
Касові збори$5,4 мільйони[3][4]
IMDbID 15574270 Редагувати інформацію у Вікіданих
a24films.com/films/i-saw-the-tv-glow Редагувати інформацію у Вікіданих

«Я бачив світло телевізора» (іноді «Я бачив мерехтіння екрану»[5] англ. I Saw the TV Glow) — американська драма, психологічний фільм жахів 2024 року, написаний та знятий Джейн Шенбрун . Головні ролі виконали Джастіс Сміт і Джек Хейвен. Вони грають двох старшокласників, зв'язок яких із улюбленим телевізійним шоу спонукає їх поставити під сумнів свою реальність і особистість. Список акторів другого плану включає Хелену Ховард, Ліндсі Джордан, Коннера О'Меллі, Емму Портнер, Ієна Формана, Фреда Дерста та Даніель Дедвайлер .

Актриса Емма Стоун і її чоловік, комік Дейв Маккері, є одними з продюсерів фільму. Прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі Sundance 18 січня 2024 року. 3 травня A24 випустила його в обмежений театральний прокат у Сполучених Штатах, а 17 травня — по всій країні а також у Канаді.

Фільм є другим у «Екранній трилогії» Шенбурн (першим є фільм «Ми всі їдемо на Всесвітню виставку[en]» 2021 року, а третім — майбутній роман під назвою Public Access Afterworld) [6][7].

Сюжет

[ред. | ред. код]

У 1996 році замкнені підлітки Оуен і Медді зближуються через молодіжне телешоу The Pink Opaque, яке розповідає про підлітків Ізабель і Тару, які використовують свої екстрасенсорні здібності щоб боротися з суперлиходієм містером Меланхолією, який має силу спотворювати час і реальність. Оскільки шоу виходить в ефір дуже пізно, і батьки не дозволяють Оуену дивитись телевізор о такій годині, він часто пробирається до Медді, щоб подивитися програму разом з нею, а вона записує на відеокасети випуски коли він не може прийти. Медді відчуває глибокий зв'язок із шоу, стверджуючи, що воно здається їй більш реальним, ніж реальне життя.

Два роки потому, під час перегляду The Pink Opaque з Оуеном Медді раптово починає ридати. Пізніше вона пояснює, що вирішила втекти з дому через свого жорстокого вітчима. Вона благає Оуена приєднатися до неї, але в останню хвилину він відчуває, що не може зробити це, і залишається. Пізніше того ж місяця мати Оуена Бренда помирає від раку, Медді зникає безвісти, а The Pink Opaque, після п'яти сезонів, припиняється.

У 2006 році Оуен все ще живе зі своїм батьком Френком і працює в місцевому кінотеатрі. Одного вечора Медді раптово повертається і веде Оуена в бар, де їм «безпечно» розмовляти. Вона запитує, що він пам'ятає про The Pink Opaque, і стверджує, що останні вісім років провела всередині шоу. За її проханням Оуен переглядає останній епізод, у якому містер Меланхолія живцем ховає Ізабель і Тару, перш ніж ув'язнити їх у кишеньковому всесвіті, відомому як «Опівнічна зона». Після закінчення епізоду Оуен переживає нервовий зрив і намагається розбити собі голову об екран телевізора, але Френк відтягує його.

Наступної ночі Медді пояснює Оуену, що після втечі вона продовжувала почуватися незадоволеною, тому заплатила людині, щоб той поховав її живцем; задихнувшись, вона прокинулася в The Pink Opaque як Тара. Вона пояснює, що вони перебувають у Опівнічній зоні, і що насправді вони — Тара та Ізабель; їхні спогади про реальне життя проявились як епізоди телешоу. Тоді Медді закликає Оуена дозволити їй поховати його живцем, щоб вони могли повернутися до своєї реальності. Вона веде його на футбольне поле, щоб поховати, але він відштовхує її і мчить додому. Він більше ніколи її не побачить, але її слова переслідують його.

У 2010 році батько Оуена помирає від інсульту, а кінотеатр, в якому він працює, припиняє роботу; бос переводить його до розважального центру. Одного вечора він переглядає The Pink Opaque на потоковому сервісі, але шоу виявляється більш безглуздим і дитячим, ніж у спогадах. Протягом наступних кількох років депресія та астма Оуена загострюються.

У 2026 році обслуговуючи святкування дня народження, Оуен раптово починає кричати, що він помирає, і благати про допомогу, але ніхто не реагує. Він замикається у ванній кімнаті й розрізає собі груди канцелярським ножем, усміхаючись, коли бачить всередині екрані телевізора, на якому йде The Pink Opaque. Він повертається до роботи і вибачається перед відвідувачами вечірки за свій спалах.

В ролях

[ред. | ред. код]
  • Джастіс Сміт — Оуен
    • Ян Форман — Оуен в дитинстві
  • Джек Гейвен — Медді
  • Хелена Ховард — Ізабель
  • Ліндсі Джордан — Тара
  • Даніель Дедвайлер — Бренда
  • Фред Дерст — Френк
  • Коннер О'Меллі — Дейв
  • Емма Портнер — містер Меланхолія/Марко/Аманда/Злий клоун
  • Медалін Райлі — Поло
  • Ембер Бенсон — мама Джонні Лінка

Фібі Бріджерс, Хейлі Дал та їхня група Sloppy Jane, а також Крістіна Есфандіарі та її група King Woman грають самих себе.

Виробництво

[ред. | ред. код]
Сценарист і режисер Джейн Шенбрун у 2024 році

Шенбрун почали працювати над сценарієм для I Saw the TV Glow через три місяці після того, як вони почали проходити замісну гормональну терапію, на тлі загального стану шоку, спричиненого трансгендераним камінг-аутом і необхідністю повністю перебудувати своє життя, простившись з усім що збудовано в попередні десятиліття. Висвітлюючи тему трансгендерності, Шенбрун навмисно уникав прямих згадок про гендерний перехід, натомість вирішивши написати історію як алегорію, щоб відрізнити її від інших фільмів на цю тему[8].

У 2021 році сценарій привернув увагу Емми Стоун та її чоловіка Дейва Маккері, які, за словами Шенбрун, «миттєво закохалися в сценарій». Сценарій був розкуплений шістьма потенційними партнерами по виробництву[8]. У жовтні 2021 року було оголошено про виробництво фільму студією A24 з Шенбрун як режисером, а компанія Стоун і МакКері Fruit Tree продюсувала його[9]. У серпні 2022 року було оголошено про участь у зйомках акторів і акторок Джастіса Сміта, Джека Хейвена, Гелени Ховард, Даніеля Дедвайлер, Ембер Бенсон, Ієна Формана, Коннер О'Меллі, Емми Портнер, Денні Тамбереллі, Фібі Бріджерс, Ліндсі Джордан, Фреда Дерста, Гейлі Дал, і Крістіни Есфандіарі[10][11].

Основні зйомки проходили в Нью-Джерсі, в середній школі Верони, середній школі Кедар-Гроув і парку розваг Кінсбург з липня по серпень 2022 року[12][13][14].

Теми

[ред. | ред. код]

I Saw the TV Glow часто розглядають як алегорію трансгендерності[15]. Шенбрун, описуючи фільм, говорять про «розбивання яйця», термін для моменту в житті транслюдей, коли вони усвідомлюють, що їх особистість не відповідає їхній приписаній статі,[16][17][18] і сказав, що вибір Оуена не поховати себе заживо з Медді та остаточна екзистенційна криза ілюструє їхні особисті страхи потенційно прожити своє життя без переходу[8].

I Saw the TV Glow створено під сильним впливом[19][20] «Баффі, винищувачки вампірів» (1997—2003). Серіал The Pink Opaque, показаний у фільмі, містить багато паралелей з цим шоу, як-от сильні жіночі головні ролі, використання прийома «монстр тижня» і міфологічні елементи в сюжеті. Ім'я героїні серіалу Тари є також відсилає до Тари Маклай, персонажки-лесбійки з «Баффі» , яка була важливою для Шенбрун у підлітковому віці[20][21]. Іншим джерелом The Pink Opaque був підлітковий серіал «Пригоди Піта та Піта» (1991—1996)[22]. Маронна та Тамбереллі, виконавці головних ролей у «Піті і Піті», грають епізодичні ролі у фільмі. За словами Шенбрун ці камео — це не просто великодні яйця, вони додані щоб краще розкрити ідеї фільму[21].

Саундтрек

[ред. | ред. код]

Оригінальна музика до фільму була написана Alex G. Саундтрек фільму включає пісні від Каролайн Полачек, Слоппі Джейн, Фібі Бріджерс, Кристини Есфандіарі, групи Florist, yeule, Drab Majesty, Snail Mail та інших. Саундтрек був випущений 10 травня 2024 року, а через тиждень була випущена музика до фільму від Alex G[23].

Нагороди і номінації

[ред. | ред. код]
Нагорода Дата церемонії Категорія Отримувачі Результат Посилання
Astra Midseason Movie Awards 3 липня 2024 Кращий фільм I Saw the TV Glow Номінація [24]

[25]
Найкращий актор Джастіс Сміт Номінація
Найкращий актор другого плану Джек Гейвен Номінація
Найкращий сценарій Джейн Шенбрун Номінація
Кращий інді-фільм I Saw the TV Glow Номінація
Champs-Élysées Film Festival 26 червня 2024 Вибір глядачів: найкращий американський незалежний фільм I Saw the TV Glow Перемога [26]
Fangoria Chainsaw Awards Жовтень 2024 Найкращий фільм обмеженого прокату I Saw the TV Glow Перемога [27]
Найкраща роль другого плану Джек Гейвен Номінація
Найкраща операторська робота Ерік К. Ю Номінація
Найкраща музика до фільму Alex G Номінація
Gotham Awards 2 грудня 2024 Найкращий режисер Джейн Шенбрун Номінація [28]
Найкраща роль першого плану Джастіс Сміт Номінація
Найкраща роль другого плану Jack Haven Номінація
Chicago Film Critics Association December 12, 2024 Найкращий фільм I Saw the TV Glow Номінація [29]
Найкращий режисер Джейн Шенбрун Номінація
Найбільш багатообіцяючий актор Джек Гейвен Номінація
Florida Film Critics Circle 20 грудня 2024 Найкращий оригінальний сценарій Джейн Шенбрун Перемога [30]
Проривна гра Джек Гейвен Номінація
Black Reel Awards 10 лютого 2025 Видатне незалежне кіно Джейн Шенбрун В очікуванні [31]
Independent Spirit Awards 22 лютого 2025 Best Feature Ali Herting, Sam Intili, Dave McCary, Emma Stone and Sarah Winshall В очікуванні [32][33]
Найкращий режисер Джейн Шенбрун В очікуванні
Найкращий сценарій В очікуванні
Найкраща роль першого плану Джастіс Сміт В очікуванні
Найкраща роль другого плану Джек Гейвен В очікуванні
Seattle International Film Festival 19 травня 2024 Найкраще ігрове кіно I Saw the TV Glow Перемога [34]
Seattle Film Critics Society 16 грудня 2024 Найкращий фільм В очікуванні [35]
St. Louis Film Critics Association 15 грудня 2024 Найкращий горор В очікуванні [36]
Найкращий саундтрек В очікуванні

Коментарі

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У титрах позначений як Бріджит Ланді-Пейн
  2. ↑ I Saw the TV Glow (15). BBFC. 17 червня 2024. Архів оригіналу за 18 червня 2024. Процитовано 19 червня 2024.
  3. ↑ I Saw the TV Glow. Процитовано 3 січня 2025.
  4. ↑ I Saw the TV Glow. I-Saw-the-TV-Glow-(2024). Процитовано 28 червня 2024.
  5. ↑ Я бачив мерехтіння екрану / I Saw the TV Glow (2024)
  6. ↑ Chapman, Wilson (14 квітня 2022). Director Jane Schoenbrun on the Extremely Online, Gender Dysphoric Coming-of-Age Journey in We're All Going to the World's Fair. Variety. Архів оригіналу за 13 червня 2024. Процитовано 2 липня 2024.
  7. ↑ Zilko, Christian (5 червня 2024). Jane Schoenbrun Sets Debut Novel 'Public Access Afterworld' at Hogarth Books. IndieWire. Архів оригіналу за 30 серпня 2024. Процитовано 30 серпня 2024.
  8. ↑ а б в Seidlitz, Holden (10 червня 2024). Jane Schoenbrun Finds Horror Close to Home. The New Yorker. Процитовано 13 червня 2024.
  9. ↑ Kroll, Justin (7 жовтня 2021). A24 and Emma Stone's Fruit Tree Banner Reunite on Jane Schoenbrun's I Saw the TV Glow. Deadline Hollywood. Архів оригіналу за 19 серпня 2023. Процитовано 27 серпня 2022.
  10. ↑ Kit, Borys (24 серпня 2022). Justice Smith, Brigette Lundy-Paine Starring in A24 Horror Thriller I Saw the TV Glow (Exclusive). The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 29 березня 2023. Процитовано 27 серпня 2022.
  11. ↑ Bergeson, Samantha (24 серпня 2022). Phoebe Bridgers and Helena Howard Join Jane Schoenbrun's I Saw the TV Glow at A24. IndieWire. Архів оригіналу за 26 серпня 2022. Процитовано 27 серпня 2022.
  12. ↑ Schoenbrun, Jane [@janeschoenbrun] (12 липня 2022). It's real!! We are making an @A24 movie this summer!! (Твіт). Процитовано 27 серпня 2022 — через Твіттер.
  13. ↑ Schoenbrun, Jane [@janeschoenbrun] (17 серпня 2022). That's a wrap :-) (Твіт). Процитовано 27 серпня 2022 — через Твіттер.
  14. ↑ Kuperinsky, Amy (28 лютого 2024). See trailer for I Saw the TV Glow, an A24 horror movie filmed in N.J. NJ.com. Архів оригіналу за 12 березня 2024. Процитовано 12 березня 2024.
  15. ↑ Dick, Jeremy (19 травня 2024). I Saw the TV Glow Stars Address Trans Allegories of A24 Film. Comic Book Resources. Архів оригіналу за 23 травня 2024. Процитовано 26 травня 2024.
  16. ↑ Adams, Sam (7 травня 2024). I Saw the TV Glow Is a Movie About How Fandom Could Save Your Life – or Ruin It. Slate. Процитовано 8 червня 2024.
  17. ↑ Earl, William (19 січня 2024). I Saw the TV Glow Is Director Jane Schoenbrun's Honest, Surreal Exploration of Trans Identity – And A24's Boldest Horror Movie Yet. Variety. Архів оригіналу за 18 червня 2024. Процитовано 8 червня 2024.
  18. ↑ Barquin, Juan (9 травня 2024). Jane Schoenbrun. Reverse Shot. Museum of the Moving Image. Архів оригіналу за 2 червня 2024. Процитовано 8 червня 2024.
  19. ↑ Kay, Jeremy (18 лютого 2024). How Buffy The Vampire Slayer helped inspire Sundance hit I Saw The TV Glow. Screen Daily. Архів оригіналу за 3 квітня 2024. Процитовано 16 червня 2024. A major influence was cult US TV series Buffy The Vampire Slayer, which ran from 1997-2003. 'It was an obsession and a real balm for me in my adolescent years,' they reflect. 'I rewatched my tapes over and over again, and like Owen and Maddy do with The Pink Opaque, I thought of the characters like family. Buffy will always be an influence on everything I create.'
  20. ↑ а б Zuckerman, Esther (3 травня 2024). Jane Schoenbrun Saw the TV Glow. Vulture. Архів оригіналу за 12 червня 2024. Процитовано 16 червня 2024.
  21. ↑ а б Robinson, Tasha (10 травня 2024). A small, important cameo in I Saw the TV Glow is meant as justice for Tara on Buffy the Vampire Slayer. Polygon. Архів оригіналу за 16 червня 2024. Процитовано 16 червня 2024.
  22. ↑ Hughes, William (12 червня 2024). I Saw the TV Glow boldly channels the melancholy magic of The Adventures of Pete & Pete. The A.V. Club. Архів оригіналу за 22 червня 2024. Процитовано 22 червня 2024.
  23. ↑ Keates, Emma (25 квітня 2024). A24 shares new song from stellar I Saw the TV Glow soundtrack. The A.V. Club. Архів оригіналу за 29 квітня 2024. Процитовано 29 квітня 2024.
  24. ↑ Hollywood Creative Alliance Announces the Nominees for the 2024 Astra Midseason Movie Awards (Пресреліз). The Astra Awards. 1 липня 2024. Архів оригіналу за 5 жовтня 2024. Процитовано 3 липня 2024.
  25. ↑ Neglia, Matt (3 липня 2024). The 2024 Hollywood Creative Alliance (HCA) Midseason Astra Award Winners. Next Best Picture. Архів оригіналу за 30 липня 2024. Процитовано 3 липня 2024.
  26. ↑ The Winners of the Champs-Élysées Film Festival 2024. Sortir à Paris. Manon de Sortiraparis. 26 червня 2024. Архів оригіналу за 8 липня 2024. Процитовано 8 липня 2024.
  27. ↑ Melanson, Angel (8 липня 2024). The Wait Is Over: Here are the 2024 FANGORIA CHAINSAW AWARDS Nominees. Fangoria. Архів оригіналу за 8 липня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.
  28. ↑ Goldsmith, Jill (29 жовтня 2024). Gotham Awards Nominations: 'Anora' Leads Pack, 'Challengers' & 'Nickel Boys' Among Group Up For Best Feature. Deadline Hollywood. Процитовано 29 жовтня 2024.
  29. ↑ The 2024 Chicago Film Critics Association (CFCA) Nominations. Next Best Picture (амер.). 10 грудня 2024. Процитовано 10 грудня 2024.
  30. ↑ Neglia, Matt (20 грудня 2024). The 2024 Florida Film Critics Circle (FFCC) Winners. Next Best Picture. Процитовано 20 грудня 2024.
  31. ↑ 25th Annual Black Reel Awards Nominees. Black Reel Awards. 19 грудня 2024. Процитовано 20 грудня 2024.
  32. ↑ D'Alessandro, Anthony (4 грудня 2024). Spirit Awards Best Feature Nominees Include ‘Anora’, ‘I Saw The TV Glow’, ‘Nickel Boys’, ‘Sing Sing’ & ‘The Substance’. Deadline (амер.). Процитовано 4 грудня 2024.
  33. ↑ Here Are Your 2025 Film Independent Spirit Award Nominees!. Film Independent. 4 грудня 2024. Процитовано 5 грудня 2024 — через YouTube.
  34. ↑ 'I Saw the TV Glow' Wins SFCS's Inaugural SIFF 2024 Award. Seattle Film Critics Society. 19 травня 2024. Архів оригіналу за 8 липня 2024. Процитовано 8 липня 2024.
  35. ↑ Josh (6 грудня 2024). Seattle Film Critics Society announce 2024 nominees. The SunBreak. Процитовано 6 грудня 2024.
  36. ↑ The 2024 St. Louis Film Critics Association (StLFCA) Nominations. Next Best Picture. 7 грудня 2024. Процитовано 8 грудня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Я_бачив_світло_телевізора&oldid=44532723