Перейти до вмісту

Я теж хочу (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Я теж хочу
Я тоже хочу
Жанрмістична драма, роуд-муві, притча
РежисерОлексій Балабанов
ПродюсерСергій Сельянов
СценаристОлексій Балабанов
У головних
ролях		Олександр Мосін
Олег Гаркуша
Юрій Матвєєв
Алиса Шитикова
Олексій Балабанов
Петро Балабанов
Віктор Горбунов
Сергій Кульчицкий
ОператорОлександр Симонов
КомпозиторФедоров Леонід Валентинович
КінокомпаніяSTV[d]
Тривалість80 хвилин
Моваросійська
КраїнаРосія Росія
Рік2012
IMDbID 2456536

«Я теж хочу»- чотирнадцятий і останній фільм Олексія Балабанова, робота над яким була завершена в 2012 році.

Зміст

[ред. | ред. код]

Порожньою літньою дорогою мчить величезний чорний джип. У ньому - Бандит, його друг Матвій зі старим-батьком, Музикант і вродлива дівчина. Вони шукають Дзвіницю Щастя, яка за чутками знаходиться десь між Пітером і Угличем, поряд із атомною станцією, яка вже давно не працює. Дзвіниця забирає людей, але не всіх. Незважаючи на це, в чорній великій машині кожен вірить, що оберуть саме його.

Ролі

[ред. | ред. код]
Актор Роль
Олександр Мосін бандит бандит
Олег Гаркуша музикант музикант
Юрій Матвєєв Матвій Матвій
Аліса Шитикова дівчина дівчина
Віктор Горбунов старий, батько Матвія старий, батько Матвія
Олексій Балабанов режисер режисер
Петро Балабанов хлопчик хлопчик
Авдотья Смирнова Ведуча Ведуча
Сергій Шолохов провідний провідний

Саундтрек

[ред. | ред. код]
Пісня Виконавець
«Голова-Нога» АукцЫон
«Весна» Леонід Федоров
«Зошит» Леонід Федоров
«Зими не буде — 1» АукцЫон
«Жи Доголонога — 2» АукцЫон
«Душа» Леонід Федоров
«Зими не буде — 2» АукцЫон
«Елегія» Леонід Федоров

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Олександр Симонов став кращим оператором за підсумками фестивалю «Кіношок-2012», окрім того фільм отримав спеціальний приз кінопреси ім. Ірини Шилової [1].

Критика

[ред. | ред. код]
  • Володимир Войтенко: „Фільм сюжетно дещо перегукується зі знаменитою картиною Андрєя Тарковського за сценарієм братів Стругацьких «Сталкер». Утім сам Балабанов це заперечує й каже, що «Сталкера» він взагалі додивитися не зміг, так йому було не цікаво. Хоча паралелі очевидні. З іншого ж боку, інтерпретації, звісно, свої, особливі. Скажемо так, глибинно занурені до певної російської традиції“[2].
  • Продюсер успішної російської кінокомпанії СТВ Сергій Сєльянов: „Це жива історія про головне, що є в людині, про її потаємне бажання щастя задля здійснення свого життя у якомусь найвищому й позитивному ключі. Жанр визначити важко. Назвати його містичним не дуже правильно, назвати просто ровд-муві складно, назвати притчею – нудно“[2].
  • Володимир Войтенко: „фільм є, сказати б, абсолютно безпросвітним і чи не найбезнадійнішим у всій його творчості“[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Два українських фільми отримали нагороди російського фестивалю Кіношок. Дзеркало Тижня. 24 вересня 2012.
  2. ↑ а б в «Я теж хочу», Олексій Балабанов - Арґумент-Кіно - KINOKOLO.UA. Кіно-Коло. 8 травня 2013. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 16 листопада 2019. [Архівовано 2019-11-16 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • «Я теж хочу» на сайті IMDb (англ.)


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Я_теж_хочу_(фільм)