Перейти до вмісту

Я — мене — мені (і довкруги)

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Я — мене — мені (і довкруги)
ЖанрБіографія, мемуари
АвторЮрій Шевельов
Моваукраїнська
Опубліковано1999

Я — мене — мені (і довкруги) (також Я — мене — мені… (і довкруги)) — автобіографічні спогади в 2 частинах («в Україні» та «в Європі») Юрія Шевельова, українсько-американського славіста-мовознавця, історика української літератури, літературного і театрального критика, викладача в Гарвардському університеті, пізніше професора Колумбійського університету, іноземного члена НАН України (1991 р.), президента УВАН (1959—1961 рр., 1981—1986 рр.), лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка (2000).

Історія і зміст

[ред. | ред. код]

Поява книги була зумовлена не стільки прагматичними цілями, але й психологічним: потребою Юрія Шевельова розібратися в собі та надати зріз суперечливої доби[1].

Перша книга мемуарів охоплює проміжок від дитинства до часу закінчення Другої світової війни та еміграції автора до Німеччини у 1944 р., зокрема: автор описує про події 1914 року перед початком Першої світової війни, саму Першу світову війну, революції лютого і жовтня 1917 року, зміни влади під час Визвольних змагань, НКВС і допити, «розстріляне відродження», окупацію Галичини 1939 року, окупацію та війну 1941—1944 років, свій рід та родину[1].

Ю.Шевельов також протягом тексту надає характеристику таким постатям, своїм сучасникам, як: Л. Булаховському, М. Глобенку, Л. Догадьку, Р. Єндику, І. Журбі, М. Кулішу, Ю. Липі, В. Міяковському, М. Скрипнику, М. Хвильовому та іншим[1].

Друга частина мемуарів описує життя автора в Європі, вона датована 1999 роком, показує шлях Ю. Шевельова після від'їзду з України навесні 1944 року та до переїзду за океан у 1952 році[2].

Третя частина — «В Америці», — про яку Юрій Шевельов говорив в інтерв'ю, не була написана, однак про головний конфлікт тамтешнього життя, який призвів до тривалої недооцінки його наукових праць у середовищі західних філологів-славістів, можна дізнатись з нарису «Мої зустрічі з Романом Якобсоном» 1988 р.[2].

Значення

[ред. | ред. код]

Спогади, вочевидь, є найціннішим джерелом біографії Ю. Шевельова. Так, у мемуарах також пояснюється походження літературного псевдоніму Ю. Шевельова — Юрій Шерех. Псевдонім був передусім «протестом, щирим до одчаю, проти радянської системи, і прямим породженням її, в антитезі»[3].

Однак мемуаристика в багатому доробку Ю.Шевельова займає не менше місце, ніж дослідження в царині славістики та культурології. В цілому, завдяки аналітичному осмисленню суспільно-історичного контексту 1930—1950 рр. ХХ ст., «Я — мене — мені (і довкруги)» є не лише автокоментарем до наукового доробку вченого та біографічним джерелом, але й авторитетним документом доби та джерелом вивчення історії української журналістики[4].

Серед іншого, автобіографія також є цінним джерелом для дослідження газет тоталітарної доби. Так, слова «преса», «газета», «газетний» у спогадах Шевельова набуває таких контестів:

  1. Місце роботи автора.
  2. Засіб інформування.
  3. Фальсифікатор подій.
  4. «Права рука НКВД/КГБ»
  5. Залякування, сигнал подальшого арешту.
  6. Огидна і небезпечна робота.
  7. Занепад новоствореної періодики.
  8. Брак цінностей[5].

У спогадах відображено процеси, які відбувалися в українській мові під тиском тоталітарного режиму й позначалися передусім на періодичних виданнях, які були безпосереднім рупором влади. Періодику 1920-х — початку 1940-х рр. автор характеризує як збіднену змістом і мовою, як повністю підкорену завданням влади, Ю. Шевельов позначає її глибоко негативною оцінкою. В характеристиці Ю.Шевельова як очевидця, преса у тоталітарному режимі виконує переважно функції впливу та моделювання ідеологізованої картини світу й лише зрідка інформування. Вона характеризується зловживанням запозиченням слів іншомовного походження, евфемізацією та збідненням словникового запасу[5].

Таким чином, спогади Ю. Шереха є безцінним джерелом як для вивчення історії української журналістики та літературної критики, так і для осягнення творчої лабораторії автора[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Мажара Н. М. ВІДТВОРЕННЯ СПЕЦИФІКИ ІСТОРИЧНОЇ ДОБИ В СПОГАДАХ Ю. ШЕВЕЛЬОВА (ШЕРЕХА) «Я — МЕНЕ — МЕНІ… (І ДОВКРУГИ)». Всеукраїнська наукова конференція «ЛІТЕРАТУРА Й ІСТОРІЯ» 11—12 жовтня 2018 р. URL: https://web.archive.org/web/20240415055058/http://eprints.mdpu.org.ua/id/eprint/4797/1/Mazhara_2018_Zaporizzya.pdf
  2. ↑ а б Колошук Н. Г. Юрій Шевельов про свій вибір українства та про ставлення до «чужих» у спогадах «Я — мене — мені… (і довкруги)» // Київські полоністичні студії. Київ, 2019. Том ХХХV. С. 176—185
  3. ↑ а б Загоруйко Н. А. Журналістська діяльність Юрія Шереха крізь призму автобіографічних спогадів «Я — мене — мені… (i довкруги)». Науковi записки Iнституту журналiстики. Том 1 (66). 2017. Сiчень–Березень. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Nzizh_2017_1_7.pdf
  4. ↑ Загоруйко Н. ЖУРНАЛІСТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЮРІЯ ШЕРЕХА В УКРАЇНІ ЗА АВТОБІОГРАФІЧНИМИ СПОГАДАМИ «Я — МЕНЕ — МЕНІ… (І ДОВКРУГИ)». Мова. Суспільство. Журналістика: Збірник матеріалів ХХІІ міжнародної науково-практичної конференції з проблем функціонування і розвитку української мови «Мова. Суспільство. Журналістика» (Київ, 8 квітня 2016). — К. : Видавець Паливода А. В., 2016. — 152 с. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/48515/1/Збірник_2016.pdf#page=54
  5. ↑ а б Коротич К. В. ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ ПРО ГАЗЕТИ ТОТАЛІТАРНОЇ ДОБИ (НА МАТЕРІАЛІ ПЕРШОЇ КНИГИ СПОГАДІВ «Я — МЕНЕ — МЕНІ… (І ДОВКРУГИ)»). ВЧЕНІ ЗАПИСКИ ТАВРІЙСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО Серія: Філологія. Соціальні комунікації Том 31 (70) № 1 2020 Частина 1. URL:https://philol.vernadskyjournals.in.ua/journals/2020/1_2020/part_1/1-1_2020.pdf#page=64
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Я_—_мене_—_мені_(і_довкруги)