Ґабрієль Міро
| Габрієль Міро | ||||
|---|---|---|---|---|
| Gabriel Miró | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | ісп. Gabriel Francisco Víctor Miró y Ferrer  | |||
| Народився | 28 липня 1879[1][2][3] Аліканте | |||
| Помер | 27 травня 1930[4][1][…] (50 років) Мадрид, Іспанія[5] | |||
| Поховання | кладовище Альмуденаd[6] | |||
| Країна | .svg){kind=small} Іспанія[7] | |||
| Національність | іспанець | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | Університет Валенсії і Гранадський університет | |||
| Мова творів | іспанська | |||
| Напрямок | проза | |||
| Жанр | оповідання, роман | |||
| Автограф |  | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Ґабрієль Міро у Вікісховищі | ||||
Ґабрієль Міро (ісп. Gabriel Miró; 28 липня 1879, Аліканте — 27 травня 1930, Мадрид, Іспанія) — іспанський письменник. Входив до групи «Покоління 98 року».
Вивчав право в університетах Валенсії і Гранади. Літературна популярність почалася з роману «Las cerezas del cementerio» (1910), сюжет якого побудований на історії про трагічне кохання юнака Фелікса Вальдівіа до літньої жінки Беатріс.
У 1915 році опублікував роман «El abuelo del rey» — історія трьох поколінь з невеликого левантійського міста, в якій описується зіткнення традицій і прогресу.
Через рік була опублікована оповідання «Страсті Христові» (1916–1917) про останні дні Христа. У 1917 році написав автобіографічну «Книгу Сігуенси», герой якої Сігуенса — літературний alter ego письменника. «Сплячий дим» (1919) і «Роки і ліги» (1928) написані у формі есе.
Дія роману «Прокажений єпископ» (1926) відбувається в місті Oleza (образ міста Оріуела) в останній третині XIX століття.
- «Жінка з Охеда» («La Mujer de Ojeda», 1900)
- «Las cerezas del cementerio» (1910)
- «El abuelo del rey» (1915)
- «Страсті Христові» («Figuras de la Pasión del Señor», 1916—1917)
- «Книга Сігуенса» (El Libro de Sigüenza, 1917)
- «Сплячий дим» («El humo dormido», 1919)
- «El ángel, el molino, el caracol del faro» (1921)
- «Наш батько святий Данило» («Nuestro padre San Daniel», 1921)
- «Прокажений єпископ» (El obispo leproso, 1926)
- «З життя» («Del Vivir», 1927)
- «Роки і ліги» («Años y leguas», 1928)
- Новела «Золота дівка». Микола М. Палій. Палкою кров'ю (збірка новел). — Буенос-Айрес: Видавництво Юліяна Середяка, 1978. — 120 с.
Іменем письменника названо площу в Аліканте. Його романи стали основою телевізійних серіалів.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118784234 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ https://datos.gob.es/es/catalogo/e00123904-autores-espanoles-en-dominio-publico-fallecidos-desde-1900
- «Miró, Gabriel». Encyclopædia Britannica from Encyclopædia Britannica 2007 Ultimate Reference Suite.
- МИРО Габріель, фото, біографія [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- На сайті IMDB [Архівовано 9 червня 2019 у Wayback Machine.]
