Ґао Чжань
| Ґао Чжань | ||
| ||
|---|---|---|
| 561 — 565 | ||
| Попередник: | Ґао Янь | |
| Спадкоємець: | Ґао Вей | |
| Народження: |
537  | |
| Смерть: |
569 | |
| Країна: |
Династія Східна Вей Династія Північна Ці | |
| Рід: |
Q60995525? | |
| Батько: |
Gao Huand | |
| Мати: |
Empress Dowager Lou Zhaojund | |
| Шлюб: |
Princess Linhed, Empress Hud і Q8250179? | |
| Діти: |
Ґао Вей, Gao Yand, Q10566674?, Q10566676?, Gao Renjid, Q10566679?, Q10566681?, Q10566682?, Q10566685?, Q10566687?, Q10566765?, Q10566831?, Q11672723?, Princess Yongchangd і Princess Dong'and | |
Ґао Чжань (кит.: 高湛; піньїнь: Gāo Zhàn; 537–569) — четвертий імператор Північної Ці з Північних династій.
Був четвертим з шести синів генерала Ґао Хуаня. Зайняв трон після смерті свого брата, Ґао Яня, внаслідок падіння з коня. Традиційна китайська історіографія вважає його слабким правителем, який приділяв значну увагу розвагам і застіллям. Фактично державою керували чиновники на чолі з Хе Шікаєм[1]. 565 року Ґао Чжань передав престол своєму малолітньому сину Ґао Вею. 569 року Ґао Чжань помер, а вже за вісім років його держава припинила своє існування.
- Тайнін (太寧) 561—562
- Хецін (河清) 562—565
- ↑ Andrew Eisenberg (1 січня 2008). Kingship in Early Medieval China. BRILL. с. 113—114. ISBN 90-04-16381-6. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 18 лютого 2019.
