Ґеорґ Неплер

Ґеорґ Неплер
Основна інформація
Дата народження	21 грудня 1906(1906-12-21)
Місце народження	Відень, Австро-Угорщина
Дата смерті	14 січня 2003(2003-01-14) (96 років)
Місце смерті	Берлін, Німеччина
Громадянство	Австрія
Професії	піаніст, викладач університету, диригент
Інструменти	фортепіано
Заклад	HU Berlin
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Ґеорґ Неплер (нім. Georg Knepler; 21 грудня 1906, Відень — 14 січня 2003, Берлін) — австрійський піаніст, диригент і музикознавець.

Життєпис

Георг Неплер — син композитора та лібретиста Пауля Неплера та племінник музичного видавця та імпресаріо Гуґо Неплера. З 1926 року навчався гри на фортепіано у Едуарда Стюермана, диригування у Ганса Галя та музикознавства у Гвідо Адлера, Вільгельма Фішера, Егона Веллеса, Рудольфа фон Фікера та Роберта Лаха у Віденському університеті. У 1931 році отримав докторський ступінь, захистивши дисертацію на тему «Форма в інструментальних творах Йоганнеса Брамса». Одночасно з 1928 по 1931 рік акомпанував на фортепіано Карлу Краусу, який читав свої «лекції» з оперет Жака Оффенбаха у Відні, Берліні, Празі, Мюнхені та інших містах. У той же період він працював капельмейстером, акомпаніатором і диригентом у Віденській народній опері та Віденському міському театрі, з 1930 по 1931 рік — у Мангаймі та з Карлом Францом Ранклем у Вісбадені, а також диригентом робітничих хорів. 1932/33 роки ознаменувалися його співпрацею з Бертольтом Брехтом і Ганнсом Айслером. Він був акомпаніатором-піаністом Гелен Вайґель, яка співала «Колискові матері пролетарки» Айслера на мітингах робітників.

З 1933 року єврею і комуністу Ґеорґу Неплеру заборонили будь-яку діяльність і він повернувся до Австрії. Оскільки у квітні 1933 року композитор приєднався до забороненої Комуністичної партії Австрії у Відні й продавав комуністичні газети, то був заарештований у січні 1934 року. Того ж року зміг емігрувати до Англії. Там він дедалі інтенсивніше звертався до вчень Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, сприймав їхній світогляд і діалектику й розвивав на цій основі власну дослідницьку роботу. Паралельно з музикознавчою та журналістською діяльністю працював оперним диригентом, музичним керівником емігрантського театру «Латерндль» та секретарем Австрійського центру.

У 1946 році повернувся до Відня і став культурним радником Комуністичної партії Австрії. З 1949 року Неплер працював у Східному Берліні, де того ж року була заснована НДР. Зберіг австрійське громадянство. У 1957 році переведений з КПА в Соціалістичну єдину партію Німеччини.

Викладацька діяльність у Берліні

У 1950 році Ґеорґ Неплер заснував Берлінський німецький музичний університет, став його ректором і очолював заклад до 1959 року. В 1964 році університет перейменували на Берлінську вищу школу музики імені Ганнса Айслера. Його концепція була спрямована на підготовку музикантів і співаків «нового типу», які, крім своєї професійної кваліфікації, також повинні брати активну участь у суспільному житті. З 1959 по 1970 рік очолював Інститут музикознавства при Берлінському університеті імені Гумбольдтів, де зосередився на розвитку марксистсько-орієнтованого викладання та досліджень як відповіді на буржуазне музикознавство. У 1964 році Неплер став дійсним членом Академії наук НДР.

Ґеорґ Неплер помер 14 січня 2003 року в лікарні Кепенік. Залишив дружину Флоренс Неплер (1910–2011), уроджену Вілес, сина та двох онуків.

Нагороди

• 1960: Бронзовий орден «За заслуги перед Вітчизною»
• 1962: Національна премія НДР
• 1971: Прапор Праці
• 1976: Золотий орден «За заслуги перед Вітчизною»
• 1981: Золота зірка Дружби народів
• 1986: Почесна застібка до ордена «За заслуги перед Вітчизною» в золоті

Твори

• Історія музики XIX століття. Берлін 1961.
• Історія як спосіб розуміння музики. Про теорію, метод та історію музичної історіографії. Лейпциг 1977, 2-га переглянута версія 1982.
• Думки про музику. Виступи, досліди, есе, рецензії. Берлін 1980.
• Карл Краус читає Оффенбаха. Берлін 1984.
• Вольфганг Амаде Моцарт, Підходи. Берлін 1991; Нове видання 2005 року.

• Моцарт свого і нашого часу. Уривок з останнього розділу «Вольфганг Амадей Моцарт – Підходи». В: Між світом. Журнал культури вигнання та опору. Том 19, № 4; Відень, лютий 2003 р., ISSN 1606-4321, стор. 36–38.

• Влада без панування. Реалізація можливості. Kai Homilius Verlag, Berlin 2004, ISBN 3-89706-651-3.

Література

• Bernd-Rainer Barth: Knepler, Georg. In: Wer war wer in der DDR? 5. Ausgabe. Band 1. Ch. Links, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4.
• Susanne Blumesberger, Michael Doppelhofer, Gabriele Mauthe: Handbuch österreichischer Autorinnen und Autoren jüdischer Herkunft 18. bis 20. Jahrhundert. Band 2: J–R. Hrsg. von der Österreichischen Nationalbibliothek. Saur, München 2002, ISBN 3-598-11545-8, S. 696.
• Oesterreichisches Musiklexikon. Band 3. Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 2004, ISBN 3-7001-3045-7, S. 1081.
• Renate Göllner & Gerhard Scheit: „… bestünde Lieb' und Bruderbund“ – Georg Knepler zum Gedächtnis. Ein Nachruf. In: Zwischenwelt. Zeitschrift für Kultur des Exils und des Widerstands. Jg. 19, Nr. 4; Wien Februar 2003, ISSN 1606-4321, S. 27/28.
• Gerhard Scheit: „Also Raunzen können die Engländer überhaupt nicht.“ Aus einem Interview mit Georg Knepler über Widerstand, Antisemitismus und Exil (geführt von G. Scheit am 2. und 3. Mai 1992 in Berlin-Grünau). In: Zwischenwelt. Zeitschrift für Kultur des Exils und des Widerstands. Jg. 19, Nr. 4; Wien Februar 2003, ISSN 1606-4321, S. 28–35.
• Golan Gur: The Other Marxism: Georg Knepler and the Anthroplogy of Music. In: Musicologia Austriaca. May, 2016, Article
• Anne C. Shreffler: Berlin Walls: Dahlhaus, Knepler, and Ideologies of Music History. In: Journal of Musicology. Autumn, 2003, Vol. 20, No. 4, S. 498–525, Abstract (englisch)
• Gerhard Oberkofler: Über das musikwissenschaftliche Studium von Georg Knepler an der Wiener Universität. Eine archivalische Notiz zu seinem hundertsten Geburtstag. Mitteilungen der Alfred Klahr Gesellschaft, Nr. 3/2006.
• Knepler, Georg. In: Brockhaus-Riemann Musiklexikon. CD-Rom, Directmedia Publishing, Berlin 2004, ISBN 3-89853-438-3, S. 5488.
• Gerhard Oberkofler, Manfred Mugrauer: Georg Knepler. Musikwissenschaftler und marxistischer Denker aus Wien. StudienVerlag, Wien / Innsbruck 2014, ISBN 978-3-7065-5323-0.

Посилання

• Бібліографія. Ґеорґ Неплер // Німецька національна бібліотека
• Georg Knepler im Lexikon verfolgter Musiker und Musikerinnen der NS-Zeit (LexM)
• Peter H. Feist: Nekrolog der Leibniz-Sozietät der Wissenschaften 2003 (mit Bildnis)
• Günter Mayer: Nachruf auf Georg Knepler In: Kulturation 1/2003
• Georg Knepler: Vom Wunderkind zum Genie Wolfgang Amadé Mozart zum 250. Geburtstag. Grundzüge seiner musikalischen Begabung. In: Streifzüge, 27. Januar 2006
• Georg Knepler im O-Ton im Online-Archiv der Österreichischen Mediathek
• Georg-Knepler-Archiv im Archiv der Akademie der Künste, Berlin