Перейти до вмісту

Ґоляш Степан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Степан Ґоляш
 Сотник
Загальна інформація
Народження26 грудня 1919(1919-12-26)
с. Бишки, тепер Козівська селищна громада, Тернопільська область
Смерть28 травня 2003(2003-05-28) (83 роки)
Палетайн, Кук, Іллінойс, США
ПохованняБлумінґдейл
Громадянство Українська держава (1941)
Національністьукраїнець
ПсевдоМар
Військова служба
Приналежність Українська держава (1941)

Степан Ґоляш (псевдо: Мар; нар. 26 грудня 1919, с. Бишки, тепер Козівська селищна громада, Тернопільська область — пом. 28 травня 2003, Палетайн, Іллінойс, США) — український військовий, громадський та церковний діяч, мемуарист, брат Григорія Ґоляша[1]. Член управи Братства ветеранів УПА (1965-2003), освітньої ради Спілки української молоді Америки (1966–1972), Головної управи Товариства вояків УПА (1952-2003), видавничого комітету «Літопису УПА» (1977–1996) та довголітній секретар осередку НТШ у Чикаго. Дружина Надія Партикевич-Ґоляш–«Марійка» (нар. 19 січня 1925 — пом. 21 квітня 2014)[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]
(м. Регенсбург, 3.03.1948). Зліва направо: Микола Фриз («Вернигора»)Петро Миколенко («Байда»), Михайло Озимко (“Залізняк”), Роман Боднар («Сагайдачний»), Михайло Борис («Жан»)Модест Ріпецький («Горислав»), Степан Ґоляш («Мар»)Михайло Дуда («Громенко»), Зиновій Соколюк (“Семенів”).

Народився 26 грудня 1919 р. у с. Бишки Бережанського повіту (Галичина), в сім'ї Івана та Тетяни Ґоляшів. Виховувався у національному дусі.

Початкову освіту здобув у рідному селі. 1934 року вступив до Бережанської гімназії. Навчався у Кременецькому учительському інституті, сільськогосподарській академії в Дублянах (1942—1944), Львівському політехнічному інституті (1943–1944), Українському технічно-господарському інституті (1948—1950) у м. Регенсбург (Німеччина). Студіював бактеріологію в університеті Лойоли у Чикаго (1957—1959).

Восени 1940 року переходить у повне підпілля, призначений референтом військових справ Бережанщини. Від 1941 року Степан Ґоляш був референтом Юнацтва ОУН Бережанської округи, 1943–1944 – обласний референт Юнацтва ОУН Львівщини.

З 1944 року в УПА, де був політвиховником сотні «Сурма» військової округи «Маківка», з якою діяв на Самбірщині, Лемківщині та Закарпатті. У 1945–1947 роках референт пропаганди Лемківського надрайону[3], згодом надрайоновий провідник надрайону «Бескид»[4].

На еміграції

[ред. | ред. код]

19 серпня 1947 року вирушив у рейд на Захід. ЗО вересня 1947 року був поранений в бою з чеськими вояками у Словаччині. Через Словаччину та Австрію рейдом пробився у Німеччину[5][6], мешкав у Мюнхені, Ельвангені та інших містах. 1948–1949 роках Степан Ґоляш — референт Юнацтва ОУН при Головному проводі ОУН. У червні 1949 році одружився з Надією Партикевич, районова провідниця УЧХ.

1951 року емігрував у США, до Чикаго, працював мікробіологом у службі охорони здоров'я. Викладав у школі українознавства (1960—1971). З 1963 року Степан Ґоляш працював у Департаменті здоров'я штату Іллінойс.

Помер 28 травня 2003 року в Палетайні, Іллінойс, США. Похований на упівській секції цвинтаря Святого Андрія в Блумінґдейлі, Іллінойс.

Творчість

[ред. | ред. код]
  • «У боротьбі за волю» (Авґсбурґ, 1949)
  • «В рядах УПА» (Нью-Йорк, 1957)
  • «Каталог поштових марок Підпільної Пошти України» (1962)
  • «Підпільні друкарні та їх друковане слово». Спомини та роздуми. Зібрання творів у 4-х т. – Торонто ; Київ, 2001. – Т. 3. – С. 455.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Маркусь Д. Ґоляш Степан // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. — Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 206.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Б. І. Мельничук. Ґоляш Степан Іванович [Архівовано 12 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
  2. Пам’яті жінок-підпільниць присвячується (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2021. Процитовано 20 березня 2021.
  3. УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА ЗАКЕРЗОННІ В МЕМУАРАХ УЧАСНИКІВ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2021.
  4. Біля джерел надрайону «Верховина». Ч. ІІІ – Наше слово
  5. Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник другий. – НьюЙорк : Пролог, 1995. – С. 27-28.
  6. Пропагандивний рейд УПА в Західну Європу