Ґрунти Чернігівської області
Ґрунти Чернігівської області різноманітні через літогенний і механічний склад ґрунтоутворюючих порід, рельєфу, характеру зволоження, рослинного покриву, унікальному природно-кліматичному розташуванню області. Ґрунтовий покрив Чернігівської області надзвичайно строкатий. Загалом експлікація ґрунтів області включає 253 ґрунтові відміни. Найбільш поширеними є дерново-підзолисті ґрунти та сірі лісові, темно-сірі і чорноземи опідзолені.[1]
Найпоширенішими ґрунтами поліської частини є дерново-підзолисті ґрунти, які займають 673,75 тис. га сільськогосподарських угідь та 447,05 тис. га рілля. Ці ґрунти сформувалися на давньоалювіальних, водно-льодовикових і моренних відкладах піщаного, супіщаного, рідше суглинкового механічного складу. В лісостеповій частині області дерново-підзолисті ґрунти зустрічаються лише на «островах» піщаних водно-льодовикових відкладів серед лесових рівнин і на борових терасах річок. Ці ґрунти є одними з найменш родючих ґрунтів області. Вони бідні на поживні речовини (рухомі форми азоту, калію). Особливо низький рівень родючості мають дерново-слабопідзолисті ґрунти легкого механічного складу (піщані, глинясто-піщані). На цих ґрунтах розвиваються процеси дефляції (розвіювання). Площа дефляційно-небезпечних земель по області становить близько 60 тис. га. Найінтенсивніше дефляційні процеси проявляються на полях, зайнятих зябом (осіння оранка поля), або слабо розвиненими сходами. Тому значна частина дерново-слабопідзолистих ґрунтів легкого механічного складу знаходиться під лісом.
Дерново-середньопідзолисті ґрунти супіщаного і легкосуглинкового механічного складу є більш родючими, мають більший вміст гумусу, який коливається від 1,2 до 1,8 %. Вони мають кислу реакцію ґрунтового розчину (рН дорівнює 5,2-5,4). Інтенсивно використовуються в землеробстві при вирощуванні озимої пшениці, озимого жита, ячменю, льону, картоплі тощо. В цілому по області ці ґрунти займають 432,5 тис. га або 30 % площі орних земель.
Оглеєні підтипи дерново-підзолистих ґрунтів поширені в зниженнях рельєфу. Оглеєння зумовлюється надмірним зволоженням нижніх шарів ґрунту внаслідок високого залягання ґрунтових вод, а також дією поверхневих вод. Кращими серед них є глеюваті різновидності.
У поліській частині області в заплавах річок та на широких між вододільних зниженнях рельєфу поширені дернові ґрунти (221,6 тис. га) переважно супіщаного механічного складу. В комплексі з цими ґрунтами залягають і лучні ґрунти. Обидва типи ґрунтів мають значно більший запас органічних поживних речовин, ніж дерново-підзолисті ґрунти. Вміст гумусу в залежності від гранулометричного складу коливається в межах 1,31-2,37 %. На супіщаних відкладах він дорівнює в середньому 1,60 %, легкосуглинкових − 1,77 %. За кислотністю ці ґрунти переважно слабокислі або близькі до нейтральних рН 5,4- 5,8, мають підвищений вміст рухомих форм фосфору і середній вміст обмінного калію. Частина ґрунтів цих типів використовується як кормові угіддя, а на підвищених елементах рельєфу — як орні землі.
Досить поширені на Чернігівщині сірі, темно-сірі лісові ґрунти і близькі до них чорноземи опідзолені, які займають 388,09 тис. га сільськогосподарських угідь та 339,98 тис. га рілля. Сформувалися ці ґрунти на лесових породах переважно в перехідній частині від Полісся до Лісостепу. За гранулометричним складом це в основному легкосуглинкові ґрунти. Дані ґрунти багатші за дерново-підзолисті на поживні речовини, зокрема на азот і калій, в доступній для рослин формі є фосфор. Вміст гумусу в них коливається від 1,3 до 3,2 %. Реакція ґрунтового розчину слабокисла або близька до нейтральної (рН 5,4-6,1). Дані ґрунти інтенсивно використовуються в сільському господарстві. При застосуванні агротехнічних заходів вони дають досить високі врожаї районованих зернових, технічних та овочевих культур. Слід зазначити, що сірі лісові ґрунти і чорноземи опідзолені мають низьку протиерозійну стійкість. При інтенсивній обробці їх структура легко руйнується, в результаті чого ґрунти змиваються і розмиваються зливовими опадами і талими водами. Змиті ґрунтові відміни доцільніше використовувати в системі кормових та ґрунтозахисних сівозмін.
Найбільш родючими ґрунтами області є чорноземи типові і вилугувані глибокі малогумусні, які займають 98, 24 тис. га сільськогосподарських угідь та 89,95 тис. га рілля . Поширені ці ґрунти в південно-східній частині області. Вилугувані чорноземи сформувалися на знижених ділянках. За механічним складом чорноземи типові і вилугувані — це легкосуглинкові ґрунти. В розораних чорноземах вміст гумусу коливається від 2,7 до 3,7 %. Реакція ґрунтового розчину нейтральна або близька до нейтральної (рН 6,0-6,5). Ці ґрунти мають зернисту структуру, сприятливі водно-повітряні властивості. Всі вказані особливості цих ґрунтів є умовою їх високої родючості. При правильному застосуванні агротехнічних заходів вони дають високі врожаї озимої пшениці, цукрових буряків та інших районованих лісостепових сільськогосподарських культур.
На заплавах та на низьких давніх терасах річок області розташовані лучні та лучно-чорноземні ґрунти, які займають 77,05 тис. га сільськогосподарських угідь та 65,46 тис. га рілля. Дренуюча дія місцевих невеликих річок незначна, що обумовлює високий рівень ґрунтових вод, які містять у своєму складі легкорозчинні солі карбонатів і бікарбонатів натрію. Це призводить до засолення ґрунтів. Ці ґрунти мають високий вміст гумусу (3-3,7 %), але засолення погіршує їх властивості. Тому агротехнічні заходи тут слід спрямувати не тільки на підвищення родючості, а й зменшення в ґрунтах соди та увібраного натрію.
Близько 11 % площі Чернігівської області заболочена і зайнято лучно-болотними та торф'яно-болотними ґрунтами, які займають 42,98 тис. га сільськогосподарських угідь та 1,4 тис. га рілля . Вони утворилися в умовах надмірного зволоження при високому рівні ґрунтових вод на всій території області та приурочені до заплав річок, притерасних знижень, днищ балок, озерних котловин. Ґрунти мають середню і високу зольність, широкий діапазон реакцій (рН 5-8,5) ґрунтового розчину.
Використання ґрунтів Чернігівської області в сільському господарстві
| Агровиробничі групи ґрунтів | с/г угіддя, тис. га | рілля, тис. га |
| Дерново-підзолисті ґрунти | 673,75 | 447,05 |
| Ясносірі та сірі опідзолені ґрунти | 187,56 | 162,72 |
| Темно-сірі опідзолені ґрунти | 130,88 | 113,40 |
| Чорноземи опідзолені | 69,65 | 63,86 |
| Чорноземи глибокі малогумусні | 98,24 | 89,95 |
| Лучні та лучно-чорноземні ґрунти | 77,05 | 65,46 |
| Лучно-болотні та торфо-болотні ґрунти | 42,98 | 1,40 |
Основними чинниками антропогенного впливу на земельні ресурси залишаються сільське господарство, промисловість, енергетика, транспорт та оборонна діяльність. У результаті антропогенної діяльності відбувається зміна фізико-хімічних властивостей ґрунтів, насамперед кількості гумусу. В цілому по області за останні 10 років вміст гумусу в ґрунтах знизився від 2,27 до 2,24 % Збільшились також площі угідь з низьким і дуже низьким вмістом рухомих форм фосфору і калію. Значний вплив на ці процеси має видна ерозія.
Незважаючи на те, що сільськогосподарські угіддя області розміщені переважно на схилах до 1° (97 %) і 2-3° (1,5 %), загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнають впливу водної ерозії, становить 53 тис. га. За останні роки площа еродованих земель зросла майже 17 тис. га.
Підкислення ґрунтів в області відбувається за рахунок кислотних дощів та незбалансоване внесення азотних добрив, які при перетворенні аміаку у нітрати підкислюють ґрунт. На Чернігівщині кислі ґрунти займають близько 38 % орних земель. В останні роки спостерігається тенденція до їх зростання. Цю проблему могло б розв'язати вапнування ґрунтів, але останнім часом воно проводиться в дуже малих обсягах, або взагалі не проводиться.[2]
Значних втрат земельним ресурсам і сільськогосподарському виробництву завдає зменшення щорічних обсягів рекультивації земель. Аналіз стану родючості ґрунтів області свідчить про погіршення ряду показників, що вимагає впровадження комплексу організаційно-господарських та агрохімічних заходів по покращенню становища[3].
- ↑ Департамент агропромислового розвитку Чернігівської ОДА.
- ↑ https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/01/Natsdopovid-2021-n.pdf. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2021 році.
{{cite book}}: Зовнішнє посилання в|last= - ↑ Стан родючості ґрунтів Чернігівської області. Департамент агропромислового розвитку Чернігівської ОДА.
- Барановська О. В., Барановський М. О. Геоекологічний аналіз і оцінка території Чернігівської області // Фізична географія та Кліматичні, екологічні та медико-географічні проблеми Чернігівської області 31 геоморфологія. К.: ДП «Прінт-Сервіс», 2021. Вип. 1-3 (105—107), С. 18-24.
- Білоус, М. Д. Географія Чернігівської області / М. Д. Білоус. — Чернігів: Ранок, 2010. — 144 с
- Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2021 р. // Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації. Чернігів, 2022 р. 253 с
- Дмитрієва В. І. Ґрунти Чернігівської області. К.: Урожай, 1969. − 62 с.
- ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Географічний атлас. Серія «Моя мала Батьківщина» — 2003 р.