Ґінцбурґ Марія Борисівна
| Марія Борисівна Ґінцбурґ | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 13 квітня (26 квітня) 1909 Житомир, Волинська губернія, Російська імперія |
| Померла | 18 липня 1984 Київ, УРСР, СРСР |
| Країна |  Російська імперія →.svg){kind=small} УНР→ СРСР |
| Діяльність | біохімік |
| Alma mater | Київський фармацевтичний інститут |
| Галузь | фармакологія, біохімія |
| Заклад | Інститут біохімії |
| Вчене звання | Професор |
| Науковий ступінь | Доктор біологічних наук |
Марі́я Бори́сівна Ґі́нцбурґ (13 квітня (26 квітня) 1909, Житомир, Волинська губернія, Російська імперія — 18 липня 1984, Київ, УРСР, СРСР) — українська науковиця в царинах фармакології та біохімії. Старша наукова співробітниця Інституту біохімії (1941–1942),[1] доктор біологічних наук (1962), професор (1964). Вивчала ферментні та неферментні білки тканин у нормі та при патології, біохімічні механізми токсичної дії спецречовин. Разом з професором Борисом Гольдштейном і доктором біологічних наук Г. М. Френкель, Ґінцбурґ розробила метод одержання препарату сухого бактеріофагу.[1]
Здобула освіту у Фармацевтичному інституті в Києві 1930 року. З 1934 до 1944 року працювала в Інституті біохімії АН УРСР, з 1948 до 1976 ― в Українському науково-дослідному санітарно-хімічному інституті. 1953 року Ґінцбурґ стала керівницею лабораторії біохімії.[2]
- Ґінцбурґ Марія Борисівна [Архівовано 31 січня 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ а б Історія Національної академії наук України (1941–1945) : Частина 2. Додатки / Редкол.: О.С. Онищенко (відп. ред.) та ін.– К., 2007.– 576 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
- ↑ Ґінцбурґ Марія Борисівна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
