Православний хрест (православний хрест, візантійський хрест[1][2][3], русько-візантійський православний хрест[4][5][6] або хрест свято́го Ла́заря[7]) — восьмикінцевий християнський хрест, символ православної церкви.
Згідно з деякими джерелами, у російського православного хреста тільки дві поперечки[10]. Деякі джерела розрізняють хрести з косими поперечками: шестикінцевий називають російським хрестом (інша назва — шестикінцевий православний хрест[11][12]), а восьмикінцевий — православним хрестом[13]. В Юнікоді символ (☦) позначений як «православний хрест» (англ. Orthodox cross)[14]. Аналогічна емблема в Міністерстві у справах ветеранів США називається «Російський православний хрест» (англ. Russian Orthodox cross)[15].
Особливістю восьмикінцевого хреста є наявність нижньої косої поперечки (підніжжя), окрім двох верхніх горизонтальних: верхньої, меншої, та середньої, більшої[16]. За переказами, при розп'ятті Христа над хрестом прибили табличку трьома мовами (грецькою, латинською та арамейською) з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». Під ноги Христу була прибита поперечина.
Восьмикінцевий хрест з косою поперечиною містився на гербі Московської держави з 1577 по 1625 рік, коли був замінений на третю корону. На деяких літописних мініатюрах та іконах московські воїни несуть червоні або зелені (можливо сині) стяги із зображенням хреста-Голгофи. На прапорах полків XVII століття також містився голгофський російський православний хрест.
Восьмикінцевий хрест з косим щаблем є на прапорах монархічної диверсійно-терористичної організації Братство російської правди та ультраправої націоналістичної організації Російська національна єдність.
У всьому християнському світі, у тому числі й в Україні, в трираменних хрестах підніжка рівнобіжна іншим раменам хреста, — у росіян підніжка скісна. Єпископ Перемишльський Пелеш та деякі Галицькі історики, а за ними й митрополит Іларіон (Огієнко) твердили, ніби трираменний хрест зі скісним підніжжям — це український хрест, але В. Щербаківський документально довів, що цей хрест — тільки московський і в Україні зустрічається дуже рідко (а на церквах ніколи!), а коли зустрічається, то тільки під московським впливом. У росіян він з'явився вже в XV ст. і увінчує в них усі церкви, а в Україні почав з'являтися тільки в XVII—XVIII ст., (на дереворитах і ніколи на церквах) (Визвольний шлях. – 1952 – Ч. 11(62), ст. 33 — 34)[17].
Московський історик Шмурло, який видав італійською мовою «Історію Росії», писав у цій своїй праці: «Греки, (а за ними й українці, Є. О.), допускали, що св. Хрест може бути представлений однаково в одній з трьох форм: на чотири, на шість і на вісім рамен. У Москві натомість допускали тільки цю останню форму». (т. І, ст. 97). І те, додамо, найнижче рамено мало бути обов'язково скісне, мотивуючи цю свою вимогу такою символікою:
Косе перехрестя з опущеним вниз лівим кінцем і піднятим вгору правим кінцем має нагадувати, що розкаяний розбійник, правий, пішов до неба, а злий, лівий розбійник, пішов до пекла. І відтоді цей хрест став символом винятково московської Церкви. Київська православна Церква не прийняла цього хреста, а вживала інших традиційних форм, і ми ні на одній київській і взагалі українській церкві не бачимо цього хреста. (В. Щербаківський в Філяд. «Шлях» 13 VIII. 1950).
Пишучи в лондонській «Українській Думці» рецензію на книжку «Українське Мистецтво», що вийшла в 1952 р. в Нью-Йорку англійською мовою В. Щербаківський ще раз зазначив:
З дрібних орнаментів показаних авторкою на маргінесах скажу, що більшість їх правильна, один тільки трираменний хрест з косою підніжкою, тобто з косим нижнім рам'ям на ст. 107, не народній мотив. Це хрест не український, а московський, і уведений в Москві ще в XV віці умисне з політичною ціллю. В Галичині він був пропагований москвофілами. У Греків такого хреста не було. Його не варто було відносити до українського орнаменту, і у Східній Україні він ніколи не вживався в народньому орнаменті.
↑Илл. 130. Сотенное знамя 1696—1699 г // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн. / Под ред. А. В. Висковатова. — Т. 1.
↑Илл. 130. Сотенное знамя 1696—1699 г // Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн. / Под ред. А. В. Висковатова. — Т. 1.
