1-ша гвардійська повітряно-десантна дивізія (СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1-ша гвардійська повітряно-десантна Звенигородсько-Бухарестська Червонопрапорна, ордена Суворова 2-го ступеня дивізія
На службі19421945
КраїнаСРСР СРСР
Видповітряно-десантна
Тип Червона армія
Війни/битвиДруга світова війна
Корсунь-Шевченківська операція
Умансько-Ботошанська операція
Яссько-Кишинівська операція
Дебреценська операція
Будапештська операція
Празька операція
Почесні найменування«Звенигородська»
«Бухарестська»
Радянська гвардія Орден Червоного Прапора Орден Суворова II ступеня

1-ша гвардійська повітряно-десантна дивізія — військове з'єднання РСЧА в період Німецько-радянської війни.

Історія

[ред. | ред. код]

Відповідно до наказу від 8 грудня 1942 року сформована в грудні 1942 року на базі управління 4-го повітряно-десантного корпусу (2-го формування) та 1-ї повітряно-десантної бригади.

Після формування включена до складу особливої групи військ під командуванням генерал-полковника Хозіна М. С., яка в середині лютого 1943 року зосередилась південніше Залуччя для введення в прорив у смузі наступу 1-ї ударної армії. В березні і серпні 1943 року вела без успіху наступальні бої з метою розгрому староруського угруповання супротивника і оволодіння містом Стара Русса. 18 серпня 1943 року дивізія перерізала автодорогу Стара Руса — Холм, вийшла на річку Порусья на ділянці сіл Чирікове — Котово і закріпила свої позиції. Після цих боїв була виведена в резерв на відпочинок і поповнення.

У вересні 1943 року направлена до складу Степового фронту. Брала участь у боях на заключному етапі звільнення Лівобережної України в районі східніше Кременчука. (жовтня форсувала Дніпро в районі острова Молдован, Солошине, Переволочна, перебуваючи в другому ешелоні армії. У жовтні — грудні 1943 року брала участь в наступальних боях на криворізькому та кіровоградському напрямках.

У січні — лютому 1944 року брала участь у Корсунь-Шевченківській операції, замкнувши кільце оточення ворожого угруповання в районі Звенигородки.

У березні — квітні 1944 року брала участь в Умансько-Ботошанській наступальній операції, в ході якої вийшла на лівий берег річки Дністер в районі Дубосари.

У ході Яссько-Кишинівської наступальної операції перебувала в другому ешелоні військ на мокшанському напрямку і 31 серпня 1944 року вступила до Бухареста.

Наприкінці вересня 1944 року дивізія вийшла на угорсько-румунський державний кордон північно-західніше міста Арад, звідки 6 жовтня розпочала наступ в ході Дебреценської операції радянських військ і вийшла на річку Тиса.

В листопаді 1944 року в ході Будапештської наступальної операції форсувала Тису і до кінця лютого 1945 року вийшла на річку Грон.

На заключному етапі війни брала участь в Братиславсько-Брновській та Празькій операціях.

В червні — липні 1945 року дивізія передислокована на територію Монголії, в район міста Чойбалсан, де в серпні 1945 року взяла участь в Хінгансько-Мукденській операції. Закінчила Другу Світову війну в районі Тунляо, вперше за час існування дивізії здійснивши висадку десантом.

Повна назва

[ред. | ред. код]

1-ша гвардійська повітряно-десантна Звенигородсько-Бухарестська Червонопрапорна, ордена Суворова 2-го ступеня дивізія

Підпорядкування

[ред. | ред. код]

Склад

[ред. | ред. код]
  • 3-й гвардійський повітряно-десантний стрілецький полк
  • 6-й гвардійський повітряно-десантний стрілецький полк
  • 13-й гвардійський повітряно-десантний стрілецький полк
  • 4-й гвардійський повітряно-десантний артилерійський полк
  • 2-й гвардійський повітряно-десантний окремий протитанковий артилерійський дивізіон
  • 521-й окремий самохідно-артилерійський дивізіон
  • 5-та гвардійська повітряно-десантна окрема розвідувальна рота
  • 7-й гвардійський повітряно-десантний окремий саперний батальйон
  • 170-й гвардійський повітряно-десантний окремий батальйон зв'язку
  • 9-та гвардійська повітряно-десантна окрема рота хімічного захисту
  • 12-й окремий медико-санітарний батальйон
  • 10-та окрема автомобільна рота

Командири

[ред. | ред. код]

Відомі воїни

[ред. | ред. код]

Нагороди та найменування

[ред. | ред. код]

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

З травня по грудень 1942 року в дивізії як «Син полку» служив Нікандров Василь Павлович, в подальшому — повний кавалер ордена Слави.

Література

[ред. | ред. код]
  • Лукашенко А., «Дорогами воздушного десанта», Москва, 1971.

Посилання

[ред. | ред. код]