101-й кілометр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сто перший кілометр — жаргонізм, що означав спосіб обмеження прав, який застосовувався в СРСР до окремих категорій громадян. Їм заборонялось селитися в межах 100-кілометрової зони навколо Москви, Ленінграда, столиць союзних республік, інших великих, а також «закритих» міст. Подібному виселенню підлягали переважно непрацюючі громадяни («тунеядці»), дисиденти, рецидивісти та засуджені за особливо тяжкі злочини. В роки політичних репресій на 101-й кілометр відправляли членів сімей репресованих за ст. 58 КК РРФСР.

На території Росії така практика була остаточно припинена в 1995 році.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]