13,25×92 мм SR

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
13,2 мм Tuf (Tank und Flieger)
Порівняння британського 7,7×56 мм R з 13,2 мм TuF
Тип набою:гвинтівка/кулемет
Країна-виробник:Німецька імперія Німецька імперія
Час експлуатації:19181919
Було використано:Німецька імперія
Австро-угорська імперія
Війни та конфлікти:Перша світова війна
Історія виробництва:
Конструктор:Polte
Час створення:1917
Характеристики
Тип гільзиФланцева, пляшкоподібна
Вага набою, г52
Діаметр кулі, мм:13,2
Діаметр фланця гільзи, мм:23,1
Довжина гільзи, мм:92 мм (3,6 дюйм)
Максимальний тиск, МПа:15400[1]
Балістичні властивості
Вага/тип кулі Швидкість Енергія
51.5 г Solid 785 м/с 15868 Дж
Довжина тестового стволу: 39"

13,25×92SR T-Gewehr, 13x92HR Tankgewehr або 13 мм TuF-MG — перший в світі набій великого калібру, призначений для боротьби з броньованими цілями. Набій спочатку використовувався в протитанковій рушниці T-Gewehr і планувався для кулемета MG 18 TuF.[2]

Історія

[ред. | ред. код]

13-мм великокаліберний набій створювався фірмою Polte з Магдебурга для гвинтівки нового класу (ПТР), призначеної для протидії англійським танкам, що з'явилися ближче до кінця війни. Оскільки звичайна артилерія і міни були незручні для боротьби з такими рухомими цілями, то була спроєктована гвинтівка великого калібру під спеціальний потужний набій здатний пробивати 20-мм бронелисти. Набій послужив прикладом для американців, які сконструювали .50 BMG (який нагадував збільшений .30-06). Американці не захотіли повністю копіювати німецький 13 mm T-Gewehr patrone через наявність виступаючого фланця, який створював проблеми для автоматичної зброї.[1]

У 30-ті роки гвинтівка і набій використовувалися німцями для випробувань при відпрацюванні нових конструкцій фосфорних запальних, бронебійно-запальних та інших великокаліберних куль спеціального призначення.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б An Introduction to Anti. Архів оригіналу за 30 липень 2010. Процитовано 26 листопад 2018.
  2. HISTORIC FIREARM OF THE MONTH, February 2002. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 06 січня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Jean Huon. Military rifle and machine gun cartridges. English edition. — London : Arms & Armor Press. — ISBN 185409-008-9.

Посилання

[ред. | ред. код]