181-ша гвардійська ракетна бригада (СРСР)

181-ша гвардійська ракетна бригада
(1960—1991)

11-та гвардійська реактивна мінометна бригада
(1956—1960)

84-й гвардійський мінометний полк
(1942—1956)
181-ша гвардійська ракетна бригада; (1960—1991) 11-та гвардійська реактивна мінометна бригада; (1956—1960) 84-й гвардійський мінометний полк; (1942—1956)
рос. 181-я гвардейская ракетная Новозыбковская Краснознаменная ордена Суворова и Александра Невского бригада
На службі	1942—1992
Країна	Радянський Союз →; Росія
Вид	Радянська армія
Тип	Ракетні війська
Чисельність	бригада

181-ша гвардійська ракетна бригада (181 гв. РБр) — військове формування ракетних військ Радянської армії, що існувало у 1942—1992 роках.

Під кінець Холодної війни передислокована до Росії і переформована на 3-тю гвардійську реактивну бригаду.

Історія

У роки німецько-радянської війни існував 84-й гвардійський мінометний полк.^[1]^[2] На його озброєнні перебували 132-мм РСЗВ БМ-13. Полк взяв участь в наступальній операції «Уран» у Сталінградській битві, що стала переломною в усій війні.^[3]

11-та реактивна мінометна бригада була спочатку у складі 115-ї артилерійської дивізії, а після її розформування 11 РеаМінБр переформована на 181-шу гвардійську ракетну бригаду і передана до складу 5-ї гвардійської танкової армії Білоруського ВО.^[2]^[4]

Надалі 181 РБр підпорядкована 1-й гвардійській танковій армії в ГРВН, перебуваючи до кінця Холодної війни у Східній Німеччині.

Була передислокована до Росії, переформована на 3-тю гвардійську реактивну бригаду й розформована.