Перейти до вмісту

2020. Безлюдна країна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
2020. Безлюдна країна
2020 #deserted country
Офіційний український постер
Жанрпсевдодокументальний фільм
РежисерКорній Грицюк
ПродюсерАнна Паленчук
Корній Грицюк
Наталія Орлова
Кирило Лазаревич
СценаристКорній Грицюк
У головних
ролях		Андрій Куликов
ОператорКирило Лазаревич
КомпозиторДанило Окулов
Кінокомпанія435 Films
Дистриб'ютор86PROKAT
Тривалість70 хв
Моваросійська[1]
Країна Україна
Рік2018
Дата виходу30 травня 2018 (МКФ «Молодість»)
22 листопада 2018 (Україна)
Кошторис$375 (₴10 тис.)
IMDbID 8526316

2020. Безлюдна країна (англ. 2020 #deserted country) — псевдодокументальний повнометражний художній фільм режисера Корнія Грицюка знятий в Україні[2].

Фільм вийшов в український обмежений кінопрокат 22 листопада 2018[3].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Дія стрічки розгортається в найближчому майбутньому. Канадський режисер з українським корінням Метью Смаглюк вирішує відвідати землю предків та згодом опиняється в незвичних умовах. Унаслідок певних міжнародних договорів жителям України відкриваються кордони до всього світу. Розчаровані своєю країною, обтяжені численною кількістю невирішених проблем, вони нарешті можуть вільно відвідати будь-який куточок світу. Відтак, за декілька тижнів наша країна опиняється порожньою. Її жителі на радощах покидають її територію в пошуках кращого життя.

Тим часом герой намагається знайти когось з тих, хто залишився. Протягом тривалої експедиції йому та його знімальній команді вдається знайти лише вісьмох людей, які залишилися на рідній землі.

У ролях

[ред. | ред. код]

У фільмі взяли участь наступні актори:[4][5]

  • Андрій Куликов — Тарас Войтенко, президент України
  • Катерина Кольцова — Тоня Вишневська, російськомовна фотомодель родом зі Львова
  • Олена Демченко — Олена Демченко, бухгалтер та чиновниця з Запоріжжя; хранителька довідок у Держкомстаті
  • Дмитро Абрамов — Ван Хай Лау, китайський дослідник з Полтави
  • Ігор Салімонов — Ден «Череп» Романенко, заблукалий проросійський бойовик
  • Микита Панісов / Анна Кравченко — Л'на та Олег Чупи, молоді фрілансери: блогерка та IT-фахівець родом з Дніпра
  • Віктор Манза — Віктор Полегенько, інженер з Одеси
  • Борис Абрамов — Забайкальський, бізнесмен
  • Олексій Пєтухов — коментатор-вчений

А також Гліб Буряк в епізодичній ролі.

Виробництво та кошторис

[ред. | ред. код]

Це дебютна повнометражна стрічка режисера Корнія Грицюка. Знімальній процес тривав 35 днів, які розтягнулися на рік, адже зйомки проходили тільки у вихідні. Кошторис фільму за деякими даними склав $375[6] (₴10 тис.)[7].

Реліз

[ред. | ред. код]

Кінострічка вперше була представлена ​​30 травня 2018 року на 47-му Київському кінофестивалі «Молодість» у рамках програми «Forma»[8][9]. Згодом стрічку також було представлено 8 листопада 2018 року на Strasburg Film Festival у рамках програми «Close up UA» та 9 листопада 2018 року на FilmFestival Cottbus у рамках програми «Box Office Brewery»[10][11][12].

Фільм вийшов в обмежений український кінопрокат 22 листопада 2018[3].

Фільм з'явився на VOD-платформі Takflix 1 січня 2020 року[13].

Відгуки кінокритиків

[ред. | ред. код]

Фільм отримав переважно негативні відгуки від українських кінокритиків[14][15][7].

Ігор Грабович у «Детекторі медіа» вказав, що «Окремі персонажі цього фільму здаються необов'язковими, деякі надто гротескними, проте фактично жоден із них не співвідноситься зі злободенною для сучасної України публічною чи знаковою постаттю». Але головний недолік фільму, на думку Грабовича, в тому, що в фільмі ніхто не тужить за минулим (а це характерна риса кінокартин такого типу), тому Україна фактично знецінюється[14].

Юрій Самусенко з інтернет-видання «Moviegram» відгукнувся, що фільм «сируватий», але в ньому через різних персонажів звучить одна думка — людини, що «любить свою землю не за традиційне та властиве нашій країні „це моя земля, я тут і помру“, а за різноманіття, всі плюси і негаразди»[15].

Олег Вергеліс із «DT.UA» писав, що мета картини — це збудження, роздратування, резонанс, і з цим вона справляється[7].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ у фільмі також присутня невелика кількість реплік українською
  2. ↑ 2020. Безлюдна країна. DzygaMDB, 2019
  3. ↑ а б Псевдодокументальний фільм про те, як Україна стала практично безлюдною через відкриття кордонів у 2020 році, вийде в прокат 22 листопада. Інтерфакс Україна, 22.11.2018
  4. ↑ 2020 Безлюдна країна. Сепаратист, бухгалтер та інженер — гід по героях і характерах [Архівовано 20 березня 2019 у Wayback Machine.]. nv.ua/ukr/, 22 листопада 2018
  5. ↑ 2020 // Корона Карпат, 2018
  6. ↑ У країні залишилось вісім чоловік: показали перший українській псевдодокументальний фільм. Gazeta.ua, 3 червня 2018
  7. ↑ а б в Олег Вергеліс. Кіно і цирк. Нумерологія. День, 9 грудня 2018
  8. ↑ 20/20 Deserted Country (20/20 Безлюдна країна). KIFF, 2018
  9. ↑ На «Молодості» покажуть перший український псевдодокументальний фільм. espreso.tv, 30 травня 2018
  10. ↑ 2020 #deserted country. Strasburg Film Festival, 2018 (англ.)
  11. ↑ 2020 #deserted country. FilmFestival Cottbus, 2018 (англ.)
  12. ↑ Close up UA. FilmFestival Cottbus, 2018 (англ.)
  13. ↑ У січні відкриється нова українська стрімінгова платформа. epravda.com.ua, 25 грудня 2019
  14. ↑ а б Ігор Грабович. «2020»: безлюдна країна, якої не шкода [Архівовано 23 лютого 2019 у Wayback Machine.]. Детектор медіа, 23 листопада 2018
  15. ↑ а б Юрій Самусенко. «2020. Безлюдна країна»: мок'юментарі про міграцію та пошуки кращої долі. Moviegram, 21.11.18

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=2020._Безлюдна_країна&oldid=43058508