39 Летиція
 | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Жан Шакорнак |
| Місце відкриття | Париж |
| Дата відкриття | 8 лютого 1856 |
| Позначення | |
| Позначення | 39 Laetitia |
| Названа на честь | Laetitiad[1] |
| Тимчасові позначення | відсутні |
| Категорія малої планети | Астероїд головного поясу |
| Орбітальні характеристики[2] | |
| Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD) | |
| Велика піввісь | 2,768901917369 а. о. |
| Перигелій | 2,453267518292 а. о. |
| Афелій | 3,084536316446 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,113992625414 |
| Орбітальний період | 1682,905713698 д |
| Середня орбітальна швидкість | 0,213915727464 °/д |
| Середня аномалія | 277,3494424463° |
| Нахил орбіти | 10,37994100263° |
| Довгота висхідного вузла | 157,1181892543° |
| Аргумент перицентру | 208,3269283149° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 149,52 км |
| Маса | ~3,5× 1018 кг |
| Середня густина | 2,0? г/см³ |
| Прискорення вільного падіння на поверхні | ~0,0418 м/с² |
| Друга космічна швидкість | ~0,0790 км/с |
| Період обертання | 5,138 год |
| Альбедо | 0,2869 |
| Температура | ~158 K |
| Спектральний тип | S (Толен) S (SMASS) |
| Видима зоряна величина | 8,97[3] до 12,18 |
| Стандартна зоряна величина | 6,0 |
| Кутовий розмір | 0,142" до 0,051" |
 39 Летиція у Вікісховищі | |
39 Летиція (39 Laetitia) — астероїд головного поясу, відкритий французьким астрономом Жаном Шакорнаком 9 лютого 1856 року[4] і названий на честь Летиція, римської богині веселощів. Спектр відповідає S-типу, що вказує на кам'янистий (силікатний) склад. Він обертається навколо Сонця з періодом 4,61 року і робить оберт навколо своєї осі кожні 5,1 години.
Фотометричні спостереження цього астероїда, зібрані між 1968 і 1974 роками, були використані для побудови кривої блиску, яка надала інформацію про форму та обертання. Він має загальну форму витягнутого тривісного еліпсоїда зі співвідношенням довжин осей 15:9:5. Основні характеристики поверхні мають масштаб 10 км, а колір по всій поверхні суттєво не змінюється. В екліптичній системі координат полюс обертання орієнтований на координати (λ0, β0) = (121°±10°, +37°±10°)[5].
_Laetitia.png)
У 1988 році за допомогою телескопа UH88 в обсерваторії Мауна-Кеа було здійснено пошук супутників на орбіті цього астероїда, але зусилля виявилися марними[6]. Фотометричні спостереження, зібрані протягом 2006-2008 років, були використані для вимірювання часових варіацій кривої блиску астероїда. Ці дані дозволяють припустити, що астероїд може мати складну форму або бути бінарною астероїдною системою[7]. Спостереження затемнення 21 березня 1998 року дали кілька хорд, що вказують на еліпсоїдний переріз 219 км × 142 км.
Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,304.
- ↑ Dictionary of Minor Planet Names — 6 — Springer Science+Business Media. — P. 17. — ISBN 978-3-642-29717-5
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 39 Летиція (англ.) . Процитовано 2014.05.11. Останнє спостереження 2014.04.11.
- ↑ AstDys (39) Laetitia Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 28 червня 2012. Процитовано 26 червня 2010.
- ↑ Discovery Circumstances: Numbered Minor Planets (1)-(5000). www.minorplanetcenter.net. Процитовано 16 грудня 2024.
- ↑ Sather, R. E. (1 січня 1976). Minor planets and related objects. XIX. Shape and pole orientation of (39) Laetitia. The Astronomical Journal. Т. 81. с. 67—73. doi:10.1086/111854. ISSN 0004-6256. Процитовано 16 грудня 2024.
- ↑ Gradie, J.; Flynn, L. (1 березня 1988). A Search for Satellites and Dust Belts Around Asteroids: Negative Results. Т. 19. с. 405. Процитовано 16 грудня 2024.
- ↑ Vereshchagina, I. A.; Gorshanov, D. L.; Devyatkin, A. V.; Papushev, P. G. (1 серпня 2009). Some specific features of light curves of (39) Laetitia, (87) Sylvia, (90) Antiopa, and 2006 VV2 asteroids. Solar System Research. Т. 43. с. 291—300. doi:10.1134/S0038094609040030. ISSN 0038-0946. Процитовано 16 грудня 2024.
 | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Сонце Геліосфера Геліопауза |
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Хмара Оорта | |||||||||||||||||||||||||||||||