4-та піхотна дивізія (Велика Британія)
| 4-та піхотна дивізія (Велика Британія) 4th Infantry Division (United Kingdom) | |
|---|---|
 | |
| На службі | 1809–1947 1956—1993 1995—2012 |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Вид |  Британська армія |
| Тип | піхотна дивізія |
| Роль | Сухопутні війська |
| Чисельність | дивізія |
| Гарнізон/Штаб | Олдершотський гарнізон |
| Війни/битви | Війни та битви (див.): |
| Командування | |
| Визначні командувачі | Альфред Дадлі Ворд Генрі Сеймур Роулінсон Найджел Багналл |
| Знаки розрізнення | |
| Варіант емблеми дивізії | .svg) |
| Варіант емблеми дивізії |  |
4-та піхотна дивізія (Велика Британія) (англ. 4th Infantry Division (United Kingdom) — військове з'єднання, піхотна дивізія регулярної армії британської армії, що була заснована у 1809 році та брала найактивнішу участь у Наполеонівських, Кримській, Першій та Другій світовій війнах, а також Холодної війни.
Британська 4-та піхотна дивізія була сформована у 1809 році, як частина об'єднаної англо-португальської армії[en] полководцем Артуром Веллслі, 1-м герцогом Веллінгтонським для участі у війні проти французької армії на Піренейському півострові. Протягом Наполеонівських війн дивізія билася у Піренейській кампанії, брала участь у більшості боїв між союзниками та Францією, включаючи битви при Талавері 1809, при Альбуері 1811, при Саламанці, облозі Бадахоса 1812, при Віторії, в Піренеях, битву у Ронсевальській ущелині в 1813 р. та битву під Тулузою в 1814 році.
4-та дивізія билася у кампанії Ватерлоо й безпосередньо у вирішальній битві цієї кампанії — під Ватерлоо, де з'єднання під командуванням Чарльза Колвілла утримувало правий фланг Веллінгтона і, за винятком своєї 4-ї бригади, не брала активної участі в боях, але згодом захопила місто Камбре. У своєму романі «Знедолені» Віктор Гюго приписує Колвіллу те, що він запропонував Імператорській гвардії під Ватерлоо капітуляцію, на що отримав відповідь генерала Камброна — «Merde».
В період Кримської війни, яка велася між союзними силами Великої Британії, Французької імперії та Османської імперії з одного боку та Росії з іншого, дивізія билася на Кримському півострові. Протягом кампанії 4-та дивізія билася у битвах на Альмі, в Інкерманській та Балаклавській битвах (відома «атакою легкої бригади» та «тонкою червоною лінією»).
Як дивізію постійного складу регулярної армії, вона була однією з перших, яку було відправлено до Франції як частину британського експедиційного корпусу з початком Першої світової війни. Протягом усієї війни дивізія билася на Західному фронті і брала участь в усіх великих битвах з 1914 до 1918 року, включаючи битви на Марні, при Іпрі, на Соммі та біля Пашендейла.
Невдовзі після початку Другої світової війни у вересні 1939 року 4-та дивізія під командуванням генерал-майора Дадлі Джонсона, який отримав хрест Вікторії у Великій війні, була відправлена на кордон між Францією та Бельгією у складі II корпусу лейтенант-генерала Алана Брука Британських експедиційних сил. Усіма трьома бригадами дивізії командували видатні солдати, 10-ю — бригадний генерал Евелін Баркер, 11-ту — бригадний генерал Кеннет Андерсон і 12-ю — бригадний генерал Джон Гоксворт. Після катастрофічної битви за Францію у травні-червні 1940 року, де дивізія зазнала значних втрат, і евакуації з Дюнкерку, наступні два роки вона провела на Британських островах, виконуючи завдання щодо боротьбі з ймовірним вторгненням і тренуючись для наступного розгортання.
У червні 1942 року дивізію під командуванням генерал-майора Джона Гоксворта було вибрано для перетворення на «змішану» дивізію, яка складалася з двох піхотних бригад і однієї танкової бригади. У результаті цієї зміни 11-та піхотна бригада дивізії вийшла зі складу дивізії та була замінена 21-ю армійською танковою бригадою.
На початку 1943 року дивізія вирушила до Північної Африки, прибувши до Тунісу в березні, де увійшла до IX корпусу генерал-лейтенанта Джона Крокера, що входив до складу 1-ї британської армії. Під час Туніської кампанії з'єднання брало участь в операції «Вулкан», останній наземній атаці проти сил Осі в Північній Африці, яка завершила Північно-африканську кампанію капітуляцією майже 250 000 німецьких та італійських солдатів. Під час цих боїв дивізія зазнала значних втрат, чотири батальйони втратили понад 300 людей. Після поразки країн Осі в Північній Африці в травні 1943 року дивізія залишалася там протягом наступних 9 місяців, у цей період її переформували на стандартну піхотну дивізію з 28-ю піхотною бригадою, яка складалася в основному з батальйонів регулярної армії, які служив у гарнізоні Гібралтару, прибувши на зміну 21-й танковій бригаді.
наприкінці лютого 1944 року 4-та піхотна дивізія прибула на Італійський фронт, змінивши британську 46-ту піхотну дивізію, яка спочатку перебувала під командуванням X британського корпусу генерал-лейтенанта Річарда МакКрірі, а потім служила під командуванням 5-ї американської армії. У березні дивізія була передана XIII британському корпусу генерал-лейтенанта Сідні Кіркмана, який входив до 8-ї британської армії. Дивізія під командуванням генерал-майора Альфреда Дадлі Ворда, з відзнакою воювала в четвертій і останній битві за Монте-Кассіно в травні 1944 року, а пізніше в жорстоких боях у боях за Готичну лінію.
Однак у листопаді 1944 року дивізію разом із рештою III корпусу передислокували до Греції для надання допомоги під час громадянської війни в Греції, де вона залишалася до кінця війни в Європі у травні 1945 року.
1 квітня 1956 року дивізію було сформовано в черговий раз на основі 11-ї бронетанкової дивізії. У травні 1958 року до її складу включили 20-ту бронетанкову бригадну групу з розформованої 6-ї бронетанкової дивізії. У той час дивізія також включала 4-ту (канадську) піхотну бригаду та 4-ту гвардійську бригаду.
Протягом 1970-х років дивізія складалася з двох «квадратних» бригад, 11-ї бронетанкової бригади та 20-ї бронетанкової бригади. Наприкінці 1970-х її перейменували на 4-ту бронетанкову дивізію, була в штаті I британського корпусу, який базувався в казармах Хаммерсміт в Герфорді. Після короткої реорганізації у дві «оперативні групи» («Гольф» і «Готель») наприкінці 1970-х років дивізія складалася з 11-ї, 20-ї та 33-ї бронетанкових бригад у 1980-х роках.
1 липня 1993 року дивізія вийшла зі статусу бронетанкової дивізії.
1 квітня 1995 року 4-ту дивізію перетворили у військово-адміністративну структуру — фактично військовий округ — із Південно-Східного та Східного округів. Її постійна штаб-квартира була в будівлі військового штабу на Стілз-роуд, Олдершот.
До 2000 року дивізія складалася з наступних регіональних бригад:
- 2-га (Південно-Східна) бригада
- 49-та (Східна) бригада
- 145-та (Південна) бригада
- 16 десантно-штурмова бригада.
Після подальших перегрупувань 49-та (Східна) бригада перейшла під командування 5-ї дивізії, яка базувалася в Шрусбері з 1 квітня 2007 року, 43-тя (Вессекська) бригада була передана 4-ій дивізії 1 квітня 2007 року, а 16-та десантно-штурмова бригада підпорядкована Об'єднаному вертолітному командуванню.
З 2010 року з'єднання підпорядковувалося штабу армії в Андовері. В січні 2012 року розгорнули нову штаб-квартиру Командування підтримки в Олдершоті з одночасним розформуванням штабу 4-ї дивізії в Олдершоті. У квітні 2012 року штаби 2-ї дивізії в Единбурзі та 5-ї дивізії в Шрусбері також були розформовані.
- Британська Рейнська армія
- 4-та піхотна дивізія (США)
- 4-та піхотна дивізія (Британська Індія)
- 4-та піхотна дивізія (Третій Рейх)
- 4-та Київська стрілецька дивізія Армії УНР
- 4th Infantry Division(англ.)
- 4th Division(англ.)
- Becke, Major A.F. (1934) History of the Great War: Order of Battle of Divisions, Part 1: The Regular British Divisions, London: HM Stationery Office, 1934/Uckfield: Naval & Military Press, 2007, ISBN 1-847347-38-X.
- Chappel M. (1986) British Battle Insignia (1). 1914–18 Osprey Publishing ISBN 9780850457278
- Joslen, H. F. (2003) [1960]. Orders of Battle: Second World War, 1939—1945. Uckfield, East Sussex: Naval and Military Press. ISBN 978-1-84342-474-1.
- Pemberton, W. Baring (1962). Battles of the Crimean War. Pan Books Ltd. ISBN 0-330-02181-8
