Перейти до вмісту

59-та окрема штурмова бригада (Україна)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
59-та окрема штурмова бригада
(з 2025)
59-та окрема мотопіхотна бригада
(2014—2025)
Нарукавний знак бригади
На службі2014—т.ч.
Країна Україна
Вид
Безпілотні системи (з 2025)
Сухопутні війська (до 2025)
Тип Механізовані війська (до 2025)
Чисельністьбригада
У складіОперативне командування «Південь» ОК «Південь»
Гарнізон/ШтабГайсин Редагувати інформацію у Вікіданих
ОборонецьЯків Гандзюк
Гасло«До перемоги»
Війни/битвиРосійська збройна агресія проти України

Російське вторгнення в Україну (2022)

Командування
Поточний
командувач		підполковник
Шевчук Богдан
Медіафайли на Вікісховищі

59-та окрема штурмова бригада імені Якова Гандзюка (59 ОШБр, в/ч А1619, пп В4050) — військове з'єднання Сил безпілотних систем Збройних сил України чисельністю у бригаду. Підпорядкована оперативному командуванню «Південь».

Бригада була сформована вже після початку російської агресії, наприкінці 2014 року як 59-та окрема мотопіхотна бригада. Російське вторгнення 2022 року зустріла на Кримському напрямку біля перешийку, зазнала важких втрат. Воювала за Херсон і Миколаїв. 2024 року воювала у Красногорівці, під Покровськом. 2025 року переформована на штурмову і переведена із Сухопутних військ до Сил безпілотних систем.

Носить почесну назву на честь Якова Гандзюка — українського військового діяча часів Перших Визвольних змагань.

Історія

[ред. | ред. код]

Передумови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014)

У лютому 2014 року почалася російська збройна агресія проти України: Росія вторглася до Криму та анексувала його. В Україні почалася часткова мобілізація.

Докладніше: Хвилі мобілізації в Україні (2014—2015)

13 квітня 2014 року розпочалися бойові дії війни на сході, після захоплення Слов'янська Донецької області російськими диверсійними загонами під командуванням Ігоря Гіркіна. 30 квітня 2014 року в.о. Президента України Олександр Турчинов доручив керівникам обласних адміністрацій почати створення батальйонів територіальної оборони в кожній області України. Влітку українські війська вели бої на російсько-українському кордоні, під Донецьком, Луганськом, та на Приазов'ї, ізолюючи угруповання бойовиків від постачання з Росії та розсікаючи утримувані ними території. Після втручання регулярної російської армії, українські сили зазнали низку поразок і були змушені відійти з-під Луганська, Іловайська та Новоазовська.

Створення

[ред. | ред. код]

Військова частина була створена під час російсько-української війни.[1] 8 грудня 2014 року вийшла спільна директива Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України про початок формування.[джерело?] Термін формування було заплановано до 20 грудня 2014 року. Номінально основою для формування бригади мали стати: 9-й окремий мотопіхотний батальйон (до переформування 9 бТрО Вінницької області), 16-й окремий мотопіхотний батальйон, 45-й окремий мотопіхотний батальйон (раніше 5-й батальйон охорони Повітряних Сил).[джерело?] За фактом замість 16-го і 45-го її поповнили 10-й та 11-й мотопіхотні батальйони. Від механізованої бригади загальновійськового комплектування, відрізняється меншою кількістю бронетехніки (підрозділи на автомобілях), відсутністю самохідної артилерії та відповідною штатною структурою.[2]

Місце дислокації управління та підрозділів бригади знаходяться в м. Гайсин Вінницької області, військове містечко № 100 (фонди розформованого у 2013 році 31-го навчального авіаційного центру, в/ч А3769). Місце дислокації двох батальйонів: м. Подільськ Одеської області на фондах колишнього 90-го навчального центру автомобільних військ.

2015 року бригаді додали танкову роту.[2]

Прапор частини з'єднання отримало під час святкування Дня Незалежності України 2015 року.

В вересні 2015 року бригада в повному складі вперше ввійшла в зону АТО і цілий рік без ротацій боронила неокуповані території Донецької та Луганської областей на всіх напрямках.[джерело?]

До лютого 2019 року бригада 9 місяців виконувала завдання в зоні бойових дій на сході України.[3]

6 травня 2020 року бригада отримала почесну назву на честь Якова Гандзюка — українського військового діяча часів Перших Визвольних змагань, отамана бригади армії УНР.[4]

Російське вторгнення 2022 року

[ред. | ред. код]
Воїни мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка захопили російську БМП-3

О 4 ранку 24 лютого 2022 року бригада дислокувалася неподалік Криму. Пролунали вибухи, було оголошено тривогу, і підрозділи бригади почали залишати польовий табір та висуватися на визначені райони зосередження, а звідти — на рубежі в напрямку Чонгар-Чаплинка. Під час висування росіяни завдали по бригаді авіаційні удари. Певний час підрозділи бригади перебували на рубежах, але згодом за командою почали відходити спочатку в район Брилівки, а потім — Великих Копанів. На той момент росіяни намагалися не вступати у пряме зіткнення, а обходили із флангів, беручи українські сили у кліщі і просуваючись на Олешки і до Нової Каховки.[5] Близько 11-ї години дня росіяни здійснили вертолітний десант в районі Антонівського мосту, Антонівки та Садового. 59-та бригада фактично опинилася в оточенні на лівобережній частині Херсонщини.[6][7][8] Танковий підрозділ під командуванням Євгена Пальченка спершу прийняв бій в районі Нової Каховки, але згодом дістав команду на передислокацікацію до Антонівського мосту.[9] Три танки бригади під командуванням Пальченка змогли прорвати російське кільце в районі Антонівського мосту.[7][9] Там же вийшов із боями з оточення Дмитро Дозірчий, командир танкової роти.[8]

25 лютого 59-та бригада разом з 124-ю бригадою територіальної оборони відійшли з Херсона.[10] За перші два дні боїв танкові підрозділи бригади брали участь у боях у Сергіївці, Олешках, біля Антонівки за Антонівський міст та біля Чорнобаївки.[9]

Зовнішні відеофайли
Штурм висоти 105-106 бійцями розвідувальної роти 59-ї мотопіхотної бригади. Авдіївський напрямок. на YouTube // Бутусов Плюс, 12 лютого 2024.

У листопаді 2022 року бригада брала участь у боях на Херсонському напрямку та звільненні правобережжя Херсонщини.[11]

16 січня 2024 стало відомо, що ротно-тактична група «Птахи Мадяра» вийшла зі складу 59-ї бригади, оскільки була реформована в окрему військову частину Морської піхоти.[12]

У лютому 2024 року до бригади перейшла частина штурмового батальйону імені Героя України Дмитра Коцюбайла «Вовки Да Вінчі» зі складу 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.[13]

У липні 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський наказав здійснити перевірку у бригаді, щоб з′ясувати обставини нещодавніх втрат серед військових. Цьому передувало звернення парамедикині Катерини Поліщук «Пташки» про факти «злочинних наказів, свідомої недбалості, нехтування життям та здоров'ям особового складу».[14]

Станом на січень 2025 року бригада обороняла Покровськ. 2 січня 2025 президент Зеленський подякував бійцям бригади за оборону міста.[15]

3 січня 2025 року бригада реорганізована у штурмову та переведена до складу Сил безпілотних систем.[16]

Структура

[ред. | ред. код]

2014

[ред. | ред. код]

2022

[ред. | ред. код]

2025

[ред. | ред. код]

Командування

[ред. | ред. код]

Традиції

[ред. | ред. код]

Назва

[ред. | ред. код]

У лютому 2018 року військовий кореспондент та аналітик Геннадій Карпюк написав, що тоді обговорювалася ідея присвоєння 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Євгена Коновальця.[30] Ця інформація була заперечена істориком і спеціалістом воєнно-історичної політики при МОУ Василем Павловим.[31]

6 травня 2020 року бригада отримала почесну назву на честь Якова Гандзюка — українського військового діяча часів Перших Визвольних змагань, отамана бригади армії УНР.[4]

Емблема

[ред. | ред. код]

За даними Миколи Чмира, початково нарукавна емблема бригади була розроблена безпосередньо в частині, і враховувала місця створення батальйонів з Вінниці, Житомира і Києва, які до неї увійшли. У центрі малинового щита із заокругленим нижнім краєм та виїмками зверху містився щиток, розтятий і перетятий на чотири поля. У першому зеленому полі ― фігура герба Гайсина, де розташовано штаб бригади, у другому червоному ― фігури герба Вінниці, у третьому синьому ― фігура герба Києва, у четвертому синьому ― фігура герба Житомира. Щиток був накладений на схрещені автомати Калашникова й оточений золотим дубовим вінком, перевитим стрічками у кольорах українського прапора. Зображення доповнювали номер бригади й абревіатура її назви золотими цифрами та літерами, а також девіз «ГІДНІСТЬ ВОЛЯ ПЕРЕМОГА» срібними літерами.[32]

25 листопада 2015 р. Михайло Слободянюк та Роман Крупа підготували інший малюнок бригадної емблеми. На ньому у центрі малинового щита зі срібним окуттям ― герб Гайсина на тлі золотих схрещених пернача й гвинтівки, обабіч якого по золотій БМП. Девіз розмістили над щитом міського герба, номер бригади — нижче нього. Також автори додали герб України зі стрічками кольорів українського прапора у верхній частині та калиновий напіввінок зі зеленим листям і червоними ягодами у нижній частині.[32]

Не пізніше вересня 2019 р. бригада отримала чергову емблему, яка враховувала «Методичні рекомендації щодо окремих питань розвитку і впровадження військової символіки у Збройних Силах України», напрацьовані у ГУ РСМЗ. Оливковий щит зі срібним кантом прикрасив срібний лапчастий хрест, між сторонами якого схрещені списи (вістря срібні, древка коричневі). У центрі хреста — чорний щиток зі срібною підковою вухами догори. Девіз перенесли на декоративно-інформаційну стрічку над щитом. Оскільки вмістити всі три слова не видавалося можливим, залишили два: «ВОЛЯ ПЕРЕМОГА».[32]

У грудні 2020 року пресслужба бригади оприлюднила нову нарукавну емблему. Емблема має вигляд геральдичного щита оливкового кольору з блакитним кантом, центральним елементом є три розширених срібних шеврона облямованих та зазубрено розімкнутих чорним, верхній з яких з петлею. Повідомлялося, що такі шеврони в українському війську кінця 1917 — початку 1918 року позначали посаду отаману корпусу і використовувались Яковом Гандзюком на честь якого названа бригада.[33] Ця емблема була розкритикована виданням Ukrainian Military Pages, оскільки подібна емблема не вказує безпосередньо на Якова Гандзюка, а взагалі на отаманів корпусів.[33]

  • 2014—2015
    2014—2015
  • 2015—2019
    2015—2019
  • 2019—2020
    2019—2020
  • з 2020
    з 2020

Побут

[ред. | ред. код]

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

У 2019 році для бригади планують звести чотири двоповерхових гуртожитки. Кожен із них розрахований на проживання 120 контрактників по 4 особи у кімнаті. Також розпочалось будівництво двох чотириповерхових будівель — це будуть однокімнатні квартири для проживання військовослужбовців сержантського складу.[34]

Інциденти

[ред. | ред. код]

13 листопада 2019 року у Гайсині близько 17.00 на одному зі складів зберігання речового майна (3-4 категорії) військової частини сталося займання. О 18.32 пожежу локалізовано силами працівників ДСНС України у Вінницькій області. Станом на 20.40 13.11.2019 р. — пожежу ліквідовано. Травмування та загибелі особового складу військової частини внаслідок пожежі немає.[35] Згідно повідомлення Військової прокуратури Центрального регіону України вогнем було знищено близько 1100 кевларових шоломів, 800 бронежилетів, 1500 спальних мішків, 100 польових наметів, понад 1000 одиниць польової форми, 1400 костюмів захисту від води та інше. Попередня сума збитків складає — 10,5 мільйонів гривень. За фактом пожежі на речовому складі 59 ОМПБр розпочато кримінальне провадження, досудове розслідування справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 Кримінального кодексу України, доручено ДБР.[36]

У листопаді 2022 року в ЗМІ з'явилася інформація про побиття командиром 11 окремого мотопіхотного батальйону 59 омпбр Яном Яцишеном свого підлеглого Олександра Гурина. За словами потерпілого, інцидент стався у вересні 2022 року і став наслідком того, що він відмовився виконати наказ Яцишена, тому що він вважав його незаконним. Офіційних коментарів з боку командування 59 омпбр не було.[37]

"[Яцишин] бив мене міліцейським кийком по обличчю, кажучи: «Ти дізнаєшся, що буває, коли не слухаєшся моїх команд», — згадує Гурин. «Я служу з 2014 року. Такого (як подій у 59-й бригаді) я ніколи не бачив», — згадав Гурин, маючи на увазі, наприклад, «наказ відправляти людей на позиції, коли ще були росіяни».[38]

У листопаді 2023 року в ЗМІ з'явилася інформація про невдоволення родин зниклих безвісти військовослужбовців 59-ї бригади відсутністю розслідувань того, що з ними сталося, і грубою манерою спілкування з родичами солдатів з боку командування. Катерина Дембовська, дружина військовослужбовця 11 омпб 59 омпбр Володимира Дембовського, звинуватила командира 11-го батальйону Яна Яцишена в наданні їй неправдивої інформації про долю свого чоловіка. Крім того, посилаючись на інформацію від Володимира, вона сказала, що на початку війни військовослужбовцям батальйону не виплачували заробітну плату в повному обсязі і відправляли їх воювати без необхідного спорядження і зброї.[39]

Втрати

[ред. | ред. код]
Докладніше: Втрати 59-ї мотопіхотної бригади

Основні бойові втрати підрозділів бригади випали на літо — осінь 2017 року, коли бригада виконувала бойові завдання на Приморському напрямку в Донецькій області. Протягом 2015—2017 років безповоротні втрати бригади склали 16 осіб.

Вшанування

[ред. | ред. код]

На початку лютого 2019 року на території військової частини А1619, де базується бригада, було відкрито Меморіальний комплекс Алеї слави на честь загиблих воїнів 59-ї окремої мотопіхотної бригади. На меморіальній стелі викарбувано імена 48 солдатів, які загинули під час війни на сході України.[40]

Нагороджені

[ред. | ред. код]

Найвищими державними нагородами відзначені:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Інтерв’ю з заступником командира 59 мотопіхотної бригади ЗС України. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
  2. ↑ а б 59 окрема мотопіхотна бригада. ukrmilitary.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
  3. ↑ Зі сльозами радості і вдячністю земляки зустріли воїнів 59-ї окремої мотопіхотної бригади та привітали з успішним виконанням бойових завдань в зоні ООС. http://www.vin.gov.ua/. Вінницька обласна державна адміністрація. 8 лютого 2019. Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 7 вересня 2019. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  4. ↑ а б Указ Президента України № 168/2020. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 6 травня 2020.
  5. ↑ Донбас.Реалії; Виноградов, Олексій (25 лютого 2023). «Захищати Херсон готові були тисячі: не було чим». Як обороняли Південь у лютому 2022-го. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 26 січня 2025.
  6. ↑ admin (9 березня 2023). Битва за Херсон. Історія останніх захисників міста. Сили територіальної оборони ЗСУ (укр.). Процитовано 26 січня 2025.
  7. ↑ а б Герой України Євген Пальченко: Хочу показати “другій армії світу”, що українці можуть. Українська правда (укр.). Процитовано 26 січня 2025.
  8. ↑ а б Оборона Херсона: Герой України вивів свою бригаду із ворожого оточення. Українська правда (укр.). Процитовано 26 січня 2025.
  9. ↑ а б в Український військовий розповів, як захищали Херсон у перші години вторгнення РФ і визволяли з оточення інші підрозділи. LB.ua. 20 червня 2022. Процитовано 26 січня 2025.
  10. ↑ Хто здав Південь України росіянам? Нові деталі скандального розслідування (документи). ГЛАВКОМ (укр.). 24 січня 2025. Процитовано 26 січня 2025.
  11. ↑ Сили оборони встановили контроль у понад 60 населених пунктах Херсонщини – звернення Президента України. https://www.president.gov.ua/. Офіс Президента України. 12 листопада 2022. Процитовано 18 грудня 2022. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  12. ↑ а б З роти в батальйон: "Птахи Мадяра" стали першою окремою частиною БПЛА у складі ЗСУ, — Бровді. Архів оригіналу за 29 січня 2024.
  13. ↑ Часів Яр: після втрати позицій в 67 бригаді почалися перевірки та переведення — УП, Ольга Стампіцька, Українська правда, 14 КВІТНЯ 2024 РОКУ.
  14. ↑ Сирський наказав з′ясувати обставини нещодавніх втрат у 59-й ОМПБр. Українська правда (укр.). Процитовано 26 січня 2025.
  15. ↑ Романенко, Валентина (2 січня 2025). Зеленський відзначив бригади, які відбили дуже жорстокий штурм РФ напередодні Нового року. Українська правда. Архів оригіналу за 14 січня 2025. Процитовано 25 січня 2025.
  16. ↑ 59-ту бригаду реорганізували у штурмову бригаду безпілотних систем
  17. ↑ 59 окрема мотопіхотна бригада. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 19 вересня 2015.
  18. ↑ До Подільська прибув батальйон «Київська Русь». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 7 червня 2018.
  19. ↑ Бійці 59-ої ОМПБр завадили росіянам підготуватися до штурму, підірвавши їх БМП
  20. ↑ Бійцям 59-ої бригади імені Якова Гандзюка терміново потрібна автівка. Долучаймося до збору
  21. ↑ Український батальйон ув'язнених «Шквал» — командир розповів, в чому переваги таких бійців
  22. ↑ Інженер FPV-дронів. Lobby X (укр.). Процитовано 1 лютого 2025.
  23. ↑ Вийшов фільм про інтернаціональну розвідроту ЗСУ Chosen Company
  24. ↑ Як навчають і тренують «Нічні самураї» 59 ОМПБр. Фоторепортаж АрміяInform
  25. ↑ Обласний військовий комісар Володимир Шведюк іде з посади. https://promin.cv.ua/. Чернівецький промінь. 10 квітня 2018. Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 7 вересня 2019. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  26. ↑ а б У частично дислоцирующейся в Одесской области мотопехотной бригады — новый командир - Новости Одессы. dumskaya.net. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  27. ↑ Цензор.НЕТ. Зеленський присвоїв звання Герой України командиру 59-ї ОМБр Сухаревському. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 18 червня 2022.
  28. ↑ Заступник Головнокомандувача ЗСУ пояснив необхідність створення Сил безпілотних систем. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 2 липня 2024.
  29. ↑ Цензор.НЕТ. Про обстановку у місті Красногорівка (Юрій Бутусов). Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 26 січня 2025.
  30. ↑ В Україні з’являться бригади імені Євгена Коновальця та гетьмана Івана Виговського. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 8 лютого 2018. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  31. ↑ Спростування Василя Павлова щодо нової назви [Архівовано 21 квітня 2019 у Wayback Machine.] // 8 лютого 2018
  32. ↑ а б в Chmyr, Mykola. Шеврони замість хреста: нарукавна емблема 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Шеврони замість хреста: нарукавна емблема 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 6 липня 2021.
  33. ↑ а б Нова емблема 59-ї бригади – фантазія вичерпалася?. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
  34. ↑ Масштабне будівництво у ЗСУ: житлові фонди для 59-ї бригади. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 7 травня 2019. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 7 травня 2019. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  35. ↑ У Гайсині горить склад речового майна. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 13 листопада 2019. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 12 листопада 2019. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  36. ↑ Військова прокуратура відкрила провадження через пожежу на військовому складі на Вінничині. 14.11.2019. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
  37. ↑ Розенко, Максим (12 листопада 2022). Воїн Олександр Гурин хоче познайомити вас з НЕЛЮДОМ – комбатом, який б’є та убиває підлеглих? (ФОТО). РадіоТрек (Українська) .
  38. ↑ Фарбар, Катерина (27 листопада 2023). «Віддай мої кістки»: українські родини борються за правду про зниклих безвісти бійців. OpenDemocracy (Англійська) .
  39. ↑ Kateryna Farbar (27 листопада 2023). ‘Give me my bones’: Ukrainian families fight for truth about missing soldiers. opendemocracy.net.
  40. ↑ У Гайсині відкрили великий меморіал на честь загиблих вояків. ФОТО. Vежа. 12 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019. [Архівовано 2019-05-01 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
59-та окрема мотопіхотна бригада
у соціальних мережах
59-та окрема мотопіхотна бригада на сайті Facebook

Відео

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=59-та_окрема_штурмова_бригада_(Україна)&oldid=44553225