8-й драгунський полк (Австро-Угорщина)
| Богемський полк драгунів графа Монтекукколі №8 | |
|---|---|
 | |
| На службі | 1618 — 1918 |
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Вид | Кавалерія (Драгуни) |
| Тип |  Збройні сили Австро-Угорщини |
| Роль | Кавалерія |
| Чисельність | Полк |
| У складі | 21-ша кавалерійська бригада 4-та кавалерійська дивізія 11-й корпус |
| Війни/битви | Тридцятирічна війна, Австро-турецька війна (1663-1664), Франко-голландська війна 1672—1678, Велика турецька війна, Війна за іспанську спадщину, Російсько-турецька війна (1735—1739), Війна за польську спадщину, Війна за австрійську спадщину, Семирічна війна, Війна за баварську спадщину, Наполеонівські війни[1], Революція 1848—1849 років у Австрійській імперії, Австро-Прусська війна[2], Перша світова війна. |
Медіафайли на Вікісховищі | |
8-ий драгунський полк — полк цісарсько-королівської кавалерії Австро-Угорщини.
Повна назва: K.u.k. Böhmisches Dragoner-Regiment «Graf Montecuccoli» Nr. 8
Дата утворення — 1618 рік.
Почесний шеф — Раймунд Монтекукколі.
- історія полку розпочинається з кавалерійських підрозділів армії Габсбургів у XVII ст.
- 1769 року полк отримує назву «4-ий кавалерійський полк».
- 1798 року перетворений на 8-ий полк кірасирів
- 1802 р. — 4-ий полк Чарторийського
- 1867 р. — 8-ий полк драгунів
- 1888 р. — отримав в патрони графа Монтекукколі.
Штаб
Допоміжні служби:
- взвод розвідників (піонерів)
- телеграфна служба
- допоміжна служба
2 дивізіони, в кожному з яких:
- 3 ескадрони по 177 драгунів
Повний склад полку — 37 офіцерів і 874 драгуни.
Набір рекрутів до полку — Прага.
Національний склад полку (1914) — 58 % чехів, 42 % інших.[3]
Мова полку — чеська.
| I. | II. | III. |
|---|---|---|
|
|
|
- 1898 рік — керівництво і обидва дивізіони — у місті Ярослав.
- 1914 рік — штаб полку, І-ий дивізіон і 6-й ескадрон — у Ярославі, ІІ-ий дивізіон (4-й і 5-й ескадрони) — у Радимно, а запасний ескадрон у Пардубіце[4] .
- 1914 — входить до складу Х корпусу, 6 кавалерійська дивізія, 5 Бригада кавалерії
- 1859: Карл Нетцер фон Зільталь[5]
- 1879: Максіміліан Воннеш[6]
- 1908: Людвіг Феттер[7]
- 1914: Ойген Адлер[8]
- ↑ Philip Haythornthwaite: Austrian Army of the Napoleonic Wars: Cavalry (1986), str. 35.
- ↑ Darko Pavlović: The Austrian Army 1836—1866: Cavalry (1999), str. 35.
- ↑ Common Army Cavalry Regiments as at July 1914. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 22 грудня 2018.
- ↑ Austro-hungarian-army.co.uk — Dragoner-Regimenter 1 — 15 as at February 1914. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 22 грудня 2018.
- ↑ Austro-hungarian-army.co.uk — Regimental Commanders 1859. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 9 січня 2012.
- ↑ Austro-hungarian-army.co.uk — Regimental Commanders 1879. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 9 січня 2012.
- ↑ Austro-hungarian-army.co.uk — Regimental Commanders 1908. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 9 січня 2012.
- ↑ - Dragoneregimenter der ö.u. Armee im August 1914 von der k.u.k. Heer. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 9 січня 2012.
- Alphons von Wrede: Geschichte der K.u.K. Wehrmacht von 1618 bis Ende des XIX Jh. Wien 1898—1905.
- Georg Schreiber: Des Kaisers Reiterei. Österreichische Kavallerie in 4 Jahrhunderten. Mit einem Geleitwort von Alois Podhajsky. Speidel, Wien 1967.
- B. M. Buchmann: Österreich und das Osmanische Reich. WUV-Univ.-Verl., Wien 1999.
- Juliusz Bator — «Wojna Galicyjska», Kraków 2008, ISBN 978-83-7396-747-2. (пол.)
- Allmayer-Beck/Lessing: Die k.u.k. Armee 1848—1918. Bertelsmann, München 1974.
- Maximilian Ehnl, Edwin Sacken. Österreich-Ungarns letzter Krieg. 1914—1918. Verlag der Militärwissenschaftlichen Mitteilungen, 1930 (нім.)