9П132 «Град-П»
 Переносна установка 9П132 в музеї Хо Ши Міна в Ханої | |
| Тип | ракетна пускова установка |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 1966 |
| Оператори |  В'єтнам,  Єгипет,  Іран,  Росія  КНР[вин 1] |
| Війни | Війна у В'єтнамі Війна за Огаден Війна в Україні |
| Історія виробництва | |
| Розробник | ГНПП «Сплав» |
| Розроблено | 1965 |
| Виробник | Завод №575 |
| Виготовлення | з 1965 по 1972 |
| Виготовлена кількість | понад 1380 |
| Варіанти | 9П132, 9К510 |
| Характеристики | |
| Вага | 55 |
| Довжина | 2100 |
| Довжина ствола | 1800 |
| Ширина | 1500 |
| Висота | 1500 |
| Обслуга | 5 |
| Калібр | 122,4 |
| Лафет | тринога |
| Підвищення | +10…+40 |
| Траверс | −7…+7 |
| Темп вогню | 1 |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 2000…10 800 |
| Максимальна | 15 000 (дослідним снарядом) |
| Система живлення | ручна |
| Приціл | ПБО-2 |
| Наповнення | ТГАФ-5 |
| Вага наповнення | 6,4 |
9П132 «Град-П» у Вікісховищі | |
9П132 «Град-П» («Партизан») — радянська переносна реактивна пускова установка. Розроблена на прохання уряду Демократичної республіки В'єтнам.
Розробка пускової установки 9П132 була розпочата в 1965 році за дорученням ЦК КПРС. У завдання входило створення переносної пускової установки для стрільби снарядами на базі М-21ОФ. Основним розробником був призначений НДІ-147. Пороховим зарядом і запалювачем займався Пермський пороховий завод імені С. М. Кірова, детонатор розробляв казанський Завод № 144. Дослідний зразок був виготовлений і відправлений у в/ч 33491, де в період з 24 червня по 19 серпня 1965 року проходив випробування. За висновками комісії, установка була рекомендована до прийняття на озброєння спеціальних підрозділів[1].
Серійне виробництво для постачання за кордон було розгорнуто на Ковровському механічному заводі. Перші серійні установки були виготовлені в 1965 році, а перша партія відправлена за кордон навесні 1966 року[1][2].
| Графік серійного випуску 9П132[1][2] | |||||||||
| 1965 | 1966 | 1967 | 1970 | 1972 | |||||
| 20 | 380 | 420 | 406 | 155 | |||||
Основним призначенням установки 9П132 є використання партизанськими загонами проти живої сили, вогневих засобів і техніки противника, де ускладнене застосування звичайних артилерійських систем.
Пускова установка 9П132 являє собою напрямну трубчастої форми. Для додання обертання снаряду у напрямній трубі зроблений П-подібний паз.
Труба монтується на триногу з механізмом наведення.
Наведення здійснюють за допомогою прицілу ПБО-2 і артилерійської бусолі.
Установка може бути розібрана на два в'юки.
Вогонь ведеться снарядами 9М22М «Малюк». Самі снаряди теж розбірні і складаються з двох частин. Бойова частина повністю запозичена у снаряда М-21ОФ.
Запуск ракети здійснюється за допомогою герметичного виносного пульта з кабелем довжиною 20 метрів.
Збирання і приведення зброї в бойове положення триває 2,5 хвилини, а розбирання — не більше 2 хвилин[1][2].
Дослідна модернізація
У 1968 році за розпорядженням Ради міністрів СРСР № 722-рс від 8 квітня, було розпочато роботи з модернізації пускової установки 9П132 та її снарядів. В ході модернізації був розроблений снаряд 9М22МД зі збільшеною максимальною дальністю стрільби в 15 км і снаряд 9М22МС із запальною частиною від стандартного снаряда 9М22С РСЗВ «Град». Крім того були проведені випробування двоствольного варіанту системи. За результатами робіт була виявлена висока нестійкість пускової установки при стрільбі новим снарядом зі збільшеною дальністю при кутах піднесення нижче 20-25°, додання другого ствола в установку обмежувало сектор кута наведення і вимагало збільшення обслуги на одну людини, крім того нові снаряди з вогняною сумішшю показали незадовільні результати при стрільбі[1].
9К510 «Ілюмінація»
У середині 1980-х для світлового забезпечення підрозділів ПТРК і протитанкової артилерії в нічний час[3] на базі 9П132 була розроблена 122-мм переносна реактивна освітлювальна система 9К510 «Ілюмінація». До складу системи входять: пускова установка типу 9П132, виносний пульт 9П611 та реактивні освітлювальні снаряди 9М42 із складу РСЗВ Град. При освітленості в 2 лк, постріл здатний висвітлювати територію радіусом 500 м протягом 90 секунд. Бойова обслуга системи складає 2 людини[4].
У 2000-і румунськими фахівцями був розроблений новий варіант установки 9П132, адаптований для стрільби снарядами M21-OF-S[1].
В'єтнам — всього поставлено не менше 955 одиниць 9П132 (400 одиниць передані в 1966 році[1], ще 400—1970[2], 155 — в 1972 році[2])
Єгипет — кількість і статус невідомі[1]
Іран — кількість і статус невідомі[1]
КНР — кількість і статус невідомі[1]
Куба — кількість і статус невідомі[1]
Ліван — кількість і статус невідомі[2]
Малі — кількість і статус невідомі[1]
Нікарагуа — 100 одиниць 9П132, станом на 2010 рік [5]
Пакистан — кількість і статус невідомі[1]
Палестина — кількість і статус невідомі[1]
Румунія — кількість і статус невідомі[1]
Сирія — кількість і статус невідомі[1]
Судан — кількість і статус невідомі
Росія — кількість і статус невідомі
,_Flag_of_Syria_(1980%E2%80%932024).svg){kind=small}
- Війна у В'єтнамі — використовували війська Демократичної Республіки В'єтнам проти армії США. Особливо ефективно система показала себе при обстрілі аеродромів[2];
- Війна за Огаден (1977—1978) — використовували кубинські війська[1];
- палестинські терористи використовують для обстрілів Ізраїлю[1];
- Війна в Україні одну установку знищено бійцями 72 омбр ЗСУ, використовується військами рф
Перебував на озброєнні російських терористів[6][7] під час війни на сході України. Зокрема, за даними спільного центру з контролю та координації такі установки були використані російськими терористами в боях за Широкине для обстрілів позицій українських військових в червні 2015 року[8]. Так, лише за один обстріл було зафіксовано 47 вибухів.
31 січня 2021 року російські збройні формування обстріляли українські позиції з боку тимчасово окупованої Яковлівки у напрямку підконтрольної уряду Авдіївки із застосуванням легкої переносної ракетної системи Град-П. Українська місія продемонструвала іноземним дипломатам фотодокази місця вибуху та фрагмент хвостової частини 122-мм ракети від «Град-П»[9].
У ході багаторічного застосування в різних частинах світу, система «Партизан» довела свою високу надійність і безвідмовність навіть в умовах високої вологості. Були відзначені випадки коли пускові установки системи ховали в затоплених рисових полях, а після вилучення вони безвідмовно продовжували роботу. При порівнянні з аналогами ряд американських експертів зазначав, що 107-мм китайська переносна реактивна система легше і зручніше, проте за іншими параметрами таким як дальність стрільби та бойова потужність, ніяких оцінок не наведено[1].
- Росія — Військово-історичний музей артилерії, інженерних військ і військ зв'язку в Санкт-Петербурзі
- В'єтнам — Музей Хо Ши Міна в Ханої
Ізраїль — Музей Армії оборони Ізраїлю
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Гуров С. В. Легкая переносная реактивная система «Град-П» (рос.). Ракетная техника. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 11 січня 2012.
- ↑ а б в г д е ж Карпенко А. В., Современные реактивные системы залпового огня, стр. 16—17
- ↑ Ракетно-артиллерийское вооружение сухопутных войск. Оружие и технологии России. Энциклопедия. XXI век / Под общей редакцией С. Иванова. — Москва : Издательский дом «Оружие и технологии», 2005. — Т. 2. — ISBN 5-93799-002-1.
- ↑ Карпенко А. В., Современные реактивные системы залпового огня, стр. 36
- ↑ The Military Balance 2010. — P. 89.
- ↑ Лемешко Д. (21 вересня 2014). Донбасс: украинские военнослужащие страдают "градобоязнью" и сходят с ума. Вестник Мордовии. Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 21 вересня 2014.
- ↑ Террористы «ЛНР» вооружились установкой «Град-П», разработанной СССР для Вьетнама, — ИС [Архівовано 25 березня 2015 у Wayback Machine.], сайт Цензор. НЕТ, 23.03.2015
- ↑ СЦКК: боевики обстреливают Широкино из переносных реактивных установок "Град-П". Українська Правда. 9 червня 2015. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 9 червня 2015.
- ↑ Safronov Taras (3 лютого 2021). Військових обстріляли з реактивної установки «Град-П». Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
- ↑ Повний перелік в розділі «Оператори»
- Карпенко А. В. Современные реактивные системы залпового огня. — С. 16—17, 36.
- Гуров С. В. Легкая переносная реактивная система «Град-П» (рос.). Ракетная техника. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 11 січня 2012.
