Перейти до вмісту

90 Антіопа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
90 Антіопа
Відкриття
ВідкривачРоберт Лютер
Місце відкриттяДюссельдорф
Дата відкриття1 жовтня 1866
Позначення
Позначення90 Antiope
Тимчасові позначення1952 BK2
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 4 листопада 2013 (2 456 600,5 JD)
Велика піввісь3,159602878334 а. о.
Перигелій2,649335700671 а. о.
Афелій3,669870055996 а. о.
Ексцентриситет0,161497250544
Орбітальний період2051,385011705 д
Середня орбітальна швидкість0,175491191534 °/д
Середня аномалія153,2805010755°
Нахил орбіти2,209410128778°
Довгота висхідного вузла70,13273070265°
Аргумент перицентру244,2223369186°
Фізичні характеристики
Розміри120,07 км
Маса8,28 · 1017
Середня густина0,6
Період обертання16,509 год
Альбедо0,0603
Спектральний типC (Толен)
C (SMASS)
Стандартна зоряна величина8,27
CMNS: 90 Антіопа у Вікісховищі

90 Антіо́па — астероїд головного поясу, відкритий 1 жовтня 1866 року німецьким астрономом Робертом Лютером в Дюссельдорфі, Німеччина. Астероїд названий на честь персонажа давньогрецької міфології. Однак достеменно невідомо, чиє ім'я присвоєно астероїду, оскільки воно має подвійне значення в міфології давніх греків. Астероїд міг одержати назву на честь Антіопи з Беотії (за різними джерелами — дочки Ніктея або Асопа)) або на честь амазонки, дочки Ареса.[2]

Подвійний астероїд

[ред. | ред. код]

Відкриття другого компонента

[ред. | ред. код]

До 2000 року Антіопа вважалася одним астероїдом, діаметром близько 120 км.[3] 10 серпня 2000 року групою астрономів, що працюють в обсерваторії Кек на Гавайських островах, з використанням адаптивної оптики був виявлений другий компонент, який отримав позначення S/2000 (90) 1.[4]

Астероїди з супутниками відкривали і раніше, однак у попередніх випадках розміри супутника були значно менше основного компонента. Діаметр супутника Антіопи виявився співрозмірним з діаметром астероїда, тому Антіопа вважається першим [2][3] відкритим подвійним астероїдом.

Цікаво, що ще в 1997 році аналіз кривої блиску Антіопи показав класичну затемненно-бінарну форму, яку слід очікувати від двох компонентів однакового розміру, що спостерігаються з ребра орбіти, хоча автори роботи і не надали таке тлумачення.[5]

Орбітальні характеристики системи

[ред. | ред. код]

Компоненти системи обертаються навколо загального центру мас на відстані 171 ± 1 км.[6] Аналіз кривої блиску, проведене у 2001 році, показує, що обертальні періоди обох тіл збігаються з періодом обертання, що є характерним для синхронного обертання.[7] Площина обертання системи нахилена на 63,7 ° по відношенню до площини екліптики Сонячної системи.[6]

Орбіта Антіопи знаходиться у зовнішній ділянці Головного поясу астероїдів. Період обертання навколо Сонця становить 5,61 юліанських років.

Фізичні характеристики системи

[ред. | ред. код]

Астероїд відноситься до сімейства Феміди. Як і більшість астероїдів цього сімейства, Антіопа (і, ймовірно, її компаньйон) має темну, вуглецеву поверхню, і класифікується як астероїд класу C. Низька щільність системи вказує на значну пористість (більше 30%). Це дозволяє припустити, що Антіопа сформувалася з уламків більш ранніх астероїдів або інших небесних тіл. Інша гіпотеза припускає, що обидва компоненти системи є уламками одного батьківського тіла, зруйнованого внаслідок зіткнення зі стороннім небесним тілом на дуже високій швидкості.[3]

Компоненти системи мають подібні розміри: середній діаметр Антіопи становить 87,8 км, її супутника - 83,8 км.[6] Дослідження особливостей кривої блиску астероїда, проведені російськими вченими Пулковської обсерваторії та Інститутом сонячно-земної фізики в Іркутську, відзначають сильну залежність блиску від фазового кута, що може говорити про дуже сплюснену форму компонентів.[8]

Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,186.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. База даних малих космічних тіл JPL: 90 Антіопа (англ.) . Процитовано 2013.12.26. Останнє спостереження 2013.12.06.
  2. а б Lutz D. Schmadel. (2003). Dictionary of minor planet names. Springer. ISBN 978-3-540-00238-3. (англ.)
  3. а б в Asteroids Do Have Satellites (PDF). 2002. с. 289—312. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 19 січня 2011. {{cite book}}: Проігноровано |work= (довідка) (англ.)
  4. IAUC 7503: 2000dp; Sats OF MINOR PLANETS. Процитовано 21 вересня 2009. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)[недоступне посилання з серпня 2019] (англ.)
  5. Hansen, A. T.; Arentoft, T.; Lang, K. (1997). The Rotational Period of 90 Antiope (PDF). The Minor Planet Bulletin. 24: 17. (англ.)
  6. а б в Asteroids with Satellites by Wm. Robert Johnston. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 21 вересня 2009. (англ.)
  7. IAUC 7757: (90); 1987A. Процитовано 21 вересня 2009. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)[недоступне посилання з серпня 2019] (англ.)
  8. И. А. Верещагина, Д. Л. Горшанов, А. В. Девяткин, П. Г. Папушев (2009). Некоторые особенности кривых блеска астероидов (39) Летиция, (87) Сильвия, (90) Антиопа и 2006 VV2. Астрономический вестник. 43: 305—314.[недоступне посилання з серпня 2019]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]