AR-10
| AR-10 | |
|---|---|
 Гвинтівка AR-10 | |
| Тип | автоматична гвинтівка |
| Походження |  США |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1960—1976 (Португалія) 1958—1985 (Судан) |
| Оператори | Португалія, Судан, М'янма, Гватемала, Куба, Італія |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Юджін Стоунер (Eugene Stoner) |
| Виробник | Armalite арсенал міста Заандам (Нідерланди) |
| Виготовлення | 1956—1960 роки (у США) |
| Виготовлена кількість | ~ 10 000 (до початку 1960-х) |
| Характеристики | |
| Вага | 4,31 |
| Довжина | 1103 |
| Довжина ствола | 508 |
| Набій | 7,62 × 51 мм НАТО 7,62 × 39 мм (варіант для спецпідрозділів Судану) |
| Калібр | 7,62 |
| Дія | відведення порохових газів, поворотний затвор |
| Темп вогню | 700 |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 600 (ефективна) |
| Система живлення | коробчатий магазин на 20 патронів |
| Приціл | відкритий регульований |
AR-10 у Вікісховищі | |
ArmaLite AR-10 — бойова гвинтівка калібру НАТО 7,62×51 мм, розроблена Юджином Стоунером наприкінці 1950-х років і виготовлена компанією ArmaLite (на той час — підрозділом Fairchild Aircraft). Перший варіант AR-10 представлений у 1956 році, використовувала інноваційну комбінацію прямолінійної конструкції ствола з фенольним композитом, нову запатентовану газову систему затвора та раму, а також ковані зі сплаву деталі, завдяки чому стрілецька зброя могла значно легше управляти автоматичним вогнем була у понад 450 грамів легшою, ніж інші піхотні гвинтівки того часу.[1] За час виробництва, оригінальна AR-10 була виготовлена відносно невеликою кількістю у менше ніж 10 000 гвинтівок. Однак, у майбутньому ArmaLite AR-10 стане прабатьком широкого спектру вогнепальної зброї.
У 1957 році базова конструкція AR-10 була змінена та суттєво модифікована компанією ArmaLite для розміщення патрона .223 Remington і отримала позначення ArmaLite AR-15.[2]
У 1959 році ArmaLite продала свої права на AR-10 і AR-15 компанії Colt's Manufacturing Company через фінансові труднощі та обмеження пов'язані з нестачею робочої сили та виробничих потужностей.[3] Після модифікацій, нову оновлену гвинтівку (AR-15) згодом було прийнято на озброєння американських військових як M16.[4][5][6]
На початку 1950-х Стоунер розробив нову систему газовідводу, яка відрізнялася від сучасних відсутністю газового поршня: порохові гази впливали безпосередньо на затворну раму. У 1954 році він розробив гвинтівку AR-10 на базі цієї схеми, і через рік вона надійшла до військових випробувань. Військові чини не проявили ентузіазму по відношенню до розробки Стоунера, а на озброєння в 1957 році поступила гвинтівка M14, що за іронією долі поступилася згодом місцем як загальновійськова стрілецька зброя автоматній гвинтівці M16, яка практично повністю повторює конструкцію AR-10.
До 1960 року Armalite здійснювала дрібносерійне виробництво даної гвинтівки, також ліцензія була передана арсеналу нідерландського міста Заандам. AR-10 перебували на озброєнні Португалії (1960—1976 роки), Судана (1958—1985 роки) та ще кількох країн, а також застосовувалися в ході низки локальних конфліктів.
У подальшому на основі AR-10 був розроблений автомат M16, що перебуває на озброєнні США і ряду інших країн і до цього дня, а в 1980-х почалося виробництво модернізованої гвинтівки для ринків цивільної та поліцейської зброї.
За конструкцією AR-10 аналогічна до ранніх зразків AR-15/M16. Автоматика заснована на відводі порохових газів з каналу ствола, що приводять у рух затворну раму. Ствол замикається поворотом затвора. Ручка заряджання знаходиться над ствольною коробкою під ручкою для перенесення.
УСМ — куркового типу, трипозиційний запобіжник—перемикач режимів розташований на лівій стороні зброї над пістолетним руків'ям і передбачає ведення вогню одиночними пострілами та безперервними чергами (на цивільних самозарядних варіантах перекладач двопозиційний). Досилач затвора відсутній. Є затворна затримка.
Ствольна коробка складається з верхньої та нижньої половинок, що кріпляться за допомогою двох поперечних штифтів. Прицільне пристосування складається з мушки, розташованої в основі газової камери, та цілика, вбудованого в ручку для перенесення. Фурнітура виконана з ударостійкої пластмаси.
Оригінальні гвинтівки:
- Варіант для ЗС Португалії випускався в Нідерландах і відрізнявся укороченою цівкою з виїмками для сошок, перед яким встановлювався металевий кожух ствола з перфорацією;
- Варіант для спеціальних підрозділів ЗС Судану відрізнявся використанням радянського проміжного патрона 7,62 × 39 мм.
Модернізовані варіанти, випущені після 1980-х:
- AR-10B — варіант, що відрізняється від AR-10 використанням деяких конструктивних елементів від M16 (прицільне пристосування, полум'ягасник, пістолетна рукоятка, а також кріплення цівки до ресівера з використанням підпружиненого кільця).
- AR-10A2 — фактично самозарядний варіант M16 під патрон 7,62×51 мм НАТО.
- AR-10A2C — варіант AR-10A2 з укороченим до 488 мм стволом і телескопічним прикладом.
- AR-10A4 SPR (англ. Special Purpose Rifle — гвинтівка спеціального призначення) — варіант AR-10A2 з планкою Пикатинни замість інтегрованої рукоятки для перенесення. Додаткова планка для встановлення знімною стійки мушки також розташована на вузлі газовідводу. Є варіант під мисливський патрон .243 Winchester (6,2 × 52 мм).
- AR-10A4C — варіант з укороченим стволом і телескопічним прикладом.
- AR-10 (T) — снайперський варіант AR-10A4 зі стволом поліпшеної обробки, циліндричним цівкою, що кріпиться до ресивера за допомогою підпружиненого кільця зміненої конструкції, модернізованим УСМ.
- AR-10 (T) Ultra Mag — варіант AR-10 (T) під патрон .300 Remington Short Action Ultra Mag.
- AR-10 SuperSASS — варіант AR-10 (T) з різьбою для встановлення глушника, газовим регулятором, цівкою ArmaLite Floating Rail System і зміненим прикладом.
Восени 2012 р. стало відомо про плани підприємства «Зброяр» налагодити виробництво AR-10 та AR-15 на київському заводі «Маяк» під назвою MZ-10 та MZ-15 відповідно (MZ можливо свідчить про спільне виробництво Mayak-Zbroyar)[7]. 85 % деталей карабіна Z-10 підприємство «Зброяр» виробляє самостійно, на своїх потужностях. Завдяки власному виробництву повністю забезпечені потреби у ствольних коробках, затворах, затворних рамах, а також у цівках і елементах газової системи.
Крім того, підприємством «Зброяр» налагоджений випуск аналогів AR-10 та AR-15 під назвою Zbroyar Z-10 та Z-15 відповідно[8].
- ↑ Pikula, Major Sam (1998). The ArmaLite AR-10 Rifle: The Saga of the First Modern Combat Rifle. Regnum Fund Press. с. 27—29. ISBN 9986-494-38-9.
- ↑ Pikula, pages 88-90
- ↑ ArmaLite History (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 October 2008. [Архівовано 2008-10-01 у Wayback Machine.]
- ↑ Ezell, Edward Clinton (1983). Small Arms of the World. New York: Stackpole Books. с. 46—47. ISBN 978-0-88029-601-4.
- ↑ Kokalis, Peter G. Retro AR-15 (PDF). nodakspud.com. Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2022. Процитовано 15 грудня 2022.
- ↑ Kern, Danford Allan (15 грудня 2006). The Influence Of Organizational Culture On The Acquisition Of The M16 Rifle (PDF). m-14parts.com. A thesis presented to the Faculty of the US Army Command and General Staff College in partial fulfillment of the requirements for the degree MASTER OF MILITARY ART AND SCIENCE, Military History. Fort Leavenworth, Kansas. Архів оригіналу (PDF) за 5 листопада 2013. Процитовано 15 грудня 2022.
- ↑ У Києві будуть випускати гвинтівки AR-10 і AR-15. Військова Панорама. 1 жовтня 2012. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 3 жовтня 2012.
- ↑ M16 по-украински или самозарядные винтовки "Зброяр" (рос.). Альтернативная История. 15 квітня 2013. Архів оригіналу за 12 травня 2014. Процитовано 10 травня 2014.
- (рос.)Опис гвинтівки AR-10 [Архівовано 6 липня 2010 у Wayback Machine.] на сайті weapon.at.ua
- (англ.)Стрільба з AR-10 на YouTube
|
Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |