ASFINAG

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ASFINAG
Autobahnen- und Schnellstraßen- Finanzierungs-Aktiengesellschaft
Типбізнес
Організаційно-правова форма господарюванняАкціонерне товариство[d]
Галузьtoll collectiond
СпеціалізаціяБудівництво та експлуатацію федеральних автомобільних доріг
Засновано11 вересня 1982
Штаб-квартираModecenterstraße 16, Відень, Австрія
Ключові особиHartwig Hufnagl
Josef Fiala[1]
Виторг2,385 млрд. Євро (2016)[2]
Співробітники2.785 (28. Februar 2018)[2]
www.asfinag.at
CMNS: ASFINAG у Вікісховищі
Asfinag Bau Management GmbH, Modecenterstraße 16, Відень

Autobahnen- und Schnellstraßen-Finanzierungs-Aktiengesellschaft (ASFINAG) є австрійською інфраструктурною компанією, що відповідає за будівництво та експлуатацію федеральних автомобільних доріг. Акції компанії повністю належать Австрійській Республіці.

Правові основи та завдання

[ред. | ред. код]
Автобан A1 у Eugendorf
Автобан A2 між Графенштайном і Фьолкермактом
Автобан А3 перед розв'язкою Айзенштадт
Автобан A4 на Будапешт

Правовою основою для діяльності компанії є закон про ASFINAG. Компанія ASFINAG була заснована в 1982 році і займається згідно закону, фінансуванням, плануванням, будівництвом та обслуговуванням федеральних автомобільних доріг, а також збором плати за користування транспортною інфраструктурою. ASFINAG формально має право отримувати дохід від майна та об'єктів федеральної дорожньої мережі, що належить федеральному уряду згідно ASFINAG-Ermächtigungsgesetz від 1997 року.[3]

Закон про ASFINAG в основному стосується правил фінансування компанії та надає право ASFINAG збирати плату за проїзд. Спеціальні правила щодо якості обслуговування (дорожні умови та ін.) не включені до цього закону. Однак, відповідно до § 7, ASFINAG має право передавати спеціально підготовленим особам право нагляду за дорожнім рухом, які можуть також проводити перевірку водія і транспортного засобу. Схожі права мають також працівники відповідальні за збір оплати за проїзд відповідно до § 18 Федерального закону про дорожні збори.[4]

Фінансування

[ред. | ред. код]

ASFINAG не отримує коштів з державного бюджету, а фінансується за рахунок доходів від збору за використання доріг, а також позик на ринку капіталу . Відповідно до § 10 закону про ASFINAG, федеральний уряд повинен забезпечити ліквідність компанії. Федеральний уряд також бере на себе гарантії по кредитах з метою збереження низьких відсотків.[5] Якщо у ASFINAG виникає чистий прибуток, то він може сплатити частину його як дивіденди Австрійській Республіці.

З вантажних автомобілів і автобусів вираховується плата за проїзд у залежності від кількості осей і відстані, яку вони проходять по автомагістралях та швидкісні дорогах (вимірюється спеціальним пристроєм GO-Box) . Автомобілі загальною масою до 3,5 т і мотоцикли повинні мати так звану віньєтку, яка залежить лише від часу (10-денна, 2-місячна або річна). З листопада 2017 року власники автомобілів мають можливість придбати цифрову віньєтку.[6]

Крім того, існують дорожні збори за кожну поїздку по особливо дорогими дорогами (тунель Арльберг, Бреннер автобан, тунель Тауерн, тунель Караванке, тунель Босрук, тунель Гляйнальм)[6] Транспортні засоби зі спеціальними сигналами, різні державні та міжнародні служби, такі як федеральна армія та судова охорона, звільнені від сплати зборів.

Інвестиції

[ред. | ред. код]

У 2019 році заплановані інвестиції обсягом 1,2 млрд. Євро. Близько 700 мільйонів буде витрачено на нові маршрути та розширення доріг і тунелів, щоб збільшити їх пропускну здатність. 500 мільйонів підуть на реконструкцію існуючих доріг і тунелів.[7] Нинішній шестирічний план передбачає інвестиції обсягом 8 млрд. Євро до 2024 року у федеральну мережу доріг.[8]

Структура концерну

[ред. | ред. код]

Материнська компанія ASFINAG знаходиться у Відні та має різні дочірні компанії:[9]

  • ASFINAG Bau Management GmbH (BMG), штаб-квартира якої знаходиться у Відні, відповідає за будівництво та модернізацію мережі доріг
  • ASFINAG Alpenstraßen GmbH, що знаходиться в Інсбруку, відповідає за технічне обслуговування доріг (Форарльберг і Тіроль)
  • ASFINAG Service GmbH (SG) зі штаб-квартирою в Ансфельдені відповідає за обслуговування доріг у інших федеральних землях
  • ASFINAG Maut Service GmbH (MSG) зі штаб-квартирою в Зальцбурзі відповідальє за збір оплати за проїзд
  • ASFINAG International GmbH (AIG) зі штаб-квартирою у Відні, відповідає за маркетинг

Факти і цифри

[ред. | ред. код]

Компанія обслуговує транспортну мережу довжиною 2223 км з 371 транспорними вузлами, 166 тунелями загальною довжиною 383 км і 5,769 мостів.

Компанія також відповідає за 51 зону відпочинку, 122 парковки та 46 об'єктів «Park & Drive» і знає в аренду 87 станцій обслуговування. Загалом, у всій мережі є 7350 паркувальних місць для вантажівок.

Компанія має 2822 співробітників, зайнятих на 43 ремотних майстернях, 6 станціях оплати і 9 центрах управління рухом.

Річна пробіг на автомагістралях та швидкісних дорогах складає 31608 мільйонів км. Було продано 27,06 млн віньєток.

Дохід від дорожніх зборів в 2017 році був:

  • Збір з вантажівок: 1,37 мільярда євро
  • Віньєтка: 492 мільйони євро
  • Дорожня плата: 168 мільйонів євро

Джерело: ASFINAG[8]

Правління та наглядова рада

[ред. | ред. код]

Керівництво складається з двох членів правління ASFINAG, директора ради директорів Гартвіга Гуфнагля та члена ради директорів Йозефа Фіаля, а також окремих керівників дочірніх компаній.[10]

До складу Наглядової ради входять Пітер Францмайр, Корнелія Вайц-Рамзауер, Андреас Райхгардт, Марта Шульц, Зігфрід Штігліц і Міхаель Хьоллєрер. Представниками співробітників у наглядовій раді є Роман Грюнербль, Ущі Зортеа-Еренбранднер і Габріель Страснигг.[11]

Історія

[ред. | ред. код]

Компанія була заснована 11 вересня 1982 року.[12]

У 1992 році було створено ÖSAG (Österreichische Autobahnen und Schnellstraßen AG) та ASG (Alpine Roads AG), що об'єднало шість автошляхових компаній в Австрії в ASG на заході і в ÖSAG на сході Австрії.

З 1997 року компанія взяла на себе загальну відповідальність за мережу доріг та фінансові зобов'язання.

У 2005 році структуру групи було змінено шляхом об'єднання ASG та ÖSAG з материнською компанією ASFINAG. У середині 2005 року компанія ASFINAG придбала італійську дочірню компанію Europass і заснувала ASFINAG International.

У 2006 році компанія приступила до виконання дорожніх робіт, припинивши робочі контракти з федеральними землями. Також у 2006 році було створено разом з PPP Ostregion, перший проект державно-приватного партнерства, для будівництва Північного автобану A5.

У 2009 році три сервісні компанії ASFINAG були об'єднані у «ASFINAG Servicegesellschaft», а у Брюсселі було створено представництво ASFINAG для співпраці з ASECAP.

Компанія бере участь у проекті PPP-Projekt, який разом з будівельною компанією Porr побудував ділянку угорського автобану Autópálya M6 у 2009 та 2010 роках, і який буде експлуатувати протягом 30 років.[13]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ASFINAG: рада директорів
  2. а б Geschäftsbericht 2016 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 травня 2018. Процитовано 14 квітня 2019.
  3. Закон ASFINAG, на ris.bka.gv.at, доступ 2.
  4. Федеральний закон про дорожні збори за 2002 рік — BStMG [Архівовано 9 жовтня 2018 у Wayback Machine.], витягнутий 27.
  5. Додаток до інфраструктури [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.] Жовтень 2016 р., Стор. 5, доступний 27.
  6. а б {{cite web}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  7. Див.
  8. а б ASFINAG у цифрах [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.], на asfinag.at, витягнуті 27.
  9. Відділи та участі Федерального [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] уряду на bmf.gv.at, жовтень 2016 р., С.   сто двадцять третій
  10. sn.at: Йозеф Фіала — новий фінансовий директор Asfinag [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.] [1] [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.] .
  11. Наглядова рада [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.], на asfinag.at, доступна 27.
  12. ASFINAG-Gesetz, Шаблон:BGBl
  13. Стандарт: ASFINAG і Porr завершують ділянку автомагістралі. [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.] з 31.