Перейти до вмісту

Acacia aprepta

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Acacia aprepta
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Клада: Mimosoideae
Рід: Акація (Acacia)
Вид:
A. aprepta
Біноміальна назва
Acacia aprepta
Pedley

Acacia aprepta — вид квіткових рослин з родини бобових, що зростає в Австралії: пд.-сх. Квінсленд[1][2]. Цей вид акації росте в заростях або щільних популяціях у західних частинах Дарлінг-Даунз і навколо Мараноа, де він росте на неглибоких гравійних або суглинистих піщаних ґрунтах, часто поверх пісковику. Це розлоге дерево з бороздчастою корою, лінійними плоскими або злегка вигнутими філодіями, до 3 колосків жовтих квіток і з лінійними стручками до 60 мм завдовжки.

Морфологічний опис

[ред. | ред. код]

Acacia aprepta — це розлоге дерево, яке зазвичай досягає висоти до 10 м і має темну борозенчасту кору. Його філодії лінійні, плоскі або злегка вигнуті, 35–85 × 3–8 мм, шкірясті, оливково-зелені. Квітки жовтого кольору зібрані в пазухах філодіїв. Цвітіння переважно відбувається з жовтня по січень. Стручки світло-коричневі, лінійні або дуже вузько-видовжені та підняті над насінням, 25–60 × 5–10 мм. Насіння темно-коричневе, 2.3–3.5 мм завдовжки[3][4][5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Acacia aprepta. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 06.02.2025.
  2. Acacia aprepta. Catalogue of Life. Процитовано 06.02.2025.
  3. Tindale, Mary D.; Kodela, Phillip G. Kodela, Phillip G. (ред.). Acacia aprepta. Flora of Australia. Australian Biological Resources Study, Department of Climate Change, Energy, the Environment and Water: Canberra. Процитовано 07.10.2024.
  4. Acacia aprepta Pedley. World Wide Wattle. Western Australian Herbarium. 2018. Процитовано 24.08.2019.
  5. Pedley, Leslie (1974). Notes on Acacia, chiefly from Queensland, IV. Contributions from the Queensland Herbarium. 15: 5—6. doi:10.5962/p.366039. Процитовано 07.10.2024.