Перейти до вмісту

Пікір великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Alaemon alaudipes)
Пікір великий
Пікір великий у Малому Качському Ранні
Пікір великий у Малому Качському Ранні
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Родина: Жайворонкові (Alaudidae)
Рід: Пікір (Alaemon)
Вид: Пікір великий
Біноміальна назва
Alaemon alaudipes
(Desfontaines, 1789)[2]
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди
  • A. a. alaudipes (Desfontaines, 1789)
  • A. a. desertorum (Stanley, 1814)
  • A. a. doriae (Salvadori, 1868)
  • A. a. boavistae Hartert, 1917
Синоніми
Upupa alaudipes
Certhilauda desertorum
Посилання
Вікісховище: Alaemon alaudipes
Віківиди: Alaemon alaudipes
ITIS: 558491
МСОП: 22717262
NCBI: 215280

Пікір великий[3] (Alaemon alaudipes) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Північній Африці та на Близькому Сході.[4][5]

Опис

[ред. | ред. код]
Малюнок, що супроводжував науковий опис виду

Пікір великий — це великий, стрункий і довгоногий жайворонок, з довгим і дещо вигнутим дзьобом. Птах досягає довжини 19-23 см, довжина дзьоба становить 3-3,5 см. Крила широкі і заокруглені, хвіст відносно довгий. довжина заднього пальця становить 6,2–8,6 мм; він доволі короткий і сильно зігнутий вниз. Самці і самки не різняться за забарвленням, однак самці дещо більші і важчі за самок: вага самців становить 39–51 г, самок 30-47 г.[6][7][8][9]

Забарвлення дорослих птахів варіюється від піщаного до бежево-коричневого кольору. На лобі, тім'ї, шиї і по бокам голови пір'я має сірий відтінок. Над очима є «брови» кремового кольору, від дзьоба в бік шиї ідуть смуги темного кольору, що нагадують вуса. Дзьоб темно-сірий, райдужка темно-коричнева. Груди кремового кольору, поцятковані темними плямками, живіт кремово-білий. Лапи світло-сірі. Кінчик язика в птаха роздвоєний.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]
Великий пікір

Західною межею поширення великого пікіра є архіпелаг Кабо-Верде, де він мешкає на островах Сал, Боа-Вішта і Маю. В Північній Африці його ареал досягає півдня Марокко і Мавританії, півночі і центру Малі, центрального Нігеру, центрального і східного Чаду, півночі Судану. На Близькому Сході ареал великого пікіра простягається від Сирії, Йорданії і півночі Саудівської Аравії вздовж узбережжя Червоного моря до північного заходу Сомалі і південного Ємену. На сході ареал великого пікіра досягає Пакистана і північно-захдної Індії.

2 травня 1997 року в дельті річки Гьоксу був помічений великий пікір: це був перший випадок появи птаха на території Туреччини.[10] Також цей вид птахів був помічений на Мальті: до 1977 року було зареєстровано 13 таких випадків.

Великий пікір населяє пустелі і напівпустелі з солончаковими і піщаними ґрунтами. Живе як на рівнинах, так і гористій місцевості; в Пакистані зустрічається на висоті до 2000 м над рівнем моря. Найбільш масово великий пікір зустрічається в прибережних районах Північної Африки. Для цього вида птахів важливим є наявність відкритих піщаних ділянок.

Таксономія

[ред. | ред. код]

Великий пікір був описаний Рене Луїшем Дефонтеном в 1789 році у праці «Histoire de l'Académie royale des sciences» за голотипом, що походив з Тунісу. Він дав новому виду птахів латинську назву Upupa alaudipes і відніс його до роду Одуд (Upupa).

Великий пікір

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[11][12][13][14]

Забарвлення підвидів може дещо відрізнятися: так, в представників підвиду A. a. boavistae верхня частина тіла темнішого, коричнюватого відтінку; їх дзьоби коротші, а в представників підвиду A. a. desertorum плями на грудях чіткіші і яскравіші.[18]

Етимологія

[ред. | ред. код]

Наукова назва роду Alaemon походить від дав.-гр. αλημων — мандрівник. Видовий епітет alaudipes походить від лат. alauda- жайворонок і лат. pes- стопа.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Великі пікіри живуть парами або поодинці. Вони харчуються комахами, насамперед жуками, яких шукають на землі. Були помічені випадки, коли переховуючись від спеки, великі пікіри ховались в норах єгипетських шипохвостів.[19][20] Також птахи ховались в тіні акацій або сиділи на верхівках дерев, уникаючи розпеченої поверхні.[21]

Розмноження

[ред. | ред. код]
яйце Alaemon alaudipes alaudipes - Тулузький музей

В Кабо-Верде сезон розмноження триває з жовтня по березень, в Саудівській Аравії- з лютого по червень, в Індії і Пакистані- з березня по липень, іноді по вересень. Гніздо будується з гілочок, діаметр його становить 7,5 см, глибина 4 см. Розміщується гніздо на землі або в чагарнику.[22] В кладці 2-4 яйця білого кольору, поцятковані коричневими плямками, розміром 23,8×17,5 мм.[23] Інкубаційний період триває 12-13 днів, пташенята залишаються в гнізді ще 10-12 днів. Самка може відволікати увагу хижаків від гнізда, вдаючи поранення.[24]

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження. Це численний і поширений вид птахів. Він присутній в багатьох природоохоронних зонах, зокрема в Тібесті, пустелі Регістан, Тассілі-н'Адджері, в архіпелахі Дахлак

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ BirdLife International (2012). Alaemon alaudipes. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. ↑ René Louiche Desfontaines. Quelques nouvelles espèces d’oiseaux do côtes de Barbarie. „Histoire de l’Académie royale des sciences”, ss. 502–503, 1789. 
  3. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. ↑ de Juana, E. & Suárez, F. (2004). Greater Hoopoe-lark (Alaemon alaudipes). del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. & de Juana, E. (eds.) (2014). Handbook of the Birds of the World Alive. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014.
  5. ↑ Greater Hoopoe-lark Alaemon alaudipes. BirdLife International. Процитовано 4 lipca 2016.
  6. ↑ Rasmussen PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 309.
  7. ↑ Oates, EW (1890). Fauna of British India. Birds. Volume 2. Taylor and Francis, London. с. 316—318.
  8. ↑ Ernst Hartert: Die Vögel der paläarktischen Fauna systematische Übersicht der in Europa, Nord-Asien und der Mittelmeerregion vorkommenden Vögel. T. 1. Berlin: 1903, ss. 250–251.  [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога)
  9. ↑ Robert George Wardlaw Ramsay: Guide to the birds of Europe and North Africa. 1923, s. 52. 
  10. ↑ G. M. Kirwan; M. Ozen ; B. Kurt; R. P. Martins. Turkey Bird Report 1997–2001. „Sandgrouse”. 25 (1), 2003. 
  11. ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Nicators, Bearded Reedling, larks (англ.). IOC World Bird List (v11.1). Процитовано 17 лютого 2021.
  12. ↑ Dickinson, E.C.; R.W.R.J. Dekker; S. Eck & S. Somadikarta (2001). Systematic notes on Asian birds. 12. Types of the Alaudidae. Zool. Verh. Leiden. 335: 85—126. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 22 червня 2021.
  13. ↑ Vaurie, C (1951). A study of Asiatic larks. Bull. Am. Mus. Nat. Hist. 97: 431—526.
  14. ↑ Mayr E; JC Greenway Jr, ред. (1960). Check-list of birds of the World. Volume 9. Museum of Comparative Zoology, Cambridge, Massachusetts. с. 39.
  15. ↑ Ernst Hartert. Alaemon alaudipes boavistae subsp. n.. „Bulletin of the British Ornithologists’ Club”. 37, ss. 56–57, 1917. 
  16. ↑ Voyage en Abyssinie: entrepris par ordre du gouvernement Britannique, exécuté dans les années 1809 et 1810 et dédié a son altesse royale le Prince Régent d’Angleterre. 1816, ss. 369–370. 
  17. ↑ Tommaso Salvadori. Studio intorno ai lavori ornitologici del professor Filippo de Filippi. „Atti Reale Accademia delle Scienze di Torino”. 3, s. 292, 1868. 
  18. ↑ Herbert Friedmann. Birds collected by the Childs Frick expedition to Ethiopia and Kenya colony. Part II. Passeres. „Smithsonian Institution United States National Museum Bulletin”. 153, s. 28, 1937. doi:10.5479/si.03629236.153.2. 
  19. ↑ Cunningham P L (2000). The use of burrows by Hoopoe Lark (Alaemon alaudipes). Tribulus. 10: 21.
  20. ↑ Williams, J. B.; Tieleman, B. I.; Shobrak, M. (1999). Lizard burrows provide thermal refugia for larks in the Arabian desert (PDF). Condor. 101 (3): 714—717. doi:10.2307/1370208. JSTOR 1370208. Архів оригіналу (PDF) за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  21. ↑ Shobrak, Mohammed. Notes on the breeding and cooling behaviour of hoopoe lark Alaemon alaudipes in central Saudi Arabia. „Sandgrouse”. 20 (1), ss. 53–55, 1998. 
  22. ↑ Betham, RM (1920). The Desert Lark (Alaemon desertorum). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 27 (2): 400—401. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
  23. ↑ Harrington Bulkley. No. XXVII. Nidification of the Desert Sand Lark Alaemon desertorum. „The Journal of the Bombay Natural History Society”. 14, ss. 179–180, 1902. 
  24. ↑ Ali S; SD Ripley (1986). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 5 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 16—19.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пікір_великий&oldid=44538348