Alexander McQueen

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Alexander McQueen
Типбізнес
дочірнє підприємство
дім модиd і бренд
Галузьмода
Засновано1992
Засновник(и)Александр Макквін
Штаб-квартираЛондон
Керівник(и)Jonathan Akeroydd і Emmanuel Gintzburgerd
Очільник(и)Jonathan Akeroydd і Emmanuel Gintzburgerd
Ключові особиДжонатан Акеройд (президент і CEO),
Сара Бертон (креативний директор),
Піна Ферлізі (директор з дизайну McQ)
Продукціядизайнерський одягd
Власник(и)Kering
Холдингова компаніяKering
alexandermcqueen.com
CMNS: Alexander McQueen у Вікісховищі

Alexander McQueen — дім високої моди, заснований дизайнером Александром Макквіном (1969—2010). Його нинішнім креативним директором є Сара Бертон.

Історія

[ред. | ред. код]
Сукня Alexander McQueen з його останнього шоу, на виставці у Музеї Вікторії та Альберта у Лондоні, 2010 рік

Дім Alexander McQueen був заснований дизайнером Макквіном у 1992 році[1]. Макквін використав своє друге ім'я для лейбла за пропозицією Ізабелли Блоу[2]. Дому створили репутацію його ранні шокуючі колекції (через які він отримав прізвиська «l'enfant terrible» і «хуліган англійської моди»), зокрема з штанами-«бамстерами» з дуже низькою лінією талії та колекція під назвою Highland Rape («Зґвалтована Шотландія»)[3][4]. Александр Макквін організовував дорогі та нешаблонні покази, такі як, наприклад, відтворення аварії корабля для весняної колекції 2003 року, гра в шахи людьми навесні 2005 року і показ осінньої колекції в 2006 році, Widows of Culloden («Вдови Каллодена»), в якому була задіяна голограма супермоделі Кейт Мосс у людський зріст, одягненої в ярди хвилеподібної тканини[5].

Будучи головним дизайнером дому, Макквін був нагороджений титулом «Британський дизайнер року» чотири рази в проміжку між 1996 і 2003 роками[6]; він також був нагороджений Орденом Британської імперії (CBE) і названий Міжнародним дизайнером року Американським радою дизайнерів моди в 2003 році[7].

У грудні 2000 року група Gucci придбала 51 % його компанії і призначила його креативним директором[8]. Згодом були відкриті магазини бренду в Лондоні, Мілані, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Лас-Вегасі і Пекіні. Починаючи з колекції весна/літо 2002 The Dance of the Twisted Bull, представленої в жовтні 2001 року, покази McQueen були перенесені з Лондона до Парижа[9].

Alexander McQueen запустив свою першу колекцію чоловічого одягу в сезоні весна/літо 2005[10] і продовжує показувати ці колекції на Міланському тижні моди. Компанія запустила свою першу жіночу передвесняну колекцію разом з чоловічою колекцією в червні 2008 року[11] і з тих пір продовжує випускати круїзні колекції з весни 2010 року[12].

Alexander McQueen зайнявся інтернет-торгівлею, запустивши онлайн-магазин в США в 2008 році[13]. Пізніше він розширився і на британський ринок у 2010 році[14]. У лютому 2010 року Макквін покінчив життя самогубством[15]. На момент його смерті у компанії були борги на суму 32 мільйони фунтів стерлінгів[16][17], незважаючи на заявлені прибутки від продажу сумок у 2008 році[18].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Alexander McQueen Trading Limited: Private Company Information - BusinessWeek. Investing.businessweek.com. Архів оригіналу за 6 жовтня 2012. Процитовано 6 листопада 2010.
  2. Blow, Detmar (27 August 2010). Isabella Blow's BIG discovery: Finding Sophie Dahl should have been the making of her - but betrayal by protégé Alexander McQueen led to a fatal downfall. Daily Mail. London. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 14 липня 2013.
  3. Leonard, Tom (10 February 2005). Ban for low trousers gains support. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 28 жовтня 2010. Процитовано 14 липня 2013.
  4. Gray, Sadie (11 лютого 2010). Profile: Alexander McQueen, the 'hooligan' of English fashion. London: The Times. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 11 лютого 2010.
  5. Bridget Foley (June 2008). Hail McQueen. W magazine. Архів оригіналу за 20 листопада 2008. Процитовано 21 November 2008.
  6. Designer Alexander McQueen dies. BBC News. 11 February 2010. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 14 липня 2013.
  7. Barnett, Leisa (11 лютого 2010). Alexander McQueen dies. Handbag.com. Архів оригіналу за 16 лютого 2010. Процитовано 11 лютого 2010.
  8. 05/11/2010 17:36. Alexander McQueen > Gucci Group > Présentation et Chiffres clés. Ppr.Com. Архів оригіналу за 21 лютого 2011. Процитовано 6 листопада 2010.
  9. Mari Davis, Tom Massey, Boyd Davis. Alexander McQueen Spring 2002 Paris Pręt-á-Porter. Fashionwindows.com. Архів оригіналу за 7 липня 2010. Процитовано 6 листопада 2010.
  10. Alexander McQueen Menswear - Catwalk report - Milan Spring/Summer 2005 (Vogue.com UK). Vogue.co.uk. 29 червня 2004. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 6 листопада 2010.
  11. Tim Blanks (22 червня 2008). Alexander McQueen Resort 2009 Collection on Style.com: Runway Review. Style.com. Архів оригіналу за 22 жовтня 2010. Процитовано 6 листопада 2010.
  12. Laird Borrelli-Persson (17 липня 2009). Alexander McQueen Resort 2010 Collection on Style.com: Runway Review. Style.com. Архів оригіналу за 16 червня 2010. Процитовано 6 листопада 2010.
  13. Alexander McQueen UK Online Store Launch | F.TAPE | Fashion Directory. F.TAPE. Архів оригіналу за 13 лютого 2010. Процитовано 6 листопада 2010.
  14. Catwalk Queen: Alexander McQueen launches online store. Catwalkqueen.tv. 15 січня 2010. Архів оригіналу за 24 квітня 2010. Процитовано 6 листопада 2010.
  15. Camber, Rebecca; Nathan, Sara (12 February 2010). British fashion icon Alexander McQueen commits suicide days after death of his beloved mother. Daily Mail. London. Архів оригіналу за 18 листопада 2012. Процитовано 14 липня 2013.
  16. February 19, 2010 12:00AM (19 лютого 2010). McQueen's legacy swamped by debt. The Australian. Архів оригіналу за 25 лютого 2014. Процитовано 6 листопада 2010.
  17. Alexander McQueen label will continue despite debts of Ł32m | News. Thisislondon.co.uk. Архів оригіналу за 21 лютого 2010. Процитовано 6 листопада 2010.
  18. Alexander McQueen Boasts With Profit - Fashion - Lifestyle. Dalje.com. 2 березня 2008. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 6 листопада 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]